Справа № 446/8843/14 Головуючий у 1 інстанції: Ковальчук О.І.
Провадження № 22-ц/783/4717/15 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
Категорія:53
01 жовтня 2015 року м. Львів
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді: Ванівського О.М.,
суддів: Богонюка М.Я., Шашкіної С.А.,
при секретарі: Жукровській Х.І.
за участю: апелянта - ОСОБА_1 та його адвоката Фис У.М.,
відповідача - командира військової частини НОМЕР_1 - Притики О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 29 травня 2015 року, -
В грудні 2014 року позивач звернувся в суд із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 про скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 від 10.09.2014р. №107 «Про результати службового розслідування».
В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що він перебуває з відповідачем у трудових відносинах з 1980р. У 2008р. його було переведено на посаду інженера з метрології (атестації іонізуючих джерел випромінювання) 1 категорії відділу повірки та регулювання сервісних засобів випромінювання. Однак, з 2008 року та по даний час робіт по цій посаді не проводилось. Після рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26.06.2014р. про стягнення заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу зі сторони командування військової частини НОМЕР_1 щодо нього почали здійснюватись тиск та дії з метою помсти за звернення в суд. При складанні Списків працівників, які повинні пройти медогляд, військовою частиною не враховані вимоги п.п.3.1. п.3 Порядку №246, а саме: не проведені лабораторні дослідження умов праці, не встановлено категорія працівника, як обов'язкової передумови для проходження медогляду. Тому, сам факт направлення його на медогляд без присвоєння категорії А не передбачено Порядком №246 та є незаконним.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 29 травня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 про скасування наказу від 10.09.2014р. №107 «Про результати службового розслідування» відмовлено.
Дане рішення суду оскаржив позивач ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вказує на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги, те що з наказом №47 від 17.04.2014 року, за невиконання якого була винесена догана, його було ознайомлено після закінчення терміну його дії - 11 липня 2014 року. З квітня 2014 року, після видачі наказу №47 до липня 2014 року у військовій частині не було жодного документу, який би свідчив про якісь порушення з його боку, його не повідомляли про необхідність проходження медогляду, не вимагалось пояснень щодо не проходження ним медогляду, не проводилось службового розслідування, не було відсторонення від роботи та не притягувався до дисциплінарної відповідальності. На думку апелянта, наказ № 47 стосувався лише працівників певних категорій, що підлягають впливу шкідливих факторів на виробництві, тобто його він жодним чином не стосувався, адже в шкідливих факторах він не працював. Покликається на те, що перед направленням на періодичний медогляд у військовій частині не була проведена атестація робочого місця. Не було дозволу на виконання робіт - санітарного паспорта. Також апелянт стверджує, що пройшов медогляд повністю та інші додаткові обстеження, хоча даний наказ № 47 його не стосувався. Отже, отримання висновку комісії чи не отримання, на думку апелянта, не є жодним чином порушенням та тим більше невиконанням наказу № 47, за невиконання саме якого, йому було винесено догану.
Враховуючи вищевикладене, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 29 травня 2015 року, та ухвалити нове, яким задоволити його позовні вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 до задоволення не підлягає із наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з недоведеності заявлених ним позовних вимог, оскільки оскаржуваний наказ винесений за наявності для цього законних підстав у зв'язку із неналежним виконанням позивачем своїх посадових обов'язків та розпорядження командира військової частини.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.
Матеріалами справи та судом встановлено, що ОСОБА_1 з 2008р. працював на посаді інженера з метрології(атестації іонізуючих джерел випромінювання)1 категорії відділу повірки та регулювання сервісних засобів вимірювання військової частини НОМЕР_1 .
Як вбачається із протоколу №17 від 11.07.2014р. засідання комісії по проведенню бесіди з інженером з метрології (атестації іонізуючих джерел випромінювання), працівником Збройних сил України ОСОБА_1 , розглядались наступні питання: Доведення п.п. 1.13.7, 1.13.8, 1.6-1.8 наказу начальника Генерального штабу Збройних сил України від 16.09.2013р. №220 «Про затвердження інструкції з діловодства в Збройних силах України; доведення працівнику ОСОБА_1 часу особистого прийому громадян командиром військової частини; надання відповіді на заяву працівника ЗСУ ОСОБА_1 ; Доведення п.5.1. Дод. 4 наказу Міністра охорони здоров'я від 21.05.2007р. №246 «Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій» та наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.04.2014р. № 47 «Про проведення періодичного медичного огляду працівників військової частини НОМЕР_1 »; порушення працівником ЗСУ ОСОБА_1 вимог щодо виконання розпорядку дня в частині, заборони спілкування по засобах мобільного зв'язку на території військового об'єкту та дотримання заходів пожежної безпеки. (а.с.5) Із змістом вказаного протоколу ОСОБА_1 ознайомився, однак від підпису відмовився.
Згідно ст. ст. 159, 160 КЗпП України, працівник зобов'язаний: знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту; додержувати зобов'язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором) та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, установи, організації; проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди; співробітничати з власником або уповноваженим ним органом у справі організації безпечних та нешкідливих умов праці, особисто вживати посильних заходів щодо усунення будь-якої виробничої ситуації, яка створює загрозу його життю чи здоров'ю або людей, які його оточують, і навколишньому природному середовищу, повідомляти про небезпеку свого безпосереднього керівника або іншу посадову особу. Постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Трудові колективи через обраних ними уповноважених, професійні спілки в особі своїх виборних органів і представників контролюють додержання всіма працівниками нормативних актів про охорону праці на підприємствах, в установах, організаціях.
Відповідно до ст. 169 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. Перелік професій, працівники яких підлягають медичному оглядові, термін і порядок його проведення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці.
Як вбачається із наказу №101 Командира військової частини НОМЕР_1 «Про проведення службового розслідування за фактом не проходження медичного огляду працівником ЗСУ ОСОБА_1 , наказано майору ОСОБА_3 провести службове розслідування за фактом не проходження медичного огляду працівником ОСОБА_1 (а.с.8)
Згідно Акту проведення службового розслідування від 05.09.2014р. встановлено, що працівник ОСОБА_1 в порушення п.п. 2.16, 2.17 наказу Міністерства охорони здоров'я України від 21.05.2007р. №246 навмисно не надав Картку працівника, який підлягає періодичному медичному огляду, Комісії лікувального закладу, в результаті Комісія не може видати йому медичну довідку про проходження медичного огляду та скласти Заключний акт. Працівник ОСОБА_1 порушив вимоги статті 129 КЗпП України, а саме не виконав розпорядження командира військової частини щодо проходження періодичного медичного огляду та статті 14 Закону України про охорону праці щодо обов'язків працівників проходити медичні огляди.(а.с.13-14)
У відповідності до положень "Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій" затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я N 246 від 21.05.2007 (далі Положення), зазначених в п 2.5., роботодавець за рахунок власних коштів забезпечує організацію проведення медичних оглядів, витрати на поглиблене медичне обстеження працівника з підозрою на професійні та виробничо зумовлені захворювання та їх медичну реабілітацію, диспансеризацію працівників груп ризику розвитку професійних захворювань.
Відповідно до п.1.3. цього Порядку до обов'язкових медичних оглядів відносяться: попередній (під час прийняття на роботу) і періодичні (протягом трудової діяльності) медичні огляди.
Як вбачається із матеріалів справи, у відповідності до Вимог до проведення попереднього та періодичних медичних оглядів працівників (п.2.3 наказу Міністерства охорони здоров'я України від 21.05.2007 №246) у Військовій частині були складені поіменні списки працівників, які підлягають періодичним медичним оглядам, погоджені з 28 регіональним санітарно- і епідеміологічним управлінням та надіслані до лікувального закладу. (а.с.6-7)
Згідно з переліком робіт, для виконання яких є обов'язковим попередній (періодичний ) медичний огляд працівників, що є додатком №4 п.5(п.5.1) до наказу Міністерства охорони здоров'я N 246 від 21.05.2007р. іонізуюче випромінювання є фізичним фактором, який вимагає періодичний огляд 1 раз на рік.
З матеріалів справи вбачається. що підставою для направлення ОСОБА_1 для проходження медогляду були роботи з джерелами іонізуючого випромінення у військовій частині, які заплановані на 2014-2015р.(а.с.7).
Згідно ж приписів п.3.9 Положення роботодавець має право в установленому законодавством порядку притягнути працівника, який ухиляється від проходження обов'язкового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності, та відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати.
10.09.2014р. наказом №107 «Про результати службового розслідування», командиром військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , відсторонено працівника ОСОБА_1 від роботи зі збереженням заробітної плати до проходження ним періодичного медичного огляду; зобов'язано працівника ОСОБА_1 пройти (завершити) періодичний медичний огляд в термін до 15.09.2014р.; за невиконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.04.2014р. №47 «Про проведення періодичного медичного огляду працівників військової частини НОМЕР_1 » працівнику ОСОБА_1 оголосити «догану» за порушення вимог ст. 46, ст. 139 КЗпП України, ст. 17 Закону України «Про охорону праці» та п.3.9 наказу Міністра охорони здоров'я від 21.05.2007р.(а.с.15-16)
Не дивлячись на те, що позивача було скеровано роботодавцем для проходження періодичного медичного обстеження для вирішення питання придатності його до роботи у певних умовах, останній свідомо порушив порядок проходження медичного обстеження, передбачений п.п.2.16, 2.17, для вирішення його можливості продовжувати роботу в умовах дії шкідливих та небезпечних виробничих факторів.
Дану обставину не заперечив у суді апеляційної інстанції і сам позивач, зазначивши, що він не пройшов до кінця медогляд, оскільки він не працював в умовах, які є обов'язкові для проходження медогляду.
Таким чином колегія суддів вважає, що позивач фактично ухилився від належного проходження обов'язкового медичного огляду, а тому відповідач мав достатні фактичні і правові підстави для відсторонення ОСОБА_1 від роботи, та накладення дисциплінарного стягнення, та в межах своїх повноважень видав наказ №107 від 10.09.2014р. "Про результати службового розслідування"
Згідно ч. 1 ст. 147-1 КЗпП України, дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.
Статтею 148 КЗпП України передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Відповідно до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Аналогічні роз'яснення викладені в п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів".
Враховуючи наведені вище обставини, суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що позивач ОСОБА_1 не виконав покладені на нього обов'язки, а саме не виконав розпорядження про командира військової частини щодо проходження періодичного медичного огляду, а відтак, прийшов до вірного висновку про наявність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та оголошення догани.
Будь яких інших належних та допустимих доказів для спростування рішення суду першої інстанції, передбачених статтями 57, 58, 59 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України, апелянтом не представлено.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 29 травня 2015 року- залишити без змін.
Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: О.М.Ванівський
Судді: М. Я. Богонюк
С.А. Шашкіна