Провадження № 22-ц/774/136/17 Справа № 202/1998/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Мороз В. П. Доповідач - Городнича В.С.
Категорія
27 грудня 2017 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого - Городничої В.С.,
суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.
при секретарі - Порубай М.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії у м. Дніпропетровську на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 квітня 2016 року та на додаткове рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2016 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоінвестбуд» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоінвестбуд», Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії у м. Дніпропетровську, Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорд-Промпроект» про визнання правочинів недійсними, -
В березні 2016 року ТОВ «Екоінвестбуд» звернулось до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він є майновим поручителем відповідно до говору іпотеки, укладеного між позивачем та ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» з метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за кредитними договорами перед ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України». Однак, відповідачі жодної оплати послуг за майнове поручительство не провели.
У зв'язку з чим, ТОВ «Екоінвестбуд» просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача кошти в розмірі 74233,78 грн.
В свою чергу, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду із зустрічною позовною заявою до ТОВ «Екоінвестбуд», ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії у м. Дніпропетровську, ТОВ «Конкорд-Промпроект» про визнання правочинів недійсними, обґрунтовуючи її тим, що відповідачем при укладенні вищезазначених правочинів порушено вимоги діючого законодавства та безпосередньо права позивачів як позичальників та споживачів фінансових послуг, порушення є численними, значними, та такими, що значно порушують її права.
Позивачі за зустрічним позовом просили суд: визнати недійсними кредитні договори №5007С61 від 25 липня 2007 року разом з додатковими угодами до нього, укладеними між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» і ОСОБА_3 та №5007С62 від 25 липня 2007 року разом з додатковими угодами до нього, укладеними між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_2; визнати недійсним іпотечний договір №5007Z86-1 від 30 травня 2011 року, укладений між ТОВ «Екоінвестбуд» та ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України»; скасувати запис в Державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за НОМЕР_1; внести до Державного реєстру іпотек відомості про виключення запису з реєстру за №5378960; визнати недійсним договір поруки №50211Р12 від 31 травня 2011 року та договір про внесення змін №50211Р12-1 до нього від 27 вересня 2012 року, укладених між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ТОВ «Конкорд-Промпроект».
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 квітня 2016 року задоволенні первісних позовних вимог ТОВ «Екоінвестбуд» було відмовлено, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було задоволено:
- визнано недійсним кредитний договір №5007С61 від 25 липня 2007 року та додаткові договори до нього №5007С61-1 від 17 листопада 2008 року, №5007С61-2 від 15 травня 2009 року, №5007С61-3 від 15 червня 2009 року, №5007С61-4 від 30 червня 2009 року, №5007С61-5 від 15 вересня 2009 року, №5007С61-6 від 14 грудня 2009 року, №5007С61-7 від 15 квітня 2010 року, №5007С61-8 від 15 жовтня 2010 року, №5007С61-9 від 16 травня 2011 року, №5007С61-10 від 31 травня 2011 року, №5007С61-11 від 27 вересня 2012 року; №5007С61-12 від 14 листопада 2014 року, укладені між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_3;
- визнано недійсним кредитний договір №5007С62 від 25 липня 2007 та додаткові договори до нього №5007С61-1 від 17 листопада 2008 року, №5007С61-2 від 15 травня 2009 року, №5007С61-3 від 15 червня 2009 року, №5007С61-4 від 30 червня 2009 року, №5007С61-5 від 15 вересня 2009 року, №5007С61-6 від 14 грудня 2009 року, №5007С62-7 від 25 січня 2010 року, №5007С61-8 від 15 квітня 2010 року, №5007С61-9 від 15 жовтня 2010 року, №5007С61-10 від 16 травня 2011 року, №5007С61-11 від 31 травня 2011 року, №5007С61-12 від 27 вересня 2012 року, №5007С-62-13 від 14 листопада 2014 року, укладені між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_2;
- визнано недійсним іпотечний договір від 25 липня 2007 року за №5007Z86 та договори про внесення змін до нього від 30 червня 2009 року за №5007Z86-1 та від 30 травня 2011 року за №5007Z86-2, укладені між ТОВ «Екоінвестбуд» та ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України»;
- скасовано запис в Державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, щодо об'єкта нерухомого майна за НОМЕР_1 щодо об'єкта нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний №18123319 лабораторно-виробничий корпус літ. А-5 з прибудовою літ А1- 3, підвалом під. Літ. А1 - 3, надбудовою над літ. А-5, вхідом у підвал літ. а-1 загальною площею 4041,1 кв.м, ганки літ. а1 а2 а4, сходи літ.а3. Склад літ. Б-1 загальною площею 80,2 кв.м, убиральня літ. В, трансформаторна підстанція літ. Г, огорожа №1-:-5, мостіння - І. Примітка: зменшення загальної площі в літ. Б-1 на 3,8 кв.м за рахунок устаткування перегородок;
- внесено до Державного реєстру іпотек відомості про виключення запису з реєстру №5378960, щодо об'єкта щодо об'єкта нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний №18123319 лабораторно-виробничий корпус літ. А-5 з прибудовою літ А1- 3, підвалом під. Літ. А1 - 3, надбудовою над літ. А-5, вхідом у підвал літ. а-1 загальною площею 4041,1 кв.м, ганки літ. а1 а2 а4, сходи літ.а3. Склад літ. Б-1 загальною площею 80,2 кв.м, убиральня літ. В, трансформаторна підстанція літ. Г, огорожа №1-:-5, мостіння - І. Примітка: зменшення загальної площі в літ. Б-1 на 3,8 кв.м за рахунок устаткування перегородок;
- визнано недійсним договір поруки від 31 травня 2011 року №50211Р11 та договір про внесення змін до нього №50211Р11-1 від 27 вересня 2012 року, а також договір поруки від 31 травня 2011 року №50211Р12 та договір про внесення змін до нього №50211Р12-1 від 27 вересня 2012 року, укладені між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ТОВ «Конкорд-Промпроект».
Додатковим рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2016 року було солідарно стягнуто з ТОВ «Екоінвестбуд», ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії у м. Дніпропетровську, ТОВ «Конкорд-Промпроект» на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 3858,47 грн.
Не погодившись із таким рішенням, ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії у м. Дніпропетровську подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині зустрічних позовних вимог та ухвалити нове, яким відмовити в цій частині.
Також, апелянт просив скасувати додаткове рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2016 року.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 квітня 2016 року в оскаржуваній частині та додаткове рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2016 року - скасуванню, виходячи з наступного.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 14 червня 2007 року звернувся до ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України», правонаступником якого є ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» із заявою про отримання кредиту.
Після ознайомлення під підпис з Умовами кредитування Банком Позичальника, перед укладення кредитного договору №5007С61 від 25 липня 2007 року між сторонами було підписано проект кредитного договору, який містив всю необхідну інформацію: розмір основного зобов'язання - 2463415,00 швейцарських франків, зі сплатою відсотків за користування кредитом у валюті кредиту у розмірі річної процентної ставки, яка визначається LIBOR (12m) + 7.9 0% річних, але не нижче 10,99%, з кінцевою датою погашення 24 липня 2014 року, метою кредитування - оплата поточних потреб.
Пунктами 2.3, 2.2.1, 2.4.1, 2.4.2 було передбачено порядок його видачі та погашення, розмір процентної ставки, порядок погашення за умовами договору у випадку порушення строків погашення Кредиту, графік погашення заборгованості за Кредитним договором, який є Додатком №1 та Додатком №2 до Кредитного договору №5007С61 від 25 липня 2007 року.
В подальшому, при укладенні кредитного договору, сторонами було остаточно погоджено всі істотні умови та укладено договір №5007С61 від 25 липня 2007 року, відповідно до умов якого останні отримав кредит в розмірі 2463415,00 швейцарських франків, що еквівалентно 10338595,56 грн., з кінцевою датою повернення кредиту - 24 липня 2014 року.
Згодом, до кредитного договору №5007С61 від 25 липня 2007 року було підписано низку додаткових договорів: №5007С61-1 від 17 листопада 2008 року, №5007С61-2 від 15 травня 2009 року, №5007С61-3 від 15 червня 2009 року, №5007С61-4 від 30 червня 2009 року, №5007С61-5 від 15 вересня 2009 року, №5007С61-6 від 14 грудня 2009 року, №5007С61-7 від 15 квітня 2010 року, №5007С61-8 від 15 жовтня 2010 року, №5007С61-9 від 16 травня 2011 року, №5007С61-10 від 31 травня 2011 року, №5007С61-11 від 27 вересня 2012 року, №5007С61-12 від 14 листопада 2014 року, відповідно до яких сторони в добровільному порядку вносили зміни до умов вказаного кредитного договору та до кожної додаткової угоди Додатком №1 є Графік надання і погашення Кредиту, а Додатком №2 - Таблиця сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки.
Водночас, ОСОБА_2 14 червня 2007 року, також, звернулась до ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» із заявою про отримання кредиту.
Через 45 днів між ОСОБА_2 та ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» було укладено проект кредитного договору №№5007С62 від 25 липня 2007 року, який містив всю необхідну інформацію: розмір основного зобов'язання - 2340243,00 швейцарських франків, зі сплатою відсотків за користування кредитом у валюті кредиту у розмірі річної процентної ставки, яка визначається LIBOR (12m) + 7.9 0% річних, але не нижче 10,99%, з кінцевою датою погашення 24 липня 2014 року, метою кредитування - оплата поточних потреб.
Пунктами 2.3, 2.2.1, 2.4.1, 2.4.2 було передбачено порядок його видачі та погашення, розмір процентної ставки, порядок погашення за умовами договору у випадку порушення строків погашення Кредиту, графік погашення заборгованості за Кредитним договором, який є Додатком №1 та Додатком №2 до Кредитного договору №5007С62 від 25 липня 2007 року.
Тією ж датою, було остаточно погоджено всі істотні умови та підписано між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_2 кредитний договорі №5007С62 від 25 липня 2007 року, відповідно до умов якого остання отримала кредит в розмірі 2340243,00 швейцарських франків, що еквівалентно 9821660,54 грн., з кінцевою датою погашення - 24 липня 2014 року.
В подальшому до кредитного договору №5007С62 від 25 липня 2007 року було підписано низку додаткових договорів: №5007С62-1 від 17 листопада 2008 року, №5007С62-2 від 15 травня 2009 року, №5007С62-3 від 15 червня 2009 року, №5007С62-4 від 30 червня 2009 року, №5007С62-5 від 15 вересня 2009 року, №5007С62-6 від 14 грудня 2009 року, №5007С62-7 від 25 січня 2010 року, №5007С62-8 від 15 квітня 2010 року, №5007С62-9 від 15 жовтня 2010 року, №5007С62-10 від 16 травня 2011 року, №5007С62-11 від 31 травня 2011 року, №5007С62-12 від 27 вересня 2012 року, №5007С62-13 від 14 листопада 2014 року, відповідно до яких сторони в добровільному порядку вносили зміни до умов вказаного кредитного договору та до кожної додаткової угоди Додатком №1 є Графік надання і погашення Кредиту, а Додатком №2 - Таблиця сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки.
З метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_3 та ОСОБА_2, між ТОВ «Екоінвестбуд» та АТ «Укрексімбанк», правонаступником якого є ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», було укладено іпотечний договір №5007Z86 від 25 липня 2007 року.
Згодом, між ТОВ «Екоінвестбуд» та ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» було укладено договори про внесення змін до вказаного іпотечного договору №5007Z86-1 від 30 червня 2006 року та №5007Z86-2 від 30 травня 2011 року.
Відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Положеннями ст. ст. 6, 627, 628 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Таким чином, із вищенаведеного вбачається, що сторони ОСОБА_3 та ОСОБА_2 свідомо звернулись до ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», були належним чином проінформовані про розмір основного зобов'язання за кредитними договорами №5007С61 та №5007С62 від 25 липня 2007 року, про умови надання та повернення кредиту, про валютні ризики, мали право вибору, були вільними в їх укладанні, зміни у вигляді додаткових договорів відбувались за двосторонньою згодою Позичальників та Кредитора, а тому колегія суддів не вбачає правових підстав для застосування положень ст. ст. 203, 215 ЦК України та визнання спірних договорів разом з додатковими договорами до них недійсними.
Також, не вбачає колегія правових підстав для визнання іпотечного договору та застосування до нього наслідків недійсності, а як наслідок - задоволення позовних вимог про скасування запису в Державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, щодо об'єкта нерухомого майна за НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний №18123319 і внесення змін про виключення такого запису.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України (в редакції станом на 15 грудня 2017 року), підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Окрім цього, звертаючи увагу на положення ст. 141 ЦПК України (в редакції чинній станом на 15 грудня 2017 року) щодо порядку розподілу судових витрат, колегія суддів вважає за необхідне скасувати додаткове рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2016 року та стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії у м. Дніпропетровську судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі по 2122,16 грн. з кожного.
Тож, враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії у м. Дніпропетровську - задовольнити.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 квітня 2016 року в оскаржуваній частині та додаткове рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2016 року - скасувати.
В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоінвестбуд», Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії у м. Дніпропетровську, Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорд-Промпроект» про визнання правочинів недійсними - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії у м. Дніпропетровську судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі по 2122,16 грн. з кожного.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: О.П. Варенко
О.В. Лаченкова