Провадження № 11-кп/774/1656/17 Справа № 199/2323/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2
28 листопада 2017 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
за участю прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
адвоката ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_10 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою та доповненнями до неї обвинуваченого ОСОБА_10 на вирок Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2017 року, -
цим вироком
ОСОБА_10 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Марганець Дніпропетровської області, українця, громадянина України, тимчасово непрацюючого, маючого не повну середньою освіту, не одруженого, зареєстрованого у квартирі АДРЕСА_1 , фактично мешкаючого у квартирі АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України не маючого судимості,
засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі.
Вироком суду, ОСОБА_10 визнано винним та засуджено за те, що він близько 16 години 06.03.2017, знаходячись в під'їзді № 9 будинку АДРЕСА_3 , побачив ОСОБА_11 , та діючи умисно, підійшов до потерпілого з переду та почав руками водити по курточці одягненій на ньому, та виявши мобільний телефон «Нокіа 206», витяг його з карману куртки, відкрито заволодівши майном потерпілого на суму 546 гривень,, та з метою подавлення волі потерпілого до опору штовхнув ОСОБА_11 , відчого останній впав на підлогу в під'їзді, відчувши фізичну біль.
Після цього ОСОБА_10 з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
В апеляційній скарзі та доповненнях до неї:
обвинувачений ОСОБА_10 просить вирок скасувати, у зв'язку з грубим порушенням Конституції України та вимог Кримінального процесуального кодексу України. Вважає, що було грубо порушено його право на захист, оскільки на досудовому розслідуванні в нього не було захисника.
Зазначає, що має сумніви щодо обєктивності показів свідка ОСОБА_12 , понятих ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , на які суд послався в обгрунтування доведенності вини. На його думку суд зробив невірні висновки, його вину не доведено.
Також просить застосувати до нього положення ст. 72 КК України та Закон України «Про амністію в 2016 році».
Заслухавши доповідь судді, думку ОСОБА_10 та його захисника ОСОБА_9 , які прохали апеляційну скаргу задовольнити, думку прокурора, який прохав залишити вирок без змін, обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши надані матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду про винність ОСОБА_10 у вчиненні скоєного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються сукупністю розглянутих в судовому засіданні доказів, та є правильними.
Доводи обвинуваченого щодо недоведеності вини у скоєному грабежі особистого майна спростовані:
- Послідовними поясненнями потерпілого ОСОБА_11 про те, що він чітко вказав на ОСОБА_10 , як на особу, яка за вказаних обставин 06.03.2017 відкрито заволоділа його мобільним телефоном марки «Nokia». При цьому він поясняв, що 06.03.2017 проходив в підїзді повз ОСОБА_10 , який бачив, що йому було важко відчиняти двері через поганий стан здоров'я, оскільки він нещодавно переніс інсульт і у нього не працює права рука, бо він інвалід від наслідків аварії на ЧАЕС. Він почав кричати, просив допомоги, але обвинувачений зник. Потім нападник був затриманий працівниками поліції, і він в ньому відразу впізнав особу, як зясувалось на прізвище ОСОБА_10
- Послідовними поясненнями свідка ОСОБА_12 про те, що близько 16:00 години 06.03.2017 вона бачила, як до під'їзду будинку АДРЕСА_3 спочатку зайшла молода дівчина, потім потерпілий і відразу за потерпілим до під'їзду зайшов чоловік, як зясувалось пізніше ОСОБА_10 , який привернув до себе увагу тим, що був одягнений у чорний плащ. Через досить короткий проміжок часу ОСОБА_10 швидко вибіг із під'їзду і втік від будинку, а слідом ледве-ледве рухаючись вийшов потерпілий, який кричав і прохав про допомогу, остільки нападник забрав мобільний телефон. Незабаром поліцейські по наданим нею та потерпілим прикметам затримали ОСОБА_10 з викраденим телефоном.
- Послідовними поясненнями понятих ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , про те, що 06.03.2017 під час огляду мобільного телефону «Нокіа 206», імейл 1: НОМЕР_1 , імейл 2: НОМЕР_2 , який видав ОСОБА_10 , останній заявив, що він його у цей день викрав у чоловіка у під'їзді №9 будинку АДРЕСА_3 .
Пояснення даних свідків, потерпілого повністю узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, а також з сукупністю інших доказів, наведених у вироку. Підстав сумніватися в їх достовірності, колегія суддів, не вбачає.
Вина ОСОБА_10 також встановлена: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 06.03.2017р.; протоколом огляду мобільного телефону «Nokia 206»від 06.03.2017р, вилученого у ОСОБА_10 , протоколами пред'явлення особи для впізнання від 06.03.2017, де потерпілий та свідки впевнено показали на особу ОСОБА_10 , який викрав мобільний телефон у ОСОБА_11 .. Висновком судово-товарознавчої експертизи № 854 від 20.03.2017, ринкова вартість мобільного телефону марки «Nokia 206», з урахуванням зносу станом на 06.03.2017 складає 546.00 гривень.
Отже, сукупністю вказаних доказів, повністю доведено вину ОСОБА_10 у скоєнні грабежу, а тому доводи обвинуваченого з цього приводу є безпідставними.
Юридична кваліфікація скоєного ОСОБА_10 за ч.2 ст.186 КК України, є правильною, остільки він відкрито заволодів вказаним телефоном потерпілого, штовхнувши того на підлогу, аби утримати майно.
Вирок суду за своїм змістом є належно вмотивованим, обґрунтованим та законним. Докази, покладені в його основу, є належними та допустимими.
Посилання обвинуваченого на наявність у нього сумніву щодо показів свідка ОСОБА_12 є голослівними, нічим не підтверджені та свідчать про намагання ОСОБА_10 уникнути кримінальної відповідальності за скоєне.
Доводи обвинуваченого про порушення його права на захист колегія суддів також не вважає слушними, оскільки вони спростовуються матеріалами кримінального провадження. Обвинуваченому було роз'яснено його право на захист, але він в ході досудового слідства не наполягав на його залученні.
Колегією суддів перевірено питання і щодо обгрунтованності призначення обвинуваченому покарання.
Зі змісту закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 50 КК України, вбачається, що покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, та попередження вчиненню нею нових злочинів. При призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного обвинуваченого, який визнається винним у вчиненні кримінального правопорушення, суди мають суворо дотримуватись вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Як видно з вироку, призначаючи покарання ОСОБА_10 суд врахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого, ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого. Останній себе винним у скоєному не визнав.
Суд також вказав, що ОСОБА_10 вчинив даний злочин відносно хворої людини, яка перенесла інсульт та частково втратила функції опорно-рухового апарату.
Тому, на думку колегії суддів, суд обгрунтовано призначив ОСОБА_10 покарання у вигляді позбавлення волі реально, яке за своїм видом та розміром є справедливим та достатнім для його виправлення, відповідає вимогам ст..ст.50,65 КК України.
З наведених вище підстав, колегія суддів не вбачає підстав для пом'якшення покарання або для застосування до нього ст.75 КК України.
Вимоги обвинуваченого ОСОБА_10 про застосування щодо нього Закону України «Про амністію у 2016 році», колегія суддів вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки він не відбув ? частину строку призначеного покарання.
Вимоги ОСОБА_10 про необхідність зарахування йому одного дня попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі з _13 червня 2017 року по 28 листопада 2017 року не підлягають задоволенню, оскільки лише до 20 червня 2017 року включно діяли вимоги Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26.11.2015 № 838-VIII про зарахування одного дня попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне зарахувати ОСОБА_10 в строк відбування покарання лише період з 14.06.2017 року по 20.06.2017 року включно, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі.
Отже вирок суду є законним, тому апеляційна скарга ОСОБА_10 не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_10 - залишити без задоволення.
Вирок Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2017 року, щодо ОСОБА_10 - залишити без змін.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_10 в строк відбуття покарання період попереднього ув'язнення з 14 червня 2017 року по 20 червня 2017 року включно, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі.
Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4