Провадження № 22-ц/774/5953/17 Справа № 212/9268/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Колочко О.В. Доповідач - Городнича В.С.
Категорія
27 грудня 2017 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого - Городничої В.С.,
суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.
при секретарі - Порубай М.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-виробнича фірма «Ремтехгаз» про зміну формулювання причин звільнення, -
В листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що вона перебувала у трудових відносинах з ТОВ «ІВФ «Ремтехгаз». 14 вересня 2015 року позивач подала заяву про звільнення за власним бажанням, і отримала пояснення, що подана заява є фактичним попередження нею відповідача про звільнення за два тижні, в зв'язку з чим вона чекала на наказ про звільнення від 28 вересня 2015 року. Однак, не дочекавшись виклику для отримання наказу, 01 жовтня 2015 року звернулася з заявою до відповідача, в якій підтвердила своє бажання звільнитися і попередила, що цей день є останнім її робочим днем, в зв'язку з чим вимагала надати їй трудову книжку та наказ про звільнення. Крім того, нею було направлено ще одне звернення від 17 жовтня 2015 року, в якому вона просила роз'яснити питання щодо її звільнення. 02 листопада 2015 року її запросили на підприємство відповідача і видали копію наказу про звільнення від 30 жовтня 2015 року з зазначенням причини звільнення - прогул без поважних причин за п. 4 ст. 40 КЗпП України. Позивач не погоджується із формулюванням причин звільнення та вважає такі дії ТОВ «ІВФ «Ремтехгаз» незаконними.
У зв'язку з чим, ОСОБА_2 просила суд визнати незаконним звільнення на підставі наказу №179-к від 30 жовтня 2015 року, змінити формулювання причини звільнення з «прогул без поважних причин п. 4 ст. 40 КЗпП України» на «за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 39 КЗпП України», а дату звільнення з 30 жовтня 2015 року змінити на 01 жовтня 2015 року, із внесенням відповідних змін у трудову книжку.
Також, позивач просила внести виправлення до таблиці 5 «Відомості про трудові відносини застрахованих осіб» звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині відображення підстави про припинення трудових відносин, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 жовтня 2015 року по 01 березня 2016 року в розмірі 32145,30 грн., моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн., судові витрати на оплату судового збору в сумі 478,20 грн. та 551,20 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 березня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено частково:
- визнано звільнення ОСОБА_2 з посади головного бухгалтера на підставі наказу №179-к від 30 жовтня 2015 року про припинення трудового договору (контракту), виданого ТОВ «ІВФ «Ремтехгаз» - незаконним;
- змінено дату та формулювання причин звільнення ОСОБА_2, зазначених у наказі №179-к від 30 жовтня 2015 року з «звільнено за прогул без поважних причин п. 4 ст. 40 КЗпП України» на запис «звільнена за власним бажанням за ч. 1 ст. 39 КЗпП України з 01 жовтня 2015 року», зобов'язавши ТОВ «ІВФ «Ремтехгаз» внести зміни до трудової книжки ОСОБА_2 в запис №31 від 30 жовтня 2015 року про звільнення, щодо дати та формулювання причин звільнення з роботи;
- стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 487,20 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із таким рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмовлених позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01 жовтня 2015 року по 01 березня 2016 року в розмірі 32145,30 грн. та моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн. та ухвалити нове, яким задовольнити позов в цій частині.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню.
Так, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 у частині визнання її звільнення незаконним та зміни дати та формулювання причин звільнення з обов'язковим внесенням до трудової книжки, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем було порушено вимоги чинного законодавства України під час звільнення відповідача.
При цьому, суд виходив із того, що позивач подала заяву про звільнення за власним бажанням 14 вересня 2015 року і не відкликала її, тому роботодавець зобов'язаний був звільнити її на підставі поданої заяви незалежно від того, що наступного дня розпочалась її відпустка. Суд вважав, що її звільнення з займаної посади за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України не може вважатися законним, оскільки ОСОБА_2 повинна була бути звільненою з 01 жовтня 2015 року за ч. 1 ст. 39 КЗпП України, тому відповідачем безпідставно протягом місця складалися акти про відсутність її без поважних причин на робочому місці та ці факти відображалися у табелі виходу на роботу.
Однак, колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 про зміну формулювання причин звільнення є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП України, контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Як роз'яснив судам Пленум Верховного Суду України у п. 7 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» контракт є особливою формою трудового договору і укладається він, коли його застосування відповідає законодавству (ст. 21 КЗпП України).
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 на підставі контракту перебувала у трудових відносинах з ТОВ «ІВФ «Ремтехгаз»в період з 05 лютого 2013 року по 30 жовтня 2015 року, займала посаду головного бухгалтера, що підтверджується копією трудової книжки, копією трудового контракту, копіями наказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 КЗпП України строковий трудовий договір (п. п. 2, 3 ст. 23) підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених ч. 1 ст. 38 цього Кодексу.
Пунктом 2.2 Правил внутрішнього трудового розпорядку передбачено, що після погодження строків припинення трудових відносин з адміністрацією працівник, який звільняється, здійснює передачу справ по посаді та оформлює обхідний лист, а також визначено порядок передачі-приймання справ.
Пунктом 3.6 трудового контракту, укладеного з позивачем, також було передбачено, що приймання та передача справ під час призначення та звільнення головного бухгалтера оформляється актом після перевірки аудитом стану бухгалтерського обліку та достовірності звітних даних.
Пунктом 11.1 трудового контракту від 01 липня 2013 pоку, укладеного між ОСОБА_2 і ТОВ «Інженерно-виробнича фірма «Ремтехгаз», передбачено, що зміна умов контракту, його продовження та припинення можливе за згодою сторін у будь-який час, згідно з КЗпП України і відповідно до п. 3.6 контракту.
14 вересня 2015 року позивач звернулася із заявою про розірвання трудового контракту та звільнення за власним бажанням з 14 вересня 2015 року, на якій наявна резолюція від 14 вересня 2015 року такого змісту «звільнити після передачі справ згідно з п. 3.6 контракту 01 липня 2013 року».
09 вересня 2015 року ОСОБА_2 звернулася з заявами до директора ТОВ «ІВФ «Ремтехгаз» про надання їй частини щорічної основної відпустки терміном 14 календарних днів з 15 вересня 2015 року та двох днів додаткової відпустки з 29 вересня 2015 року, на підставі яких наказами №146-к та 147-к від 09 вересня 2015 року позивачу надані вказані відпустки на період з 15 вересня 2015 року по 28 вересня 2015 року та з 29 вересня 2015 по 30 вересня 2015 року.
01 жовтня 2015 року ОСОБА_2 звернулася із заявою до директора ТОВ «ІВФ «Ремтехгаз» на підтвердження припинення трудових відносин на підставі заяви від 14 вересня 2015 року із зазначенням останнього робочого дня 01 жовтня 2015 року, про що попередила адміністрацію.
Актами від 02 жовтня 2015 року, 06 жовтня 2015 року, 07 жовтня 2015 року, 08 жовтня 2015 року, 09 жовтня 2015 року, 12 жовтня 2015 року, 13 жовтня 2015 року, 15 жовтня 2015 року, 16 жовтня 2015 року, 19 жовтня 2015 року, 20 жовтня 2015 року, 21 жовтня 2015 року, 22 жовтня 2015 року, 23 жовтня 2015 року, 26 жовтня 2015 року, 27 жовтня 2015 року, 28 жовтня 2015 року, 29 жовтня 2015 року, 30 жовтня 2015 року, складених комісією з працівників ТОВ «ІВФ «Ремтехгаз», засвідчені факти відсутності ОСОБА_2 на робочому місці.
Відповідно до копії акту від 09 жовтня 2015 року працівниками підприємства відповідача відбулося відвідування за місцем проживання головного бухгалтера ОСОБА_2 з приводу відсутності її на робочому місці без поважних причин, із зазначенням неможливості потрапити до квартири позивача.
Листом підприємства №443 від 12 жовтня 2015 року ОСОБА_2 повідомлено про відсутність її на робочому місці без поважних причин і запропоновано з'явитися на підприємство для надання письмових пояснень з цього приводу.
30 жовтня 2015 року наказом №179-к, виданого керівником підприємства ТОВ «ІВФ «Ремтехгаз» ОСОБА_3, було звільнено ОСОБА_2 головного бухгалтера за прогул без поважних причин п. 4 ст. 40 КЗпП України.
ОСОБА_2 у встановленому порядку не передала справи, підсумки звітного періоду не підвела та залишила справи у незавершеному стані, чим допустила порушення п. 3.6 контракту.
Крім того, посада головного бухгалтера передбачає доступ особи, яка її обіймає, до електронної бази 1С Підприємство, наявність у неї електронного цифрового підпису, паролів, фіксування зразків її підпису у фінансових установах тощо.
Ці обставини вимагають від особи, що звільняється з посади головного бухгалтера, додаткових дій, від яких ОСОБА_2 ухилилась.
Вищевказані обставини судом першої інстанції враховані не були.
Також, слід звернути увагу, що позивач працювала в ТОВ «ІВФ «Ремтехгаз» не за безстроковим трудовим договором, а за контрактом, порядок розірвання якого суттєво відрізняється від порядку розірвання трудового договору, укладеного на невизначений термін і, в даному випадку власного бажання працівника для розірвання трудового контракту недостатньо. Для цього необхідні або згода сторін, або додаткові підстави, передбачені у ч. 1 ст. 38 та ч. 1 ст. 39 КЗпП України.
Між тим, жодних додаткових підстав для дострокового розірвання строкового трудового договору ОСОБА_2 не зазначено. Згоди сторін про звільнення позивачки з 14 вересня 2015 року також не було досягнуто, про що свідчить резолюція керівника від 14 вересня 2015 року на заяві про звільнення: «звільнити після передачі справ згідно з п. 3.6 контракту від 01 липня 2013 року».
Відповідно до ст. 376 ЦПК України (в редакції станом на 15 грудня 2017 року), підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Тож, враховуючи вищевикладене та керуючись положеннями ст. ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 березня 2016 року - скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-виробнича фірма «Ремтехгаз» про зміну формулювання причин звільнення - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: О.П. Варенко
О.В. Лаченкова