Справа № 161/70/18
Провадження № 2/161/1039/18
05 січня 2018 року місто Луцьк
Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Ковтуненко В.В. вивчивши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Підгайцівської сільської ради Луцького району, ОСОБА_2 про визнання недійсними рішень,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовомдо Підгайцівської сільської ради Луцького району, ОСОБА_2 про визнання недійсними рішень.
Вивчивши матеріали справи, приходжу до висновку про відмову у відкритті провадження з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі якщо, заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи,що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Як вбачається із змісту позовних вимог позивача, позивач просить суд визнати недійсними рішення Підгайцівської сільської ради № 12/10 від 25.07.2007 року та № 10/6 від 09.09.2016 року.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч. 1 ст. 4 КАС).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій (Постанова Верховного Суду України від 7 червня 2016 року у справі № 21-1341а16).
Частиною 1 ст.122 Земельного Кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом, або за результатами аукціону (ч.1 ст.116 ЗК).
За правилами ч.1 ст.123 Земельного Кодексу України надання земельних ділянок комунальної власності у користування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у випадках, передбачених законом, або на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). При цьому розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, установлених ст.122 цього кодексу.
Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розроблення до певного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки (ч.2 ст.123 ЗК).
Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову в його наданні (ч.3 ст.123 ЗК).
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст.186 цього кодексу.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності проведення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи, приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (ч.6 ст.123 ЗК).
Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються:
-затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
-вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності);
-надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.
Підставою відмови в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в наданні земельної ділянки в користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Аналіз наведених норм права у взаємозв'язку дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передання земельної ділянки у користування (оренду) громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передання земельної ділянки у користування (оренду) зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у користування, за результатами розгляду яких визначені в ст.123 ЗК органи приймають рішення.
Отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її в користування (оренду).
Отже, за таких обставин приходжу до висновку, що предметом спору є рішення Підгайцівської сільської ради «Про інвентаризацію земельних ділянок»та « Про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства».
При цьому відповідач при їх винесенні здійснював владні управлінські функції, при прийнятті оскаржуваних рішень не встановлювалося наявність цивільного права пов'язаного з правом власності на спірну земельну ділянку. Так як в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.
Таким чином аналіз суб'єктного складу та характеру виниклих між сторонами правовідносин свідчить, що дана справа є справою адміністративної юрисдикції. Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що даний спір виник з приводу оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, що свідчить про наявність виниклих між сторонами публічно-правових відносин. А тому за таких обставин, приходжу до висновку про відмову у відкритті провадження.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України,
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження у цивільній справі за її позовом до Підгайцівської сільської ради Луцького району, ОСОБА_2 про визнання недійсними рішень.
Роз'яснити ОСОБА_1 Миколаївніїї право на звернення до суду в порядку адміністративного судочинства.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15-ти днів з моменту її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя В.В. Ковтуненко