11 грудня 2017 року 810/3338/17
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Сіренко Ю.П., за участю представника позивача та представника відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної службі у Київській області
про визнання дій протиправними,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної службі у Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у визнанні заборгованості по єдиному соціальному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування безнадійною та її списання;
- зобов'язати відповідача вчинити дії щодо визнання безнадійною та списання заборгованості ОСОБА_1 по єдиному соціальному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 14.04.2014 по 01.05.2017.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач безпідставно відмовив йому у списанні заборгованості по єдиному соціальному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 14.04.2014 по 01.05.2017, оскільки він звільнений від сплати недоїмки з єдиного соціального внеску, що виникли після введення в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України". Звертав увагу на те, що відповідні суми заборгованості мають бути визнані контролюючим органом безнадійними та списані відповідно до положень абзацу четвертого пункту 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". При цьому, позивач зазначив, що приписами п. 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не вимагається надання будь-якого сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин для звільнення платника від сплати ЄСВ, оскільки необхідним є подання до органу фіскальної служби лише заяви, складеної в довільній формі.
Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що податковим органом було правомірно відмовлено позивачу у списанні заборгованості по єдиному соціальному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 14.04.2014 по 01.05.2017, оскільки позивачем не надавався до податкової інспекції сертифікат Торгово-промислової палати України, що є обов'язковим для підтвердження форс-мажорних обставин та є підставою для прийняття рішення про визнання заборгованості по ЄСВ безнадійною та її списання.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів, викладених у письмових запереченнях. Просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець 19.02.2014 та до 05.05.2017 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, та знаходився на податковому обліку в ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області.
05.05.2017 була проведена державна реєстрація змін до відомостей про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 шляхом зміни місцезнаходження на адресу: АДРЕСА_2.
За заявою позивача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 23.05.2017 внесено запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.
31 травня 2017 року позивач звернувся до Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області із заявою, в якій просив на підставі п. 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" звільнити його від виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14.04.2014 по 01.05.2017, а заборгованість по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визнати безнадійною та списати.
Листом від 26.06.2017 №1297/14/10-08 Вишгородська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області повідомила позивача про те, що вона не може прийняти рішення про визнання заборгованості по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування безнадійною та в подальшому її списання у зв'язку з відсутністю сертифікату Торгово-промислової палати України.
Однак, не погоджуючись із такими діями податкового органу, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VІ.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
За змістом абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Таким чином, в силу наведених положень на фізичну особу-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування, покладено обов'язок з обчислення, нарахування та сплати єдиного соціального внеску.
Разом з цим, суд звертає увагу на те, що Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.
Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначено Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 №1669-VII.
Статтею 1 вказаного Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, до якого, зокрема входить м. Донецьк.
Суд звертає увагу на те, що підпунктом 8 пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" внесено зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а саме - розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 9-3 такого змісту:
"9-3. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".
Крім того, Законом України від 12.08.2014 №1636-VIІ "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" доповнено пунктом 9-3 такого змісту:
"9-3. Тимчасово на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", зупиняється застосування до платників єдиного внеску із місцезнаходженням (місцем проживання) на тимчасово окупованій території України норм статей 25 і 26 цього Закону.
Податкова інформація про суми недоїмки платників єдиного внеску, визначених абзацом першим цього пункту, зберігається та опрацьовується в інформаційних базах контролюючих органів в окремому (позабалансовому) порядку".
Згідно із змінами, внесеними Законом України від 02.03.2015 №219-VIII "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці" пункт 9-3 у редакції Закону України від 02.09.2014 №1669-VII вважається пунктом 9-4.
У свою чергу, на виконання приписів пункту 28 Закону України від 24.12.2015 №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" з 01.01.2016 виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", яким розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" доповнено пунктом 9-3.
Таким чином, наведена вище норма пункту 9-3 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" проіснувала в Законі України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" з 15 вересня 2014 року до 01 січня 2016 року внаслідок її виключення згідно із згаданим вище Законом України від 24.12.2015 №911-VIII, але в повній мірі збереглася у вигляді пункту 9-4, що наразі є чинним.
Пункт 9-4 не виключено із розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", його положення продовжують свою дію в часі.
Як вже зазначалося судом, відповідно до п. 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться/проводилась антитерористична операція - звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
При цьому, єдиною та, відповідно, достатньою підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Під час розгляду справи судом встановлено, що 31.05.2017 відповідачем отримано заяву позивача про звільнення його від виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14.04.2014 по 01.05.2017 та заборгованість по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за вказаний період визнати безнадійною та списати.
Суд зазначає, що приписи п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464-VI не ставлять факт звільнення платника від обов'язку зі сплати єдиного внеску у залежність від часу подання відповідної заяви, а прямо встановлює, що така заява подається у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Станом на день розгляду судом даної справи, АТО у Донецькому та Луганському регіонах триває, як тривала і станом на спірний період та станом на дату прийняття відповідачем рішення про відмову у визнанні заборгованості по єдиному соціальному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування безнадійною та її списання.
У той же час, суд не приймає доводи відповідача про неподання позивачем до податкової інспекції сертифікату торгово-промислової палати, що є обов'язковим для підтвердження форс-мажорних обставин, що обумовлюють необхідність звільнення платника від обов'язку, зокрема, про сплаті ЄСВ, оскільки приписами п. 9-4 розділу VIII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 2464-VI не вимагається надання будь-якого сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин для звільнення платника від сплати ЄСВ, оскільки необхідним є подання до органу фіскальної служби лише заяви, складеної в довільній формі. Посилання у вказаному пункті на порядок списання недоїмки, передбачений Податковим кодексом, стосується лише здійснення самої процедури/порядку списання недоїмки, а підтвердженням існування підстав для звільнення платника від сплати ЄСВ відповідно до зазначеного пункту є виключно знаходження платника на обліку в органах фіскальної служби, що розташовані на території населених пунктів, визначених відповідним переліком, де проходить АТО, та подання таким платником відповідної заяви до органу фіскальної служби.
Як підтверджено матеріалами справи, позивач з 19.02.2014 по 05.05.2017 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, та знаходився на податковому обліку в ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області.
Отже, враховуючи наведенні вище положення чинного законодавства та встановлені судом обставини справи, позивач з 14.04.2014 по 01.05.2017 звільнений від виконання обов'язків, передбачених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", щодо обчислення, нарахування та сплати єдиного соціального внеску, та така заборгованість відповідно до п. 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд звертає увагу, що згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд зазначає, що в даному випадку податковий орган, який є суб'єктом владних повноважень, не надав суду жодних доказів та пояснень на спростування тверджень позивача, а його доводи, викладені в запереченнях на адміністративний позов не узгоджується з нормами матеріального права.
Враховуючи наведені всі обставини в їх сукупності та виходячи з того, що під час розгляду справи доводи позивача знайшли своє підтвердження, суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог і, відповідно, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача.
Керуючись статтями 11, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області щодо відмови у визнанні заборгованості по єдиному соціальному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування безнадійною та її списання.
3. Зобов'язати Вишгородську об'єднаної державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області вчинити дії щодо визнання безнадійною та списання заборгованості ОСОБА_1 по єдиному соціальному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 14.04.2014 по 01.05.2017.
4. Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень 00 коп.) на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.
Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України.
Суддя Щавінський В.Р.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 13 грудня 2017 р.