Справа № 158/3322/17
Провадження № 1-кп/0158/29/18
03 січня 2018 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
законного представника - ОСОБА_5
особи, стосовно якої вирішується питання - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці в режимі відеоконференції клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному проваджені, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.11.2017 року за № 12017030100000920 відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та зареєстрованого у АДРЕСА_1 , без постійного місця проживання, із вищою освітою, не одруженого, раніше не судимого, у вчиненні суспільно-небезпечне діяння, передбачене ст. 394 КК України,
19.12.2017 року з прокуратури Ківерцівського відділу Маневицької місцевої прокуратури до Ківерцівського районного суду Волинської області надійшло клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні № 12017030100000920 щодо ОСОБА_1 , який вчинив суспільно-небезпечне діяння, передбачене ст. 394 КК України.
Клопотання мотивоване тим, що 17.11.2017 року близько 22 год. 00 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи у першій палаті третього відділення Волинської обласної психіатричної лікарні №2, розташованої в смт. Олика, вул. Замкова, 28, Ківерцівського району Волинської області, куди був поміщений на підставі ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15.11.2017 року, у зв'язку із заміною запобіжного заходу з тримання під вартою на поміщення у психіатричний заклад в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, переслідуючи мету незаконного залишення вказаного спеціалізованого лікувального закладу, діючи умисно, скориставшись відсутністю інших хворих, котрі знаходилися разом з ним у палаті №1 та медичного персоналу, зірвавши скобу захисної решітки та відчинивши за допомогою підручного предмета замок вікна, здійснив втечу із спеціального лікувального закладу, який здійснює застосування примусових заходів медичного характеру.
За таких обставин ОСОБА_1 вчинив суспільно-небезпечне діяння, передбачене ст. 394 КК України.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав клопотання про застосування до ОСОБА_1 примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації в психіатричний заклад з посиленим наглядом.
Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити.
Законний представник особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння ОСОБА_1 - ОСОБА_5 підтримав клопотання прокурора.
Особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що містить ознаки кримінального правопорушення, ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у скоєному суспільно-небезпечному діянні визнав повністю, не заперечив щодо задоволення даного клопотання.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та матеріали кримінального провадження про застосування примусових заходів медичного характеру, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 92 КК України примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , яка працює палатною медичною сестрою ВОПЛ №2 показала суду, що 15.11.2017 року о 19 год. 30 хв. у третє відділення, загального нагляду був поміщений ОСОБА_1 . За час перебування останнього у лікувальному закладі, а саме з 15.11.2017 року по 17.11.2017 року, ніяких підозрілих дій, які б спонукали останнього до втечі помічено не було. 17.11.2017 року о 21 год. вона заступила на чергування у ІІІ відділення. Протягом вечора ОСОБА_1 декілька разів підходив до неї та запитував чому йому не придбали цигарки, які він просив. Крім того зазначила, що останній раз бачила ОСОБА_1 близько 21 год. 30 хв. на коридорі відділення, а зайшовши в палату о 21 год. 50 хв. виявила його відсутність. Разом з тим зазначила, що самої втечі вона не бачила, однак помітила, що останній покинув лікувальний заклад через пластикове вікно, шляхом виривання скоби та зняття замка. Одразу по даному факту вона повідомила працівників поліції.
Крім того, вина ОСОБА_1 в даному кримінальному провадженні також підтверджується наступними доказами протоколом огляду місця події від 17.11.2017 року, де зафіксовано, яким чином здійснив втечу ОСОБА_1 та протоколом огляду місця події від 20.11.2017 року.
Разом з тим, відповідно до висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи №287 від 13.12.2017 року проведеної судовими експертами Волинської обласної психіатричної лікарні №1 стосовно ОСОБА_1 встановлено, що в період скоєння інкримінованих йому протиправних дій ОСОБА_1 виявляв, як і виявляє і в даний час ознаки шизоафективного розладу в фазі загострення з маніакально-психотропним синдромом, внаслідок чого не міг і не може в даний час усвідомлювати свої дії та керувати ними, внаслідок чого може бути визнаний неосудним та потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із посиленим наглядом.
Тобто, ОСОБА_1 у період часу, до якого відноситься злочин, який інкримінується йому останній не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Однак, до ОСОБА_1 можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру у відділенні з посиленим наглядом.
Згідно з положеннями ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» від 03.06.2005 року № 7 роз'яснено, що неосудність та обмежена осудність є юридичними категоріями, а тому визнання особи неосудною (ч. 2 ст. 19 КК) чи обмежено осудною (ч. 1 ст. 20 КК) належить виключно до компетенції суду.
Разом з тим слід враховувати, що примусові заходи медичного характеру мають застосовуватися лише за наявності у справі обґрунтованого висновку експертів-психіатрів про те, що особа страждає на психічну хворобу чи має інший психічний розлад, які зумовлюють її неосудність або обмежену осудність і викликають потребу в застосуванні щодо неї таких заходів, а примусове лікування щодо осіб, які вчинили злочини та страждають на хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб (ст. 96 КК), - висновку судово-медичної експертизи.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 19 КК України, не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
Пунктом 1 частини 1 статті 503 КПК України встановлено, що кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності.
Відповідно до ст. 93 КК України примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом, зокрема до осіб, які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння.
В силу ч. 4 ст. 94 КК України госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, не пов'язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах посиленого нагляду.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 513 КПК України визнавши доведеним, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.
Отже, з матеріалів кримінального провадження вбачається та у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 , вчинив суспільно небезпечне діяння, передбачене ст. 394 КК України, у стані неосудності, що виключає можливість застосування покарання, оскільки він за своїм психічним станом не міг усвідомлювати своїх дій та керувати ними, та потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричної лікарні з посиленим наглядом.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Речові докази у даному кримінальному провадженні відсутні.
Процесуальних витрат у кримінальному провадженні не має.
Керуючись ч. 1 ст. 292, ст. ст. 503, 512, 513 КПК України, суд -
Клопотання задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу з посиленим наглядом.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Волинської області через Ківерцівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя Ківерцівського районного суду ОСОБА_1