Справа № 204/5675/17
Провадження № 2/204/1842/17
іменем України
14 грудня 2017 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді Книш А.В.,
при секретарі Подвижній О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», третя особа приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача, в якому просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 19 січня 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі за №617. В підтвердження своїх позовних вимог посилається на те, що 19 січня 2017 року третьою особою вчинено виконавчий напис №617 про стягнення боргу з позивача, для задоволення вимог відповідача за кредитним договором №DNHDGB0000000006 від 25 грудня 2007 року в розмірі 876459,67 грн. Позивач вважає, що виконавчий напис вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами з огляду на наступне. По-перше, позивач звертає увагу, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус не отримував від відповідача та позивача первинні документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення, тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед відповідачем, а також суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у виконавчому написі є безспірними. Розрахунок боргу, здійснений відповідачем щодо наявності грошового зобов'язання позивача по кредиту, процентах річних та пені, не може вважатися документом, який підтверджує безспірність вимог банку до боржника, а тому на підставі документів, наданих відповідачем третій особі із заявою про вчинення виконавчого напису, не можна встановити безспірність вимог відповідача до позивача. По-друге, виконавчий напис містить посилання про необхідність задоволення вимог відповідача щодо стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 1871,85 доларів США, що суперечить нормам законодавства України, оскільки пеня за невиконання грошових зобов'язань має бути виражена у національній валюті України. По-третє, вираження пені в іноземній валюті спростовує безспірність вимог відповідача, адже, як зазначено у виконавчого написі, період за який проводиться стягнення - 25 грудня 2007 року по 19 серпня 2016 року. Курс іноземної валюти за цей час постійно змінювався і невідомо за яким курсом обраховувалася заборгованість нотаріусом при вчиненні виконавчого напису. По-четверте позивач вказує, що у виконавчому написі зазначено, що період за який проводиться стягнення - з 25 грудня 2007 року по 19 серпня 2016 року, але відповідно до розрахунку заборгованості, який надає сам відповідач, право на стягнення заборгованості на прострочені платежі виникли у позичальника лише в 2015 році, а ніяк не в 2007 році. Також позивач зазначає, що 10 лютого 2016 року Красногвардійським районним судом м.Дніпропетровська було ухвалено рішення у справі №204/7380/15 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання недійсним договору поруки, який забезпечував виконання кредитного договору №DNHDGB0000000006 від 25 грудня 2007 року, та підставою задоволення позову стало грубе порушення відповідачем процедури коригування відсоткової ставки, а саме безпідставна її зміна в бік збільшення. Зазначеним рішенням було визнано незаконними дії відповідача щодо односторонньої зміни відсоткової ставки без погодження з поручителем, а тому позивач вважає доведеним факт не визнання та спірності правовідносин з виконання кредитного договору для його сторін. По-шосте, у виконавчому написі нотаріус зазначив про існування заборгованості за комісією в сумі 742 доларів США, яка була нарахована відповідачем на підставі п. 7.1. Кредитного договору. Однак, зміст пункту 7.1. Кредитного договору щодо обов'язку по сплаті винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 0,20% від суми кредиту, винагороди у розмірі 2,00% від суми виданого кредиту за надання фінансового інструменту, природи цієї винагороди викладено в нечіткій формі, інформація надана у двозначний спосіб, що ввело позивача в оману та позбавило свідомого вибору. Позивач вважає, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними. По-сьоме, позивач зауважує, що, як зазначає третя особа у виконавчому написі, йому було надано розрахунок заборгованості за кредитним договором станом на 19 серпня 2016 року, при цьому виконавчий напис було вчинено лише 19 січня 2017 року, тобто через п'ять місяців після складання розрахунку заборгованості, а тому нотаріус не мав можливості переконатися в тому, що за вказаний час, тобто з 19 серпня 2016 року по 19 січня 2017 року, позивач не сплачував заборгованість за кредитним договором і не зменшував суму заборгованості за таким договором, що в свою чергу ще раз свідчить про те, що факт безспірності нотаріусом не було встановлено. Враховуючи викладене, позивач вимушена звернутися з даним позовом до суду.
Позивач та представник позивача ОСОБА_4, належним чином та завчасно сповіщені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. До початку судового засідання представник позивача ОСОБА_4 надав суду письмову заяву про слухання справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.
У судове засідання представник відповідача належним чином та завчасно сповіщений про час та місце розгляду справи, не з'явився. До початку судового засідання представник відповідача ОСОБА_5 надав суду заяву про розгляд справи без його участі.
Третя особа - приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, до початку судового засідання надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Суд, дослідивши письмові докази, встановив наступні фактичні обставини.
25 грудня 2007 року між позивачем та ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є відповідач, був укладений кредитний договір №DNHDGB0000000006, відповідно до п.7.1. якого банк зобов'язується надати позичальникові кредитні кошти у розмірі 37100,00 доларів США, а також у розмірі 5962,50 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,92% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п.3.10. даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2. даного договору. Періодом сплати вказано з 20 по 25 число кожного місяця (а.с.23-27).
Згідно п.4.3 кредитного договору, при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених кредитним договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн. + 5% від суми позову.
Нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбаченої п.п.4.1, 4.2, 4.3 здійснюється протягом трьох років з дня, коли відповідне зобов'язання повинне бути виконане позичальником. Терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів, за даним договором встановлено сторонами тривалістю 5 років (п.4.4, п.4.5) (а.с.26).
Пунктом 7.4. вищезазначеного кредитного договору передбачено, що при порушенні позичальником зобов'язань із погашення кредиту, позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0,15% від суми просроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочки, але не менше 1 гривні (а.с.27).
03 жовтня 2016 року відповідачем на адресу позивача було направлено письмову вимогу про усунення порушень за кредитним договором №DNHDGB0000000006 від 25 грудня 2007 року, в якій відповідач вимагав від позивача виконання всіх боргових зобов'язань за кредитним договором та сплатити суму боргу за кредитним договором, яка становить 34821,60 долар США (а.с.72,76).
Листом від 07 жовтня 2016 року без вихідного номеру, через невиконання позивачем умов кредитного договору №DNHDGB0000000006, відповідач звернувся до приватного нотаріусу Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 із заявою про вчинення виконавчого напису на копії кредитного договору №DNHDGB0000000006 від 25 грудня 2007 року для стягнення боргу частинами за вищевказаним договором, а саме 34821,60 доларів США, що за курсом 25,17 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 19 серпня 2016 року складає 876459,67 грн. з урахуванням: заборгованість за тілом кредиту - 26306,63 доларів США; заборгованість за відсотками - 4233,49 доларів США; заборгованість за комісією - 742,00 доларів США; заборгованість з пені та комісії - 1871,85 доларів США; - штраф (фіксована частина) - 9,93 доларів США; штраф (відсоток від суми заборгованості) - 1657,70 доларів США. До заяви було долучено: кредитний договір № №DNHDGB0000000006 від 25 грудня 2007 року (копія); засвідчена виписка з особового рахунку боржника (копія); вимога про усунення порушень за кредитним договором (копія); розрахунковий документ про оплату послуг поштового зв'язку (копія); опис вкладення в цінний лист (копія); установчі документи ПАТ КБ «Приватбанк» (копія); витяг з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ПАТ КБ «Приватбанк» (копія); довіреність представника КБ «Приватбанк» (копія); паспорт представника КБ «Приватбанк» (копія) (а.с.63-64).
З копії розрахунку заборгованості за договором №DNHDGB0000000006 від 25 грудня 2007 року, укладеним між відповідачем та позивачем вбачається, що станом на 19 серпня 2016 року заборгованість позивача за кредитом становить 34821,60 доларів США (що складає еквівалент 876459,67 грн.), яка складається з: - заборгованість за тілом кредиту - 26306,63 доларів США (що складає еквівалент 662137,88 грн.); - заборгованість за процентами - 4233,49 доларів США (що складає еквівалент 106556,94 грн.); - заборгованість за комісією - 742,00 доларів США (що складає еквівалент 18676,14 грн.); - заборгованість за пенею - 1871,85 доларів США (що складає еквівалент 47114,46 грн.); - штраф (фіксована частина) - 9,93 доларів США (що складає еквівалент 250,00 грн.); - штраф (відсоток від суми заборгованості) - 1657,70 доларів США (що складає еквівалент 41724,27 грн.) (а.с.10-21).
На підставі заяви відповідача та доданих до неї документів, 19 січня 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 було вчинено виконавчий напис про стягнення з позивача на користь відповідача невиплачених в строк, відповідно до умов кредитного договору №DNHDGB0000000006 від 25 грудня 2007 року та розрахунку заборгованості за договором, станом на 19 серпня 2016 року, грошових коштів у сумі 34821,60 доларів США, що за курсом 25,17 відповідно до службового розпорядження НБУ від 19 серпня 2016 року складає 876459,67 грн., з урахуванням:
-заборгованість за тілом кредиту у розмірі 26306,63 доларів США;
-заборгованість за відсотками у розмірі 4233,49 доларів США;
-заборгованість з комісії у розмірі 742,00 доларів США;
-заборгованість з пені у розмірі 1871,85 доларів США;
-заборгованість по штрафам (фіксована частина) у розмірі 9,93 доларів США;
-заборгованість по штрафам (відсоток від суми заборгованості) у розмірі 1657,70 доларів США.
стягнення здійснюється за період з 25 грудня 2007 року по 19 серпня 2016 року (а.с.62).
Вирішуючи пред'явлені позовні вимоги судом враховується наступне.
Нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 18 ЦК України).
Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» (у редакції станом на 19.01.2017) (далі - Перелік), для одержання виконавчого напису, за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Отже, надання відповідачем приватному нотаріусу Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 для одержання виконавчого напису копії кредитного договору та вчинення останнім виконавчого напису на підставі такої копії суперечить вимогам п.2 Переліку.
Також відповідно до п.2.3 Глави 16 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі - Інструкція) (у редакції станом на 19.01.2017) вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.
Так, з наданих суду документів вбачається, що 03 жовтня 2016 року (що підтверджується штампом та фіскальним чеком установи поштового зв'язку) (а.с.76, 95) відповідачем на адресу позивача було направлено письмову вимогу про виконання всіх боргових зобов'язань за кредитним договором (а.с.72). А вже супровідним листом без номеру від 07 жовтня 2016 року (а.с.63), тобто до спливу тридцяти днів з моменту надісланої письмової вимоги боржнику про усунення порушень, відповідач звернувся до приватного нотаріусу Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 із заявою про вчинення спірного виконавчого напису. Крім того, відповідачем на підтвердження спрямування 03 жовтня 2016 року позивачу письмової вимоги про виконання всіх боргових зобов'язань за кредитним договором нотаріусу було надано список згрупованих поштових відправлень, де зазначено, що позивачу таке повідомлення було спрямовано поштовим відправленням засобами Укрпошти зі штрихкодовим ідентифікатором №49300029596840 та опис цінного листа щодо відправки позивачу претензії із зазначенням штрихкодового ідентифікатору 4930002959684 (а.с.76, 95). Однак, відомості на веб-сторінці Укрпошти за вказаним штрихкодовим ідентифікатором 4930002959684 на час розгляду справи в суді відсутні (а.с.98), а штрихкодовий ідентифікатор №49300029596840 є не вірним, оскільки ідентифікатор внутрішнього поштового відправлення складається лише з 13 цифр. Приватний нотаріус ОСОБА_2 під час вчинення виконавчого напису вказані обставини не перевірив. Таким чином, в судовому засіданні факт надіслання позивачу письмової вимоги про усунення порушень основного зобов'язання не знайшов свого підтвердження, а дії нотаріуса були вчиненні в порушення вимог п. 2.3 Глави 16 Інструкції (у редакції станом на 19.01.2017).
Також судом встановлено, що до складу суми боргу включено пеню в розмірі 1871,85 доларів США, що еквівалентно 47114,46 грн. та штраф (фіксована частина) у розмірі 9,93 доларів США, що еквівалентно 250 грн., штраф (відсоток від суми заборгованості) у розмірі 1657,70 доларів США, що еквівалентно 41724,27 грн., та комісію у розмірі 742 доларів США, що еквівалентно 18676,14 грн.
Стаття 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Цивільно-правова відповідальність за порушення зобов'язання за своєю природою виступає як покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків, як заходу цивільно-правової відповідальності, має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Таким чином, з сукупного аналізу положень ст. 549 ЦК України вбачається, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності.
За правилом ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Оскільки штраф і пеня за своєю природою є одним видом відповідальності, їх одночасне застосування за одне й те саме порушення, а саме, неналежне виконання умов кредитного договору в частині строків, свідчитиме про недотримання закріпленого в ст. 61 Конституції України принципу заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах № 6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 року та від 11 жовтня 2017 року № 6-1374цс17.
Також, як вбачається з самого розрахунку, так і поданого нотаріусу розрахунку заборгованості, пеня за невиконання умов кредитного договору нараховувалася банком в іноземній валюті.
Стаття 192 ЦК України закріпила, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93.
При цьому, дія даного Порядку не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України, що узгоджується зі змістом статей 192, 533 ЦК України, за якими сторони можуть визначити грошовий еквівалент свого зобов'язання в іноземній валюті, проте виконання зобов'язання повинно відбуватися в гривнях.
Верховний суд України в постанові у справі № 6-190цс15 від 16 вересня 2015 року також зазначив, що чинним законодавством не передбачено нарахування і стягнення штрафних санкцій, нарахованих на суму заборгованості, в іноземній валюті.
Оскільки пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, а за змістом ст. 533 ЦК України зобов'язання, виражене в іноземній валюті, фактично повинно виконуватися в гривні, за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, саме на суму боргу в гривневому виразі підлягає нарахуванню пеня, з огляду на що подання відповідачем приватному нотаріусу Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 на підтвердження розміру заборгованості виписки та розрахунку боргу, в яких пеня, всупереч ст. 533 ЦК України, нараховується на платежі в доларах США, не можуть свідчити про безспірність боргу.
Також вирішуючи пред'явлені позовні вимоги суд враховує правову позицію викладену у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року №6-1746цс16.
Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
Таким чином, оскільки комісія банком нараховується боржнику за дії, які банк здійснює на власну користь, підстави для пред'явлення вимог в частині стягнення заборгованості за прострочену суму комісії у розмірі 742 доларів США, що еквівалентно 18676,14 грн. також відсутні.
Крім того, виконавчий напис нотаріусом було вчинено 19 січня 2017 року на підставі розрахунку заборгованості позивача перед відповідачем станом на 19 серпня 2016 року, інформацію щодо розміру заборгованості після сплину 5 місяців з дати розрахунку відповідачем заборгованості - 19 серпня 2017 року, станом на день вчинення спірного виконавчого напису нотаріусом також не було перевірено.
Таким чином, судом встановлено, що приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 передчасно прийшов до висновку щодо правильності нарахування банком позивачу суми заборгованості та її безспірності.
З огляду на викладене, пред'явлені позивачем позовні вимоги до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню підлягають задоволенню.
Посилання позивача на обставини встановлені в рішенні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2016 року у цивільній справі №204/7380/15 за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», ОСОБА_1 про визнання договору поруки припиненим судом не приймаються до уваги, оскільки обставини встановленим цим рішенням не стосуються предмету доказування в даній справі.
Згідно зі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати (а.с.1), а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 640 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 214 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», третя особа приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити у повному обсязі.
Визнати виконавчий напис, вчинений 19 січня 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі за №617, таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 640 (шістсот сорок) грн.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий: