Єдиний унікальний номер 205/2093/16-к
03 січня 2018 року м. Дніпропетровськ
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні 12015040690004487 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 118 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
потерпілого - ОСОБА_5 ,
представника потерпілого - ОСОБА_6 ,
адвоката - захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3
В провадженні Ленінського районного суду м. Дніпропетровська перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.118 КК України.
У підготовчому судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_6 заявив відвід прокурору ОСОБА_4 , посилаючись на те, що 10.03.2016 слідчий ОСОБА_8 в порушення вимог ч.1 ст.279 КПК України сам виніс постанову про перекваліфікацію дій ОСОБА_3 з ч.1 ст.115 КК України на ст.118 КК України, хоча винести таку постанову мав право виключно прокурор. Того ж дня слідчий виніс повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, де змінив підозру з ч.1 ст.115 на ст.118 КК України. На цьому повідомленні в кінці після підпису слідчого є підпис прокурора ОСОБА_4 , наявність і значення якого є незрозумілими. Вважає зазначене повідомлення незаконним, оскільки прокурор повинен був сам особисто змінити повідомлення про підозру, як цього вимагає закон. Також вважає, що вказана зміна підозри є необґрунтованою і незаконною, на що прокурор ОСОБА_4 не звернула уваги, хоча як процесуальний керівник має право на скасування незаконних та необґрунтованих постанов слідчих. Тому, на його погляд та погляд потерпілих, прокурор ОСОБА_4 допустила службову недбалість, що викликає обґрунтовані сумніви в її неупередженості і є підставою для відводу прокурора ОСОБА_4 ..
Прокурор ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення заяви про її відвід. Вважає заяву необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню, оскільки в ст.77 КПК України взагалі відсутні такі підстави для відводу прокурора, на які посилається представник потерпілого. Просила суд відмовити у задоволенні заяви про її відвід.
Потерпілий ОСОБА_5 повністю підтримав свого представника та просив заяву задовольнити.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 заперечував проти задоволення заяви про відвід прокурора, зазначивши про відсутність на це підстав.
Обвинувачений ОСОБА_3 також просив відмовити в його задоволенні.
Суд, вислухавши доводи сторін, приходить до того висновку, що заявлений відвід прокурору ОСОБА_4 не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст.77 КПК України прокурор, слідчий не має права брати участь у кримінальному провадженні: якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, членом сім'ї або близьким родичем сторони, заявника, потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача; якщо він брав участь у цьому ж провадженні як слідчий суддя, суддя, захисник або представник, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач; якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.
Тобто, у ст.77 КПК України взагалі не зазначені такі підстави для відводу прокурора, на які посилається представник потерпілих у своїй заяві про відвід прокурора ОСОБА_4 ..
Відповідно до ч.1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює: підтримання публічного обвинувачення в суді; організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Разом з цим, ч.1 ст.131-1 Конституції України визначає, що організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Відповідно до п.1 ч.1 статті 2 Закону України «Про прокуратуру» на прокуратуру покладається функція підтримання державного обвинувачення в суді;
Відповідно до п.3 ч.1 ст.3 КПК України державне обвинувачення - це процесуальна діяльність прокурора, що полягає у доведенні перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.
Таким чином, системний аналіз положень ч.1 ст.131-1 Конституції України, ст.2 Закону України «Про прокуратуру» та п.3 ч.1 ст.3 КПК України вказує на те, що державне обвинувачення, яке здійснюється в порядку процесуальної діяльності прокурора, відповідно до норм КПК України є видом реалізації конституційної функції прокуратури з підтримання публічного обвинувачення в суді, яка передбачена ч. 1 ст. 131-1 Конституції України.
В зв'язку з викладеним, суд приходить до висновку, що підстави для відводу прокурора ОСОБА_4 , на які посилається представник потерпілої сторони, є необґрунтованими.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.77, 370-372, КПК України, суд -
Заяву представника потерпілого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 про відвід прокурора ОСОБА_4 - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1