Провадження № 22-ц/774/5629/17 Справа № 207/4112/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Погребняк Т. Ю. Доповідач - Городнича В.С.
Категорія
27 грудня 2017 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого - Городничої В.С.,
суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.
при секретарі - Порубай М.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Адміністрації Баглійського району Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області, третя особа - Відділ Держземагенства у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області про визначення порядку користування земельною ділянкою та виділ земельної ділянки, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та житловим будинком, зобов'язання встановити межі земельних ділянок на місцевості, стягнення моральної шкоди, -
В серпні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 12 грудня 2012 року вона успадкувала після померлої бабусі 14/25 частин житлового будинку під № АДРЕСА_1. Земельна ділянка під вказаним житловим будинком не приватизована, надана у користування на підставі рішення виконкому №256 від 06 квітня 1954 року. Співвласником житлового будинку під № АДРЕСА_1, є ОСОБА_3, якій належать 11/25 частин житлового будинку. Добросусідські відносини між співвласниками не склалися. Кілька років тому відповідач без погодження з співвласником встановила паркан, який розділяє частини земельних ділянок, якими вони користуються. Паркан встановлений таким чином, що унеможливлює доступ до зовнішньої сторони вікна позивачки. Окрім паркану відповідачкою встановлено навіс, який залишає інше вікно позивача майже без денного світла. Своїми діями відповідач чинить перепони у користуванні житловим будинком та земельною ділянкою. Оскільки співвласники не дійшли згоди щодо порядку користування земельною ділянкою, то ОСОБА_2 бажає встановити певний порядок користування земельною ділянкою, на якій розташований житловий будинок, господарські будівлі та споруди, пропорційно до часток співвласників у праві власності на нерухоме майно.
У зв'язку з чим, ОСОБА_2 просила суд визначити порядок користування земельною ділянкою загальною площею 840 м.кв., розташованою під житловим будинком № АДРЕСА_1 у місті Кам'янське Дніпропетровської області, за конфігурацією і межами, вказаними у Варіанті № 2, що зображені у Додатку № 3 Висновку експертного будівельно-технічного дослідження та виділити згідно даного порядку у користування ОСОБА_2 земельну ділянку площею: 470,4 м.кв., ОСОБА_3 земельну ділянку площею 369,6 м.кв.
Також, позивач просила зобов'язати ОСОБА_3 перенести частину огорожі №5 за планом земельної ділянки на 1,0 м вздовж нежитлової прибудови літера «а5-1», належної ОСОБА_2 для можливості її обслуговування, усунувши таким чином їй перешкоди у користуванні земельною ділянкою та житловим будинком, зобов'язати адміністрацію Південного району встановити межі земельних ділянок на місцевості, які перебувають у користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_3; стягнути з відповідача на її користь позивача 5000,00 грн. завданої їй моральної шкоди, суму витрат на правову допомогу у розмірі 1500,00 грн., витрати на виготовлення Висновку експертного будівельно-технічного дослідження в розмірі 4000,00 грн., витрати на виконання Топографічної зйомки масштабів 1:200 в розмірі 1500,00 грн., а також суму сплаченого судового збору.
Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області від 30 травня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено.
Не погодившись із таким рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін, з таких підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що 12 грудня 2012 року ОСОБА_2 успадкувала після померлої бабусі 14/25 частин житлового будинку під АДРЕСА_1 у місті Дніпродзержинську Дніпропетровської області, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Татарець Т.К., за реєстровим №1124.
Право власності на належну частину житлового будинку було зареєстроване Обласним комунальним підприємством «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» від 25 грудня 2012 року за номером запису: 14160 в книзі: 84.
Земельна ділянка під вказаним вище житловим будинком не приватизована, надана у користування на підставі Рішення виконкому №256 від 06 квітня 1954 року. Фактична площа земельної ділянки склада 840 м.кв., відповідно до Висновку експертного будівельно-технічного дослідження за №585/06-15, здійсненого експертом на підставі топографічно-геодезичної зйомки, виконаної ТОВ «Укргеобудпроект».
Співвласником вказаного житлового будинку, згідно даних, зазначених у Технічному паспорті на житловий будинок є ОСОБА_3, якій належать 11/25 частин житлового будинку.
Добросусідські відносини між співвласниками не склалися.
У серпні 2014 року ОСОБА_2 звернулася за захистом своїх порушених прав до суду з позовом про виділення в натурі у окремий об'єкт нерухомого майна 14/25 частин вказаного житлового будинку під АДРЕСА_1, що підтверджується рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 жовтня 2014 року, яке набрало законної сили 14 жовтня 2014 року, згідно якого позовні вимоги задоволені в повному обсязі.
Проте, виділ в натурі в окремий об'єкт нерухомого майна частки, яка належить позивачу, не вирішив конфлікту між співвласниками, оскільки питання щодо порядку використання земельної ділянки, розташованої під будинком та встановлення меж співвласників під час судового розгляду не було вирішено.
Розв'язанню конфліктної ситуації заважає та обставина, що кілька років тому ОСОБА_3 без погодження з позивачем, як співвласником, встановила паркан, який розділяє частини земельних ділянок, якими вони користуються. Проте, він встановлений таким чином, що унеможливлює доступ до зовнішньої сторони вікна позивачки.
Окрім паркану відповідачем встановлено навіс, який залишає інше вікно ОСОБА_2 майже без денного світла.
Всі ці будівельні роботи були здійснені самовільно без оформлення дозвільних документів на їх проведення, що підтверджено листами Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області від 14 квітня 2014 року за №Ш-326/06 та від 03 липня 2014 року №Ш-326/1/06, якою здійснена перевірка стосовно порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності за адресою: АДРЕСА_1.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції керувався положеннями Земельного кодексу України, Закону України «Про землеустрій» та виходив із того, що оскільки у сторін по справі відсутні плани земельних ділянок, які вони займають, відведених в натурі (на місцевості) або будь-які інші документи, які б свідчили про відведення земельних ділянок в натурі на місцевості зі схематичним зазначенням розташування кожної ділянки відносно інших сусідніх ділянок та відповідного їх розмежування, встановлення границь на місцевості, то суд позбавлений можливості здійснити поділ в натурі та таким чином задовольнити вимоги щодо усунення позивачу перешкод у користуванні земельною ділянкою.
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування судом всіх обставин справи, які мають значення для її вирішення.
Зокрема, апелянт, зазначає, що приватизувати спірну земельну ділянку по вул. по АДРЕСА_1 немає можливості через незаконні дії ОСОБА_3 по встановленню паркану та неузгодженню меж і розмірів їх земельних ділянок.
Однак, колегія суддів відхиляє такі доводи апелянта, оскільки ОСОБА_2 не було надано жодних доказів на підтвердження того, що вона зверталась до відповідних органів щодо затвердження границь вказаної земельної ділянки у разі наявності відмови яких, у позивача виникло б право на звернення до суду із даним позовом.
Водночас, матеріали справи містять архівний витяг з рішення виконкому Дніпродзержинської міської ради від 06 квітня 1954 року №256, згідно якого реєстрації за землекористувачем за адресою АДРЕСА_1 підлягає 800 м.кв., однак рішення виконавчого органу щодо затвердження границь земельної ділянки на місцевості відсутні, а варіанти поділу земельної ділянки між сторонами, який запропоновано експертом у висновку проведено згідно порядку користування ділянкою, який склався фактично між співвласниками і такий висновок не може бути підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_2
Тож, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.
Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.
Відповідно ж до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 травня 2017 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: О.П. Варенко
О.В. Лаченкова