Справа №201/17981/17
Провадження № Ікс/201/11285/2017
26 грудня 2017 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючого слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 розглянувши за участю особи, яка подала клопотання у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, -
ОСОБА_3 звернувся до суду із вищезазначеним клопотанням, в якому просить скасувати арешт накладений ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06.11.2017р. на вилучене 03.11.2017р. під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 майно, а саме: контейнер з кришкою, заповнений порошкоподібною речовиною білого кольору вагою приблизно 20 кг.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що 03.11.2017р. службовими особами Соборного відділення поліції ДВП ГУНП України в Дніпропетровській області під час проведення огляду за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_3 , було вилучено майно, яке знаходилось на території даного домоволодіння, а саме: квитанцію про оплату суми у розмірі 189 000 грн. від 11.10.2012р., платник ОСОБА_4 на 1 арк.; аркуш паперу формату А4 з надрукованим текстом з переліком реактивів на 1 арк.; аркуш паперу формату А4 з рукописним текстом із зазначенням різних сум грошових коштів та заголовком «Кокаин» на 1 арк.; контейнер з кришкою, заповнений порошкоподібною речовиною білого кольору вагою приблизно 20 кг та складений протокол. Так, 06 грудня 2012 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено кримінальне провадження № 42012049990000142 за ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 191 КК України.
27.10.2017р. слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_5 виніс ухвалу про надання дозволу про проведення обшуку у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42012049990000142. Зазначеною ухвалою слідчого судді від 27.10.2017р. надано дозвіл на проведення обшуку у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності ОСОБА_6 , з метою відшукання грошових коштів, інформації та документів, які стосуються привласнення та розтрати ОСОБА_4 грошових коштів ПАТ КБ «ПриватБанк», банківських карток та документів на ім'я ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Однак, в ході проведення обшуку, службовим особам Соборного відділення полії ДВП ГУНП України в Дніпропетровській області було вилучене майно, яке немає жодного відношення до обставин, що є предметом досудового розслідування в кримінальному провадженні № 42012049990000142 та відомості про яке не містились в ухвалі слідчого судді від 27.10.2016р., а саме контейнер з кришкою, заповнений порошкоподібною речовиною білого кольору вагою приблизно 20 кг. Крім того, зазначене майно не належить ОСОБА_6 , а належить ОСОБА_3 та використовується останнім у власних побутових цілях. Ані ОСОБА_6 , ані ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 42012049990000142 не є підозрюваними, обвинуваченими або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не є особами, щодо яких здійснюється провадження та щодо яких може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна. Подальший арешт майна (контейнера з кришкою, заповнений порошкоподібною речовиною білого кольору вагою приблизно 20 кг) порушує права заявника, як власника майна на вільне використання своєї власності та суперечить завданням арешту майна, визначеним КПК України.
ОСОБА_3 в судовому засіданні вимоги про скасування арешту підтримав та просив суд їх задовольнити, з підстав, викладених у клопотанні та доказів, наявних в матеріалах справи.
Слідчий в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив, що у відповідності до ч. 3 ст. 306 КПК України не є перешкодою для розгляду клопотання за його відсутністю.
Суд, вислухавши пояснення представника заявника, дослідивши доводи клопотання, співставивши їх з фактичними даними, які містяться в матеріалах та вимогах кримінального процесуального закону, приходить до висновку про необхідність задоволення поданого клопотання виходячи з наступного.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06.11.2017р. (справа № 201/16441/17, провадження № 1-кс/201/10448/2017) було накладено арешт на вилучене 03.11.2017р. в ході обшуку у квартирі майно за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: квитанція про оплату суми у розмірі 189 000,00 гривень від 11.10.2012р., платник: ОСОБА_4 на 1 арк.; аркуш паперу формату А4 з надрукованим тестом з переліком реактивів на 1 арк.; аркуш паперу формату А4 з рукописним текстом із зазначенням різних сум грошових коштів та заголовком «Кокаин» на 1 арк.; контейнер з кришкою, заповнений порошкоподібною речовиною білого кольору вагою приблизно 20 кг.
Із ухвали про накладення арешту на майно слідує, що слідчий СВ Соборного ВП ДВП ГУНП України в Дніпропетровській області ОСОБА_10 , за погодженням з прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 Дніпропетровської області ОСОБА_11 , звернувся до слідчого судді із клопотанням про арешт майна, яке було обґрунтоване тим, що ОСОБА_4 , у період з 17.09.2012р. по 07.10.2012р., знаходячись на території м. Дніпропетровська, перебуваючи у трудових відносинах з ПАТ КБ «Приватбанк», будучи службовою особою, вступивши у попередню змову з невстановленою у ході досудового розслідування особою, матеріали кримінального провадження відносно якої виділені в окреме провадження, розподіливши між собою ролі у вчиненні злочину, згідно відведеної ролі виконавця, виконуючи вказівки невстановленої особи, матеріали кримінального провадження відносно якої виділені в окреме провадження, яка згідно відведеної ролі є організатором злочину, шляхом несанкціонованих дій з грошовими коштами на транзитному рахунку ПАТ КБ «Приватбанк», будучи службовою особою, шляхом зловживання своїм службовим становищем, використовуючи власний логін та пароль доступу до банківського програмного забезпечення та логін та пароль доступу до банківського програмного забезпечення співробітника ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_12 , за попередньою змовою групою осіб, вчинила привласнення та розтрату грошових коштів з транзитного рахунку ПАТ КБ «Приватбанк» у великих розмірах шляхом їх незаконного перерахування на рахунки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . В результаті незаконних умисних дій службової особи ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_4 спричинено матеріальну шкоду у розмірі 246 143 грн., яка в двісті п'ятдесят і більше разів перевищувала неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27 КК України та ч. 4 ст. 191 КК України, а саме: безпосереднє виконання та вчинення злочину у співучасті з іншими суб'єктами злочину; привласнення та розтрата за попередньою змовою групою осіб чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем вчинене у великих розмірах. 17.10.2017р. ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 КК України, ч. 4 ст. 191 КК України.
З пояснень ОСОБА_13 стало відомо, що вона є лише виконавцем даного кримінального правопорушення, а безпосередньо організовував та контролював ОСОБА_6 , з яким у ОСОБА_13 були стосунки. Як доказ організації вчинення даного кримінального правопорушення ОСОБА_6 ОСОБА_4 зазначає окрім іншого те, що після виявлення співробітниками ПАТ КБ «Приватбанк» деяких епізодів цього кримінального правопорушення до банку приїхав батько ОСОБА_6 ОСОБА_14 , який у присутності співробітників банку передав ОСОБА_13 грошові кошти, які остання одразу внесла в касу банку від свого імені із зазначенням платежу «відшкодування шкоди».
Таким чином, з метою відшукування грошових коштів, інформації та документів, які стосуються привласнення та розтрати ОСОБА_4 грошових коштів ПАТ КБ «Приватбанк», банківських карток та документів на ім'я ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27.10.2017р. надано дозвіл на проведення обшуку у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_6 .
03.11.2017р. на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27.10.2017р. проведено обшук у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 та, під час обшуку виявлено та вилучено наступне майно: квитанцію про оплату суми у розмірі 189 000,00 гривень від 11.10.2012р., платник ОСОБА_4 на 1 арк.; аркуш паперу формату А4 з надрукованим тестом з переліком реактивів на 1 арк.; аркуш паперу формату А4 з рукописним текстом із зазначенням різних сум грошових коштів та заголовком «Кокаин» на 1 арк.; контейнер з кришкою, заповнений порошкоподібною речовиною білого кольору вагою приблизно 20 кг.
На підставі наведеного слідчий для повного, всебічного та об'єктивного розслідування обставин кримінального провадження, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження тимчасово вилученого майна, а також збереження речових доказів, просив суд накласти арешт на зазначені в клопотанні майно арешт.
В ході розгляду клопотання слідчий суддя, як вбачається із матеріалів, вислухавши думку прокурора, а також дослідивши матеріали клопотання та надані суду матеріали кримінального провадження прийшов до висновку про те, що клопотання є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження тимчасово вилученого майна, а також збереження речових доказів арешт на зазначене в клопотанні майно є необхідним.
За встановленого, суд критично оцінює твердження заявника про те, що слідчим суддею ОСОБА_5 було необґрунтовано накладено арешт на вилучене майно, зокрема з урахуванням того, що вказана ухвала суду набула законної сили та в апеляційному порядку скасована не було.
Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді. Треті особи, майно яких може бути арештовано, - особи, які отримали чи придбали у підозрюваної, обвинуваченої чи засудженої особи майно безоплатно або в обмін на суму, значно нижчу ринкової вартості, або знали чи повинні були знати, що мета такої передачі - отримання доходу від майна, здобутого внаслідок вчинення злочину, приховування злочину та/або уникнення конфіскації. Вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів.
Підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину. Арешт майна можливий також у випадках, коли санкцією статті Кримінального кодексу України, що інкримінується підозрюваному, обвинуваченому, передбачається застосування конфіскації, до підозрюваної, обвинуваченої особи заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні. Арешт також може бути застосовано до майна третіх осіб з урахуванням частини другої цієї статті.
Згідно із ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а така процесуальна заборона як арешт майна застосовується до вичерпного кола суб'єктів указаного у ст. 170 КПК України.
Відповідно до цієї норми така заборона стосується підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру. Крім того, арешт може бути накладено за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину.
Пунктом 13 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 квітня 2013 року № 223-559/0/4-13 «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження» встановлено, що розгляд питання щодо скасування заходів забезпечення кримінального провадження здійснюється у порядку, передбаченому статтями 147, 158, 174 КПК. Слідчий суддя скасовує ці заходи забезпечення лише у випадках: визнання доводів особи, яка не була присутня при прийнятті рішення про накладення грошового стягнення, щодо безпідставності застосування такого заходу обґрунтованими. Рішення за результатами розгляду клопотання про скасування ухвали про накладення грошового стягнення оскарженню не підлягає; надходження від підозрюваного/обвинуваченого, його захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна клопотання про скасування повністю або частково арешту майна, якщо зазначені особи: 1) не були присутні при розгляді питання про арешт майна; 2) доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба; 3) доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до п. 2.6 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 при накладенні арешту на майно слід перевіряти наявність - належних підстав для арешту майна; - доказів, що вказують на вчинення особою чи особами, на майно яких слідчий просить накласти арешт, кримінального правопорушення; - встановлення розміру шкоди та питання щодо наявності цивільного позову, та співрозмірність обмеження права власності; - відповідність клопотання слідчого вимогам ст. 171 КПК; - чи накладається арешт на майно особи, яка не є підозрюваним у кримінальному провадженні.
Вирішуючи вимоги заявника слід зазначити, що сукупність даних, які містяться у матеріалах судового провадження свідчить про те, що арешт майна було накладено в межах кримінального провадження № 42012049990000142, розпочатого 06.12.2012р. за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27 КК України та ч. 4 ст. 191 КК України, а саме: безпосереднє виконання та вчинення злочину у співучасті з іншими суб'єктами злочину; привласнення та розтрата за попередньою змовою групою осіб чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем вчинене у великих розмірах.
Матеріалами підтверджено, що з вимогою про скасування арешту з вилученого майна (контейнера з кришкою, заповнений порошкоподібною речовиною білого кольору вагою приблизно 20 кг) звернувся ОСОБА_3 .
У досліджених матеріалах відсутні дані, які б свідчили про те, що заявник входить до переліку, визначеного ч. 1 ст. 170 КПК України осіб на майно яких під час досудового розслідування може бути накладено арешт. Таким чином, досудовим розслідуванням не підтверджено наявності підстав збереження арешту на цей час, слідчим та прокурором не надано суду належних та достатніх доказів наявності підстав для збереження арешту спірного майна.
Крім того, суду не надано доказів того, що у кримінальному провадженні встановлено осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, а отже, не встановлено достатніх підстав вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України, у зв'язку із чим суд вважає клопотання обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою майна у кримінальному провадженні належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей (майна) державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
При цьому у рішеннях у справах «Фокм, Кемпбел і Гарлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук і Йонкало проти України» судом указано про те, що доцільність та вмотивованість застосування заходів забезпечення кримінального провадження передбачає існування фактів або інформації, які повинні задовольнити об'єктивного спостерігача в тому, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин; такі факти не можуть спиратися на голе припущення, і повинні бути чимось більшим, ніж нечітка здогадка або непідтверджена підозра.
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
З урахуванням вищезазначеного, а також приймаючи до уваги відсутність підстав для подальшого арешту майна заявника (контейнера з кришкою, заповнений порошкоподібною речовиною білого кольору вагою приблизно 20 кг), суд вважає клопотання обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 4 ч 1 ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено у разі скасування арешту.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 173, 174, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задовольнити.
Арешт накладений ухвалою Жовтневого районного суду від 06.11.2017 року у справі №201/16441/17 на контейнер з кришкою, заповнений порошкоподібною речовиною білого кольору вагою приблизно 20 кг - скасувати.
Ухвала оскарженню не підлягає, та підлягає негайному виконанню.
Головуючий: слідчий суддя ОСОБА_1