13 грудня 2017 рокуР і в н е 817/4388/13-а
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Махаринця Д.Є. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача УМВС України в Рівненській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача УДАІ ГУМВС України у Львівській області
про визнання частково протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі,
В грудні 2013 року до Рівненського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області (далі - ГУМВС у Львівській області), який, з урахуванням уточнення позовних вимог просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ № 2252 від 11.11.2013 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ОСОБА_2 України у Львівській області" в частині накладення на начальника ВДАІ Бродівського РВ ГУМВС у Львівській області, капітана міліції ОСОБА_1, дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади.
- зобов'язати ГУМВС України у Львівській області поновити ОСОБА_1 на посаді начальника ВДАІ Бродівського РВ ГУМВС у Львівській області.
- стягнути з ГУМВС України у Львівській області на користь ОСОБА_1 різницю заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи та середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Справа розглядалася судами різних інстанцій.
Так, постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 грудня 2015 року постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2014 року у справі № 817/4388/13-а скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
При цьому судом касаційної інстанції в ухвалі зазначено, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували належним чином вимоги ст. 2, ч. 1 ст. 5, ст. 7 ст. 12 та ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року № 3460-ІV. Дійшовши висновку про те, що дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із займаної посади, накладене наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області № 2252 від 11 листопада 2013 року та дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну посадову відповідність, накладене наказом начальника Бродівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області № 466 від 24 жовтня 2013 року, застосовані до ОСОБА_1 за різні дисциплінарні правопорушення, суди першої та апеляційної інстанцій в порушення вимог ст.ст. 76, 86, 159 КАС України належним чином не перевірили доводів позивача про те, що зазначені дисциплінарні стягнення накладені на нього за одне і те ж правопорушення, оскільки дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну посадову відповідність накладене за наслідками перевірки підпорядкованого йому підрозділу в липні-серпні 2013 року, а дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із займаної посади - за підсумками роботи підпорядкованого ОСОБА_1 підрозділу протягом 9-ти місяців 2013 року, у які входять періоди, що перевірялись в липні-серпні 2013 року та за які вже було накладено дисциплінарне стягнення, та не розмежували, які конкретно порушення дисципліни допустив позивач у липні-серпні 2013 року, а які - у вересні 2013 року.
Крім того, ні суд першої, ні суд апеляційної інстанцій в порушення вимог статтей 161, 163 КАС України не перевірили чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення сторін, та якими доказами вони підтверджуються; не зазначили обставин із посиланням на докази, а також мотивів, з яких відхилили доводи позивача про те, що відповідачем при проведенні службового розслідування та звільненні ОСОБА_1 не дотримано порядку та процедури проведення службового розслідування та звільнення, передбачених Дисциплінарним статутом та Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року № 230 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2013 року за № 541/23073.
Також, суд касаційної інстанції зазначив, що всупереч вимог ст. 86 КАС України, за змістом якої суд оцінює докази, які є у справі, на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні в сукупності та, що ніякі докази не мають наперед встановленої сили, суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не дослідили висновок службового розслідування та всупереч вимог ст. 76 КАС України не перевірили доводів позивача про те, що зазначений висновок не містить конкретних фактів допущених ОСОБА_1 порушень та суті цих порушень.
Відповідно до частини 5 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.
Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі.
В обґрунтування позову покликається на незаконність наказу начальника ГУ МВС України у Львівській області від 11.11.2013 року № 2252 про накладення на начальника відділу ДАІ Бродівського районного відділу ГУМВС України у Львівській області капітана міліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади за порушення службової дисципліни, самоусунення від виконання своїх функціональних обов'язків, неналежну роботу підрозділу щодо профілактики аварійності на закріпленій території обслуговування, відсутність впливу на власників вулично-дорожньої мережі та залізничних переїздів, на діяльності автогосподарств перевізників пасажирів, невжиття належних заходів щодо зміцнення службової дисципліни серед підпорядкованого особового складу. Зазначає, що відповідачем при звільненні позивача з посади не дотримано вимог Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, Дисциплінарного статуту, Інструкції щодо порядку проведення службового розслідування, що призвело до незаконного звільнення. Вказує, що відповідачем порушено процедуру притягнення особи до дисциплінарної відповідальності; не запропоновано позивачу надати пояснення по суті вчинення дисциплінарного проступку, який став підставою для звільнення; при визначенні виду дисциплінарного стягнення не враховано тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяну шкоду, попередню поведінку особи та визнання нею своєї вини, ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Відповідач ОСОБА_3 управління МВС України у Львівській області адміністративний позов не визнав та подав письмове заперечення, в якому зазначив, що наказом від 11.11.2013 року № 2252 після проведення відповідного службового розслідування, результати якого оформлені висновком від 05.11.2013 року, за порушення службової дисципліни, самоусунення від виконання функціональних обов'язків, неналежну роботу підрозділу щодо профілактики аварійності на закріпленій території обслуговування, керуючись ст.12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, на начальника ВДАІ Бродівського РВ ГУМВС України у Львівській області капітана міліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення - звільнення з посади. Вказав, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення було враховано тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації. На момент вчинення дисциплінарного проступку ОСОБА_1 мав діюче стягнення "попередження про неповну посадову відповідність".
З наведених підстав відповідач просив в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю за безпідставністю вимог.
Представником позивача було подано клопотання про розгляд даної справи в порядку письмового провадження.
Судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до вимог частини 6 статті 12 та статті 41 КАС України, у зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.
Відповідно до п.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди перевіряють чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 1999 року по 06.11.2015 року; наказом ГУМВС України у Львівській області від 13.03.2013 року №70о/с з 19.03.2013 року призначений виконуючим обов'язки начальника відділення Державної автомобільної інспекції Бродівського РВ ГУМВС України у Львівській області, а з 22.04.2013 року наказом ГУМВС № 142о/с призначений начальником ВДАІ Бродівського РВ ГУМВС, що підтверджується записами в послужному списку позивача (а.с.44-50).
В розділі 13 послужного списку позивача "Стягнення" наявні наступні записи:
- наказ РВ ГУМВС № 466 від 24.10.2013 року - попередження про неповну посадову відповідність, за самоусунення від виконання службових обов'язків та контролю за діяльністю підлеглих;
- наказ ГУМВС № 2252 від 11.11.2013 року - звільнення з посади, за порушення службової дисципліни, самоусунення від виконання своїх функціональних обов'язків, неналежну роботу підрозділу щодо профілактики аварійності на закріпленій території обслуговування, відсутність впливу на власників вулично-дорожньої мережі та залізничних переїздів.
Пунктом 1 наказу ГУМВС України у Львівській області № 2252 від 11.11.2013 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ОСОБА_2 України у Львівській області" за порушення службової дисципліни, самоусунення від виконання своїх функціональних обов'язків, неналежну роботу підрозділу щодо профілактики аварійності на закріпленій території обслуговування, відсутність впливу на власників вулично-дорожньої мережі та залізничних переїздів, на діяльності автогосподарств перевізників пасажирів, невжиття належних заходів щодо зміцнення службової дисципліни серед підпорядкованого особового складу, керуючись ст.12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, наказано на начальника ВДАІ Бродівського РВ ГУМВС України у Львівській області капітана міліції ОСОБА_1 накласти дисциплінарне стягнення - звільнення з посади (а.с.60-62).
В наказі ГУМВС України у Львівській області № 2252 від 11.11.2013 року зазначено, що на виконання резолютивної частини протоколу оперативної наради при заступнику начальника ГУМВС України у Львівській області від 14.10.2013 року № 23 проведено службове розслідування за недоліками в службовій діяльності структурних підрозділів ОСОБА_2 України у Львівській області.
На думку суду, зазначений наказ суперечить вимогам законодавства, що регулює порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача та не відповідає фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.
Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права, обов'язки, відповідальність, підстави звільнення зі служби визначені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут) та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 114 від 29 липня 1991 року (далі - Положення).
Відповідно до ст.1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Відповідно до ст. 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Статтею 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, вчиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Так, зі змісту наказу вбачається, що позивач допустив порушення службової дисципліни, самоусунення від виконання своїх функціональних обов'язків, неналежну роботу підрозділу щодо профілактики аварійності на закріпленій території обслуговування, відсутність впливу на власників вулично-дорожньої мережі та залізничних переїздів, на діяльності автогосподарств перевізників пасажирів: невжиття належних заходів щодо зміцнення службової дисципліни серед підпорядкованого особового складу.
Порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України при його проведенні врегульовано Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України затвердженої наказом МВС України від 12.03.2013 року № 230 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 2 квітня 2013 р. за № 541/23073 (далі - Інструкція).
Згідно п. 2.1. Інструкції, підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.
За змістом п. 8.1.-8.3. Інструкції підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин.
У вступній частині висновку службового розслідування викладаються:
посада, звання, прізвище, ініціали службової особи (осіб), яка (і) проводила (и) службове розслідування;
підстави для проведення службового розслідування.
В описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про:
обставини, за яких особа (особи) РНС скоїла (и) дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі;
час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим;
посаду, звання, прізвище, ім'я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних"), характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), винної в учиненні дисциплінарного проступку, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам;
наявність причинного зв'язку між неправомірними діяннями особи РНС та їх наслідками;
умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього;
вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено;
наявність вини особи (осіб) РНС, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного.
Разом з тим, висновок службового розслідування не відображає суті порушення, вчиненого ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, тобто не встановлено приписи яких нормативних актів та відомчих наказів були порушені позивачем.
Наведені в наказі від 11.11.2013 року №2252 недоліки в роботі відділення ДАІ Бродівського району самі по собі не можуть вважатися дисциплінарним проступком, оскільки, як вже зазначено вище, дисциплінарний проступок повинен кваліфікуватися як порушення конкретних нормативних приписів.
Надані відповідачем матеріали стосовно притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не містять обґрунтувань необхідності застосування до позивача такого виду дисциплінарного стягнення як звільнення з посади, а не менш суворого виду стягнення.
Тобто, відповідачем не встановлено, в чому полягає порушення позивачем службової дисципліни, сутність якої визначена ст.1 Дисциплінарного статуту, та час вчинення такого порушення. За таких обставин суд приходить висновку про відсутність в діях позивача ознак дисциплінарного проступку, що унеможливлює притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Відповідно наказ № 2252 від 11.11.2013 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ОСОБА_2 України у Львівській області" в частині накладення на начальника ВДАІ Бродівського РВ ГУМВС у Львівській області, капітана міліції ОСОБА_1, дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади є протиправним і підлягає скасуванню.
На протиправність даного наказу також вказує наступне.
Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 22.12.2015 року вказав на необхідність розмежування дисциплінарних правопорушень які були допущені позивачем у липні-серпні 2013 року, а які - у вересні 2013 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Однак, відповідачем на підтвердження законності свого рішення та вчинених дій не надано суду розмежування порушення службової дисципліни, які були допущені позивачем у липні-серпні 2013 року, а які - у вересні 2013 року. За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач повторно притягнув позивача до дисциплінарної відповідальності за одне і теж правопорушення.
Згідно ч. 9 ст. 14 Дисциплінарного статуту, за кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо.
Статтею 61 Конституції України "Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення".
З огляду на встановлені судом обставини, суд приходить до висновку про те, що видання оскаржуваного наказу № 2252 від 11.11.2013 року про звільнення позивача з посади, є фактично накладенням дисциплінарного стягнення вдруге за одне й те саме дисциплінарне правопорушення, що в силу положень Дисциплінарного статуту та, виходячи із змісту конституційного принципу "ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення", є неприпустимим.
Звільнення за пунктом "є" ст. 64 Положення може мати місце лише тоді, коли достеменно доведено, що особа скоїла дисциплінарний проступок.
Суд зазначає, що факт скоєння позивачем дисциплінарного проступку, який би міг бути підставою для звільнення позивача за пунктом "є" ст. 64 Положення, не доведений.
За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність спірного наказу та необхідність його скасування.
Зважаючи на те, що обґрунтованих підстав для звільнення позивача не було, останній підлягає поновленню на попередній посаді - начальника відділу Державної автомобільної інспекції Бродівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області, саме з 12.11.2013 року, оскільки спірний наказ про звільнення винесений 11.11.2013 року, що визначається як останній робочий день.
За приписами пункту 24 Положення, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік
Частиною 2 ст. 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).
Відповідно до п. 2 Порядку № 100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Відповідно до п. 5 розд. ІV Порядку, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).
Відповідно до п. 6 розд. ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року N 260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за N 669/28799, поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.
При цьому, суд зазначає, що юридичну відповідальність за своєчасне перерахування до відповідних органів утримань та нарахувань на заробітну плату, зокрема і виконання приписів розділу IV Податкового кодексу України, несе роботодавець як податковий агент.
З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне обтяжити відповідача обов'язком провести спірні виплати у відповідності до вищезазначених нормативно-правових актів з відрахуванням обов'язкових податків, платежів, зборів, у тому числі з урахуванням отриманого позивачем доходу з інших джерел.
Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідачем в порядку статті 71 КАС України, не доведено правомірності спірних наказів.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ №2252 від 11.11.2013 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ОСОБА_2 України в Львівській області» в частині накладення на начальника ВДАІ Бродівського РВ ГУМВС у Львівській області, капітана міліції ОСОБА_1, дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади.
Зобов'язати ГУМВС України в Львівській області поновити ОСОБА_1 на посаді начальника ВДАІ Бродівського РВ ГУМВС у Львівській області з 12.11.2013 року.
Зобов'язати ГУМВС України у Львівській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 різницю заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи та середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12.11.2013 року по 13.12.2017 року.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Махаринець Д.Є.