Провадження № 22-ц/774/8064/17 Справа № 180/215/17 Головуючий у 1 й інстанції - Хомченко С. І. Доповідач - Лаченкова О.В.
Категорія
27 грудня 2017 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Лаченкової О.В.
суддів - Варенко О.П., Городничої В.С.
при секретарі - Кошара О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі
апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2017 року
по справі за позовом ОСОБА_2 до приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Коман» про видачу трудової книжки та стягнення середнього заробітку при затримці видачі трудової книжки, -
В січні 2017 року до Марганецького міського суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_2 до приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Коман» про видачу трудової книжки та стягнення середнього заробітку при затримці видачі трудової книжки.
Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Коман» про видачу трудової книжки та стягнення середнього заробітку при затримці видачі трудової книжки - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2017 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 з 01.06.2007 року працював на посаді директора ПСП «Агрофірма «Коман», що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1, заведеної 18 січня 1982 року на ім'я ОСОБА_2 та копією наказу « Про прийняття на роботу» за № 8 від 01.06.2007 року.
17 листопада 2015 року ОСОБА_2 подав заяву про звільнення із займаної посади на підставі п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю.
Зборами засновників ПСП АФ «Коман» 17.11.2015 року він був звільнений із займаної посади, згідно п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України - за угодою сторін та виведено зі складу засновників підприємства.
17 листопада 2015 року зборами засновників ПСП АФ «Коман» прийнято рішення про призначення на посаду директора Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма « Коман» - ОСОБА_3, яку вповноважено на видання відповідного наказу, що підтверджується п. 3 рішення № 1 зборів засновників ПСП АФ «Коман» від 17.11.2015 року.
Зборами від 17.11.2015 року затверджено нову редакцію статуту ПСП АФ «Коман». Відповідні зміни про засновників та керівника ПСП АФ «Коман» були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Приватного підприємства Приватне сільськогосподарське підприємство «Агрофірма «Коман», дата видачі виписки - 20.11.2015 року, з якої вбачається що керівником зазначеного підприємства є ОСОБА_3.
Наказом № 1 від 01.02.2016 року «Про призначення директора» директором Приватного сільського господарського підприємства «Агрофірми «Коман» призначено ОСОБА_3, відповідно до Статуту ПСП «Агрофірма «Коман» розділу 7 пункту 2.
З матеріалів справи вбачається, що саме за час перебування ОСОБА_2 на посаді директора, кадрова робота на підприємстві майже не велася, і це підтверджується листом Управління з праці Головного управління держпраці у Дніпропетровській області від 17.10.2016 року № М-799-11/04 за результатами позапланової перевірки, з якого вбачається, що відповідно до пункту «б» абзацу 1 пункту 7.1 глави 7 « Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58, Книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них на ПСП АФ «Коман» не велася, ведеться вона лише з 20.11.2015 року.
Особові картки працівників, які затверджені наказом Держкомстату та Міністерства оборони України від 25 грудня 2009 року № 495/656 на підприємстві відсутні, тому неможливо ні підтвердити ні спростувати щодо наявності трудової книжки ОСОБА_2 в агрофірмі, а також видачу її при звільненні.
При звільненні з посади директора ОСОБА_2 та призначенні на посаду директора ОСОБА_3 відсутні акти прийому та передачі трудових книжок.
Згідно копії трудової книжки ОСОБА_2, наданої до матеріалів справи, вбачається що вона завірена головним спеціалістом Томаківського відділу Пенсійного Фонду України 30.09.2011 року. Даний факт також підтверджується довідкою ПСП АФ «Коман».
Щодо ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і облік регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 «Про трудові книжки працівників» та Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. № 58, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110.
Згідно цієї Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, саме на ОСОБА_2, як на директорові підприємства, лежав обов'язок оформлення трудових книжок.
Відповідно до п.3 Постанови Кабінету Міністрів України №301 від 27.04.1993 року «Про трудові книжки працівників», трудові книжки зберігаються на підприємствах як документи суворої звітності, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.
Пунктом 4 Постанови передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках, іншу відповідальність.
Відповідно до ч.5 ст. 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Пунктом 14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 року №58, передбачено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини роботодавця працівникові виплачується середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Таким чином, ОСОБА_2 в період який перевірявся державним інспектором праці, був відповідальною особою за виплату заробітної плати та оформлення трудової книжки.
Окрім того, при звільненні ОСОБА_2 не передавав наступному директору, за актом прийому та передачі, жодних документів, у тому числі трудових книжок і бухгалтерських документів. На час прийняття ОСОБА_3 посадових обов'язків директора, трудова книжка ОСОБА_2 на підприємстві не знаходилась.
В матеріалах справи наявний лист-повідомлення директора ПСП «Агрофірма «Коман» ОСОБА_3, згідно якого ОСОБА_2 неодноразово запрошувався до бухгалтерії отримати заробітну плату, однак він не з'являвся.
Із цього листа вбачається, що при проведенні перевірки бухгалтерського та податкового обліку заборгованість по заробітній платі виникла у період виконання ОСОБА_2 обов'язків директора ПСП «Агрофірма «Коман». У листі ОСОБА_3 просила ОСОБА_2 надати його трудову книжку, оскільки останній забирав її з метою оформлення пенсії та не повернув її до підприємства.
Новий директор ОСОБА_3 фактично приступила до виконання обов'язків, отримала документи підприємства лише - 01.02.2016 року та здійснювала заходи щодо повідомлення ОСОБА_2 про необхідність явки з метою проведення остаточного розрахунку, що встановлено постановою апеляційного суду Дніпроптеровської області від 20.12.2016 року, даною постановою також встановлено відсутність порушення вимог статтей 116, 117 КЗпП України в діях директора ПСП "Агрофірма "Коман" ОСОБА_3
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку щодо відмови у видачі трудової книжки та стягнення середнього заробітку при затримці видачі трудової книжки, оскільки в діях директора ПСП «Агрофірма «Коман» ОСОБА_3 відсутні порушення вимог трудового законодавства, так як обов'язок здійснення своєчасних виплат заробітної плати та ведення трудових книжок покладався саме на колишнього директора - ОСОБА_2.
Приведені в апеляційній скарзі доводи, ОСОБА_2 про те, що він неодноразово звертався до директора ПСП «Агрофірма «Коман» ОСОБА_3 з проханням видати трудову книжку, на що отримав відмову, колегія суддів відноситься критично, оскільки на підприємстві відсутня трудова крижка ОСОБА_2, відповідно до акту від 19.12.2015 року при прийомі документації ПСП «Агрофірма «Коман» відсутній журнал обліку трудових книжок та вкладишів до них і в наявності було лише 6 трудових книжок ,серед яких його трудова книжка була відсутня.
Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2017 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя О.В.Лаченкова
Судді О.П.Варенко
В.С.Городнича