27.12.2017 Київ К/9901/970/17 809/1932/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів - Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства закордонних справ України про визнання дій протиправними,
У травні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства закордонних справ України, в якому просив: визнати дії радника з консульських питань посольства України у Великобританії ОСОБА_3 з питань посвідчення довіреності ОСОБА_4 протиправними; визнати довіреність громадянки ОСОБА_4, посвідчену радником з консульських питань посольства України у Великобританії ОСОБА_3, нечинною в Україні.
За результатом розгляду зазначеного позову Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 15 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року, у позові відмовив.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 квітня 2016 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року у справі № 809/1932/15 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства закордонних справ України про визнання дій протиправними.
25 вересня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови суду від 15 червня 2015 року у справі № 809/1932/15.
Ухвалою від 26 вересня 2017 року Івано-Франківський окружний адміністративний суд відмовив у відкритті провадження про перегляд за нововиявленими обставинами постанови суду від 15 червня 2015 року у справі № 809/1932/15.
Не погодившись із ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року у справі № 809/1932/15 залишено без руху з підстав невідповідності скарги вимогам статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, яка діяла на час вирішення питання відкриття апеляційного провадження, в частині необхідності надання апелянтом документа про сплату судового збору.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року у справі № 809/1932/15 повернуто апелянтові з підстав невиконання вимог указаної ухвали від 13 жовтня 2017 року.
15 грудня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року у справі № 809/1932/15.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіряючи касаційну скаргу в частині оскарження ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року суд виходить із такого.
За приписами частини першої статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, яка діяла на час ухвалення оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 214 указаного Кодексу закріплено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі у випадках, якщо справа не переглядалася в апеляційному порядку.
Аналогічні правила закріплені у чинній редакції КАС України.
Так, частиною п'ятою статті 321, частиною першою статті 328 цього Кодексу обумовлено, що судові рішення суду апеляційної інстанції оскаржуються в касаційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 цієї ж редакції КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового регулювання та з урахуванням того, що ухвала Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року не була предметом апеляційного перегляду, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження в частині оскарження цього судового рішення і необхідність відмови у його відкритті.
Перевіряючи касаційну скаргу в частині оскарження ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року суд виходить із такого.
Частиною другою статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, яка діяла на час ухвалення оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції, касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
З матеріалів касаційної скарги вбачається, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції постановлено 07 листопада 2017 року, а касаційну скаргу подано 15 грудня 2017 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.
В касаційній скарзі ставиться питання про поновлення строку на касаційне оскарження, мотивоване невчасним отриманням заявником копії оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції. Також з доводів клопотання та матеріалів касаційної скарги вбачається, що копію вказаного судового рішення направлено простою поштовою кореспонденцію, що унеможливлює встановлення дати її направлення та отримання адресатом.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про поважність причин пропуску заявником строку на касаційне оскарження.
Водночас аналіз матеріалів касаційної скарги свідчить про її невідповідність вимогам статті 330 КАС України в частині необхідності надання документу про сплату судового збору.
Одночасно з касаційною скаргою заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору, вмотивоване тим, що позивач не працює з 2011 року у зв'язку з хворобою.
Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - Закон України «Про судовий збір»), враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Разом із цим, матеріали касаційної скарги не містять обставин і відповідних доказів щодо майнового стану заявника чи інших передбачених процитованою законодавчою нормою підстав для звільнення від сплати судового збору. У свою чергу, додані до матеріалів касаційної скарги документи (довідка про склад сім'ї та виписка з будинкової книжки) вищенаведених обставин не підтверджують.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення скаржника від сплати судового збору.
Відповідно до підпункту 4 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу суду встановлена на рівні одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Під дію названої норми підпадають ухвали апеляційних адміністративних судів, якими вирішуються питання, пов'язані з процедурою розгляду адміністративної справи, інші процесуальні питання, та якщо ці ухвали можуть бути оскаржені у випадках, установлених процесуальним законом.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» станом на 1 січня 2017 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1600,00 гривень.
Таким чином, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з касаційною скаргою на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року у цій адміністративній справі, складає 1600,00 гривень.
Окрім указаного, в касаційній скарзі в порушення пунктів 2, 4 частини другої статті 330 КАС України не зазначено обґрунтування вимог скаржника із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції, а також реєстраційного номеру облікової картки платника податків за його наявності або номеру та серії паспорта громадянина України.
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга в частині оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду документу про сплату судового збору в установленому законом розмірі та належним чином оформленої касаційної скарги в частині оскарження ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року із зазначенням того, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при ухваленні цього судового рішення, а також зазначення реєстраційного номеру облікової картки платника податків за його наявності або номеру та серії паспорта громадянина України.
Реквізити для сплати судового збору: УДКСУ у Печерському районі; рахунок отримувача: 31213207700007; код ЄДРПОУ: 38004897; код банку отримувача: 820019; банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві; код класифікації доходу бюджету: 22030102; призначення платежу: «*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд».
Керуючись статтями 169, 248, 332, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року у справі № 809/1932/15 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства закордонних справ України про визнання дій протиправними.
Визнати поважними причини пропуску строку ОСОБА_2 строку на касаційне оскарження ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року у справі № 809/1932/15 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства закордонних справ України про визнання дій протиправними.
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору за звернення з касаційною скаргою на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року у справі № 809/1932/15 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства закордонних справ України про визнання дій протиправними.
Касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року у справі № 809/1932/15 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства закордонних справ України про визнання дій протиправними залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, викладених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді О. В. Білоус
І. Л. Желтобрюх