20 листопада 2017 року м. Київ
Суддя Апеляційного суду міста Києва Васильєва М.А.,
за участю
потерпілого ОСОБА_1
захисника КузьмінаЄ.О.
особи, яка притягнута
до адміністративної відповідальності, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 10 квітня 2017 року, якою
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1, працює головою «Профспілка «ССПА», яка проживає за адресою: АДРЕСА_1
визнана винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та провадженні у справі закрито на підставі п. 4 ст. 38 КУпАП у зв'язку зі сплином строків накладення адміністративного стягнення,
Постановою суду ОСОБА_3 визнана винуватою в тому, що 13 грудня 2016 року о 17 год. в м. Києві по вул. Хрещатик, 17, керуючи автомобілем «Тойота» державний номерний знак НОМЕР_1 під час руху на регульованому перехресті, виїжджаючи з вул. Прорізної на вул. Хрещатик, не врахувала дорожньої обстановки, не впевнилась в безпеці маневру, внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, який рухався по вул. Хрещатик, що призвело до пошкодження обох транспортних засобів.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про закриття провадження у справі, оскільки водієм ОСОБА_3 адміністративне правопорушення вчинено 13 грудня 2016 року, а станом на день розгляду справи, у відповідності до вимог ст. 38 КУпАП, минув строк понад три місяці.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм процесуального права, неповним з'ясуванням обставин справи, які мають значення для її вирішення.
Так, в судовому засідання не знайшов підтвердження той факт, що ОСОБА_3 порушила вимоги п. 8.7 ПДРУ, як про це зазначено в постанові суду першої інстанції.
Так свідок ОСОБА_4 пояснила, що бачила, як ОСОБА_3 виїжджала на червоне світло світлофора, однак на запитання захисника пояснила, що червоного світла зі сторони вул. Прорізної не бачила, а тільки зробила такий висновок, оскільки на вул. Хрещатик вже горіло зелене світло в той момент, коли відбулось зіткнення автомобілів.
Однак, пояснення вищевказаного свідка спростовуються висновком експертного дослідження № 0214, згідно якого виїзд автомобіля «Тойота» на перехрестя з технічної точки зору міг відбуватись на зелений сигнал цього напрямку і за час руху цього перехрестя до моменту зіткнення сигнал міг змінитись
Також апелянт зазначає, що суд не взяв до уваги пояснення свідка ОСОБА_5 , який підтвердив пояснення ОСОБА_3 про те, що остання рухалась на зелений сигнал світлофора і не встигла закінчити маневр, оскільки перед нею була тягнучка.
В судовому засіданні не спростовано висновок експертного дослідження, згідно якого водій автомобіля «Міцубіші» при проїзді регульованого перехрестя перед початком руху повинен був діяти відповідно до п. 10.2 та 16.5 ПДРУ, тобто дати дорогу автомобілю «Тойота», який завершував проїзд перехрестя.
Судом безпідставно зроблено висновок про те, що вона виїхала на перехрестя на заборонений сигнал світлофора, оскільки такі докази відсутні.
Також апелянт зазначає про те, що в оскаржуваній постанові безпідставно зазначено те, що під час судового засідання досліджувався відеозапис з місця події, оскільки такий відеозапис в матеріалах справи відсутній.
Крім того, апелянт звертає увагу на те, що в постанові не зазначено, який же саме пункт ПДР України нею порушено.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників ДТП, свідків, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, перевіривши доводи апеляційної скарги та розглянувши справу в її межах, апеляційний суд доходить такого висновку.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Проте зазначені вимоги закону судом першої інстанції не дотримані, обставини справи в повному обсязі не з'ясовані.
Крім того, відповідно до ст.. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол, у якому, згідно зі ст. 256 КУпАП поряд із даними про особу правопорушника мають бути зазначені місце, час учинення і суть цього правопорушення, стаття закону, яка передбачає адміністративну відповідальність за нього, інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Згідно до положень ст.ст. 278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Проте, судом першої інстанції вказані вимоги закону не дотримані.
Так, згідно до положень ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по-батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Зазначені вимоги закону відповідним органом, який складав протокол, належним чином не виконані, а судом не перевірено дотримання вказаних вимог.
З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що відносно ОСОБА_3 складений протокол про адміністративне правопорушення, відповідно до якого 13 грудня 2016 року о 17 год. в м. Києві по вул. Хрещатик, 17, водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Тойота» державний номерний знак НОМЕР_1, на регульованому перехресті, виїжджаючи з вул. Прорізна на вул. Хрещатик, не врахував дорожньої обстановки, не впевнився в безпеці маневру, та допустила зіткнення з автомобілем НОМЕР_3, який рухався по вул. Хрещатик, що призвело до пошкодження обох транспортних засобів, чим порушила п. 8.7 ПДР. За що передбачена відповідальність ст.. 124 КУпАП (ас. 1).
Разом з тим, п. 8.7 Правил дорожнього руху України передбачає, що світлофори призначені для регулювання руху транспортних засобів і пішоходів, мають світлові сигнали зеленого, жовтого, червоного і біло-місячного кольорів, які розташовані вертикально чи горизонтально. Сигнали світлофора можуть бути з нанесеною суцільною чи контурною стрілкою (стрілками), із силуетом пішохода, X-подібні.
На рівні червоного сигналу світлофора із вертикальним розташуванням сигналів може встановлюватися табличка білого кольору із нанесеною на ній стрілкою зеленого кольору.
Що саме порушено ОСОБА_3, з протоколу про адмінправопорушення не вбачається. Однак, суд першої інстанції, не з'ясувавши, що ж саме порушено ОСОБА_3 з п. 8.7 ПДР, визнав її винуватою у порушенні цього пункту. Таким чином, суд першої інстанції, розглядаючи справу щодо ОСОБА_3 та визнаючи її винуватою за обставин, викладених як у протоколі, так і у постанові, яка оскаржується, не встановив дійсних обставин подій, які відбувалися 13 грудня 2016 року.
З урахуванням положень ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії»(«Karelin v. Russia» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про те, що в постанові не зазначено, що ж саме ОСОБА_3 порушено, що призвело до ДТП, є обґрунтованими, а постанова суду першої інстанції за таких обставин підлягає скасуванню.
Що стосується інших доводів апеляційної скарги, вважаю, що вони є слушними.
ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції пояснила, що 13 грудня 2016 року вона керувала автомобілем «Тойота», рухаючись з вул.. Прорізна через вул.. Хрещатик в бік Європейської площі. З вул.. Прорізної на вул.. Хрещатик вона виїхала на зелений сигнал світлофора. При виїзді по вул.. Хрещатик в бік Бессарабської площі був щільний рух, тому, пропустивши автомобілі, вона почала повертати на вул.. Хрещатик, де, проїхавши від стоп-лінії по вул.. Прорізній, автомобіль під її керуванням отримав удар в праві передні пасажирські двері. Автомобіль під її керуванням трохи ще проїхав та зупинився, вона увімкнула «аварійні» вогні. Внаслідок зіткнення в автомобілі пошкоджено: двері передні пасажирські, розбито скло, пошкоджені бампер, крило, поріг. До неї підійшов після цього чоловік, як потім з'ясувалося, він був свідком того, що відбулося, ОСОБА_6. Також підходив ОСОБА_1, хвилювався, щоб вона не поїхала. З її боку будь-яких порушень ПДР не було.
ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції пояснив, що 13 грудня 2016 року приблизно о 17 год. він рухався, керуючи автомобілем, від Бессарабської площі по вул.. Хрещатик в бік Майдану Незалежності. На червоний сигнал світлофору зупинився. Рухався він у третій смузі руху. В першій смузі руху зупинився автомобіль поліції. Коли загорівся зелений сигнал світлофору, він поїхав по прямій разом з іншими автомобілями. Проїхав метрів 10, після чого відчув удар в лівий бік, і зупинився. Він вийшов, подивився, що в автомобілі пошкоджені зліва капот, бампер, крило, фара, протитуманна фара. Почав викликати поліцію, оскільки автомобіль поліції поїхав по прямій, вважаючи, що другий учасник втікає, але пізніше поліцейські повернулися. Потім приїхав ще один поліцейський патруль, розбиралися. Деякий час автомобілі перекривали вул.. Прорізну, з якої повільно виїжджали в бік Європейської площі автомобілі, але, коли для нього загорівся зелений сигнал світлофору, з вул.. Прорізної вже машин не було. ОСОБА_3 на автомобілі вилетіла з вул.. Прорізної і в'їхала в автомобіль під його керуванням. Оскільки для нього горів зелений сигнал світлофора, він розрахував, що інші водії також будуть дотримуватися ПДР. Він орієнтувався тільки на світлофор. Ліворуч та праворуч від себе не дивився.
З пояснень свідка ОСОБА_6 під час апеляційного розгляду справи вбачається, що він стояв на пішохідному переході на вул.. Прорізній перед світлофором. В бік Бессарабської площі з Хрещатика була тягнучка автомобілів, які перекривали рух для автомобілів, які виїжджали з вул.. Прорізної, яка була дуже завантажена. Але автомобілі з вул.. Прорізної на зелений сигнал світлофора просувалися поміж машин, які по вул.. Хрещатик перекрили рух з вул.. Прорізної. Він почув удар, та побачив зіткнення в лівому крайньому ряду з боку Бессарабської площі в бік Майдану. На момент зіткнення для нього, як пішохода, горів червоний сигнал світлофору. На який сигнал світлофору виїхав автомобіль під керуванням жінки, він не звернув увагу. Він підходив до водіїв, залишивши свої координати.
Свідок ОСОБА_7- працівник поліції в суді апеляційної інстанції вказала про те, що 13 грудня 2016 року в складі екіпажу рухалися на автомобілі приблизно о 18-19 год. з боку Бессарабської площі по вул.. Хрещатик. Як їй здається, рухалися вони у другій смузі руху. Перед їхнім автомобілем було 1 чи 2 автомобілі. Загорівся зелений сигнал світлофору для них. В цей час на великій швидкості виїхав на перехрестя автомобіль «Тойота». Вона (ОСОБА_7) вважає, що водій поїхав на червоний сигнал світлофору, але на якій сигнал водій виїхав на перехрестя, вона не бачила. Один з автомобілів перелаштувався зі смуги на смугу, і їх екіпаж поїхав за цим автомобілем, оскільки вважали, що другий учасник ДТП тікає з місця. По вул.. Прорізній був щільний рух автомобілів. Вона (ОСОБА_7) не бачила, щоб по вул.. Хрещатик був перекритий виїзд з вул.. Прорізної. Вона не бачила, щоб перед «Тойотою» виїжджали інші автомобілі з вул.. Прорізної на вул.. Хрещатик. ДТП сталося, коли для їх автомобіля вже приблизно 2-3 сек. горів зелений сигнал світлофора. Відстань від стоп-лінії до місця зіткнення вона не знає.
Свідок ОСОБА_8 - працівник поліції - пояснив, що, коли сталося ДТП, на вулиці було темно. Коли для них загорівся зелений сигнал світлофора, почали рух, потім почули свист гуми, удар. Саме зіткнення він не бачив. З вул.. Прорізної на вул.. Хрещатик тягнучки не було. На рух по вул.. Хрещатик у зустрічному напрямку не дивився. Рух автомобіля «Тойоти» не бачив. Після ДТП жінка-водій перебувала в шоковому стані.
Відповідно до інформації по режиму роботи світлофорного об'єкту по вул.. Хрещатик- вул.. Прорізна станом на 13 грудня 2016 року о 17 год.. світлофорний об'єкт працював в режимі координованого керування згідно циклограми. Заявок про збої в роботі світлофорного об'єкту не зафіксовано.
Згідно до циклограми напрямок руху автомобіля під керуванням ОСОБА_3 - 4, напрямок руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 - 1, напрямок руху свідка ОСОБА_6 - 3.
При цьому, з циклограми вбачається, що коли для напрямку руху ОСОБА_6 загоряється зелений сигнал світлофора, для напрямку руху автомобіля під керуванням ОСОБА_3 - 1 сек. - червоний сигнал світлофору; для напрямку руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 - ще горить червоний сигнал світлофору, після чого на 2 сек. загоряється червоно-жовтий сигнал світлофора, а потім - зелений.
За таких обставин пояснення свідка ОСОБА_9 про те, що він почув удар, а потім подивився на світлофор, де для нього горів червоний сигнал світлофора, є сумнівними.
Разом з тим, наявними у справі доказами не спростовані пояснення ОСОБА_3 про те, що саме на перехрестя вона виїхала ще на зелений сигнал світлофора для свого напрямку.
Відповідно до п. 16.8 ПДР України водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді. Проте, якщо на перехрестях перед світлофорами на шляху руху водія є дорожня розмітка 1.12 (стоп-лінія) або дорожній знак 5.62, він повинен керуватися сигналами кожного світлофора.
З даних, викладених в схемі розміщення світлофорів по напрямках вбачається, що в напрямку руху автомобіля під керуванням ОСОБА_3 з вул.. Прорізної розташована стоп-лінія, пішохідний перехід, після якого починається виїзд на вул.. Хрещатик, яка призначена для руху у двох напрямках, кожен з яких має по 4 смуги руху.
Зі схеми ДТП вбачається, що зіткнення транспортних засобів під керуванням ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відбулося у другій смузі руху на вул.. Хрещатик в бік вул. Городецького (ас. 3). Учасниками ДТП вказана схема підписана без будь-яких заперечень та застережень.
З фотокарток, наявних у матеріалах про адмінправопорушення щодо ОСОБА_1, досліджених під час апеляційного розгляду, вбачається, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 після ДТП перебуває на другій смузі руху (ас. 19-20 справа № 3/761/812/2017).
Вказані обставини свідчать про те, що до зіткнення автомобілів автомобіль під керуванням ОСОБА_3, проїхавши пішохідний перехід по вул.. Прорізній, виїхавши на вул. Хрещатик, перетнув 4 смуги зустрічного руху та 2 смуги руху в напрямку руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1
Таким чином, наявними у справі доказами не підтверджуються обставини ДТП, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3, а саме, що водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Тойота» державний номерний знак НОМЕР_1, на регульованому перехресті, виїжджаючи з вул. Прорізна на вул. Хрещатик, не врахувала дорожньої обстановки, не впевнилася в безпеці маневру та допустила зіткнення з автомобілем НОМЕР_3, який рухався по вул. Хрещатик.
З огляду на встановлені під час апеляційного розгляду обставини, з урахуванням положень, викладених у рішеннях Європейського суду з прав людини «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії»(«Karelin v. Russia» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові суду, апеляційний суд доходить висновку, що сукупністю зібраних та досліджених судом доказів не доведена наявність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого 124 КУпАП, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду - скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого 124 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії АП2 № 048173 від 13 грудня 2016 року.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.
Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 10 квітня 2017 року, якою ОСОБА_3 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, - скасувати, провадженні у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 124 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії АП2 № 048173 від 13 грудня 2016 року.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Апеляційного суду міста Києва М.А. Васильєва