Справа № 569/18263/17
29 грудня 2017 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Кучиної Н.Г.
при секретарі судового засідання Довбенко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
29 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» (далі - ПрАТ «Рівнеазот») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, в якому просить суд стягнути з ПрАТ «Рівнеазот» на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 11368,08 грн.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що працював на ПАТ «Рівнеазот» (на теперішній час - ПрАТ «Рівнеазот»). Наказом № 1096-ВК від 10 квітня 2017 року був звільнений з роботи за статтею 38 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку з невиконанням власником законодавства про працю з 12 квітня 2017 року. При звільненні з роботи йому не були виплачені заробітна плата за січень-квітень 2017 року, компенсація за невикористану відпустку та вихідна допомога на загальну суму 43182, 61 грн. 09 червня 2017 року вказані кошти були виплачені відповідачем.
Посилаючись на вимоги статті 117 КЗпП України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13 квітня 2017 року по 09 червня 2017 року (36 робочих днів), в сумі 11368 грн. 08 коп.
Представник позивача, адвокат ОСОБА_2 подав суду письмову заяву, в якій просить суд розгляд справи провести за його відсутності та за відсутності позивача. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.
Представник ПрАТ «Рівнеазот» ОСОБА_3 подав суду письмову заяву, в якій просить суд розгляд справи провести у відсутності представника відповідача. Позовну заяву ОСОБА_4 вважає необґрунтованою і позов не визнає з підстав, наведених у письмових запереченнях, в яких посилається на відсутність вини відповідача щодо несвоєчасного виконання своїх зобов'язань перед позивачем по виплаті заробітної плати. Вказує на те, що ПрАТ «Рівнеазот», порушуючи строки розрахунку зі звільненими працівниками, діє у стані крайньої необхідності, що обумовлюється наявністю заборгованості РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» перед ПрАТ «Рівнеазот» за утримання очисних споруд, призупинення дії антидемпінгових мит на імпорт російських добрив Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі тощо.
Дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є обґрунтованими та доведеними, а тому його позов підлягає задоволенню повністю.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював на ПАТ «Рівнеазот» (на теперішній час - ПрАТ «Рівнеазот»).
Наказом № 1096-ВК від 10 квітня 2017 року позивач був звільнений з роботи за статтею 38 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку з невиконанням власником законодавства про працю з 12 квітня 2017 року. При звільненні з роботи йому не були виплачені заробітна плата за січень-квітень 2017 року, компенсація за невикористану відпустку та вихідна допомога на загальну суму 43182,61 грн. Зазначені кошти були виплачені позивачу лише 09 червня 2017 року
Вказані обставини сторонами визнаються і, крім того, підтверджуються дослідженими по справі письмовими доказами.
Відповідно до вимог статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.
Відповідно до роз'яснень, наведених у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
За встановлених по справі обставин суд визнає обґрунтованими та доведеними позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на підставі статті 117 КЗпП України у розмірі 11368,08 грн.
При цьому суд враховує, що відповідачем не оспорюється розмір суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, розрахований позивачем у відповідності до вимог статті 117 КЗпП України та Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
Що стосується вини відповідача, суд враховує, що саме на відповідача покладається обов'язок доведення відсутності вини у затримці розрахунку при звільненні. Натомість, відповідачем не надано суду жодних доказів, які б свідчили про те, що невиплата позивачу при звільненні всіх належних йому сум мала місце не з вини відповідача.
Посилання представника відповідача на те, що ПрАТ «Рівнеазот», порушуючи строки розрахунку зі звільненими працівниками, діє у стані крайньої необхідності, суд визнає недоречним.
Вчинення дій у стані крайньої необхідності передбачає вчинення їх для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Обставини, які б свідчили про дій відповідача у стані крайньої необхідності представником відповідача не наведені і судом такі обставини не встановлені.
Відповідно до вимог частини другої статті 214 ЦПК України, при ухваленні рішення суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 02 липня 2014 року (справа № 6-76цс14) та у постанові від 23 грудня 2015 року (справа № 6-837цс15).
Що стосується доводів представника відповідача про пропуск позивачем строків звернення до суду з вказаними вимогами, то суд їх відхиляє, з огляду на таке.
Статтею 233 КЗпП України передбачено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів.
Так, у частині першій зазначеної статті передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Разом з тим, у частині другій цієї статті зазначено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь- яким строком.
Проаналізувавши зміст частини другої статті 233 КЗпП України слід дійти висновку про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.
Враховуючи, що виплата середнього заробітку за час затримки розрахунку гарантується державою у разі порушення строків виплати заробітної плати, то суд приходить до висновку, що нарахування такої виплати має бути проведено і воно не обмежується будь-яким строком.
Аналогічна правова позиція, висловлена Верховним Судом України в постанові від 26.10.2016 року у справі № 6-1395цс16.
Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354,430 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії СР № 553985, виданий Рівненським МВ УМВС України в Рівненській області 26 лютого 1999 року, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1) до Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" ЄДРПОУ 05607824 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» ЄДРПОУ 05607824 на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії СР № 553985, виданий Рівненським МВ УМВС України в Рівненській області 26 лютого 1999 року, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1) середній заробіток за весь час затримки проведення розрахунку, починаючи з 13.04.2017 по 09.06.2017 року у сумі 11368 (одинадцять тисяч триста шістдесят вісім ) грн. 08 коп.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» ЄДРПОУ 05607824 в дохід держави судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Рівненський міський суд Рівненської області в Апеляційний суд Рівненської області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Рівненського міського суду Н.Г. Кучина