ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"11" грудня 2017 р. № 809/1491/17
11 год. 15 хв. м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - Гундяка В.Д.
при секретарі Бунич Т.В.,
за участю: позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
31.10.2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неправомірно, в порушення положень підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, всупереч фактичним обставинам, необґрунтовано та безпідставно зробив висновок про отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага в загальній сумі 205 740 грн., а відтак протиправно, з порушенням строків позовної давності, оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями збільшив суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 38 576,03 грн., з них за основним платежем на суму 30 861 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 7 715,25 грн. і за штрафними санкціями в сумі 170 грн. за неподання податкової звітності.
Ухвалою суду від 23.11.2017 року прийнято заяву про зміну позовних вимог, в якій позивач просила визнати протиправним та скасувати також податкове повідомлення-рішення за №006060170 від 08.11.2017 року.
Позивач в судовому засіданні змінені позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених в позовній заяві та заяві про зміну позовних вимог. Суду пояснила, що відповідно до повідомлень ПАТ «Дельта банк» за №379-041/ФКВ-08 від 29.03.2013 року останнім прийнято рішення про анулювання частини її заборгованості в сумі 205 739,92 грн., яка виникла відповідно до кредитного договору за №379-041/ФКВ-08 від 03.09.2008 року. Вказала, що сума анульованої заборгованості, на її думку, є додаковим благом, так як відповідно до положень Податкового кодексу України останнім є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі. Крім того проводячи документальну перевірку податковий орган не перевірив дотримання умов для застосування пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПКУ при оподаткуванні анульованого кредитором боргу як додаткове благо, а саме: чи був прощений кредитором борг до закінчення строку позовної давності та визначив податкове зобов'язання в порушення строків визначених ст.102 ПКУ. З огляду на зазначене вважає, що відповідачем протиправно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Просила позов задовольнити повністю.
Представник відповідача просила в задоволенні позову відмовити з підстав, наведених в письмовому запереченні та в доповненні до нього. Суду пояснила, що відповідно до акту, складеного за результатами проведеної ГУ ДФС в Івано-Франківській області позапланової невиїзної документальної перевірки, встановлено порушення позивачем положень ПКУ, в результаті чого ОСОБА_1 донараховано грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 38 576,03 грн. В подальшому за результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення податковим органом прийнято рішення, яким донараховано позивачу грошове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі основного платежу - 3 885,4 грн., штрафної санкції - 971,35 грн. Вказала, що податковим органом встановлено, що позивачем одержано дохід, як додаткове благо від ПАТ «Дельта банк» в сумі 205 739,92 грн. Зазначила, що у повідомленнях про анулювання боргу, які отримані ОСОБА_1 29.03.2013 року, останню було попереджено про те, що анульована сума заборгованості є її доходом, отриманим як додаткове благо, який необхідно відобразити у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб. Вказала, що будь-які документи, пояснення або декларацію станом на початок проведення перевірки позивачем податковому органу надано не було. Вважає, що оскільки кредитором дотримано всіх обов'язкових умов, передбачених пп. «д» 164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, то податок на доходи фізичних осіб в сумі 34 746,4 грн. та 8 686,6 грн., 170 грн. штрафних санкцій за неподання декларації про доходи, нараховані податковим органом ОСОБА_1 правомірно.
Вислухавши позивача та представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах адміністративної справи письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних мотивів.
Судом встановлено, що 18.03.2014 року відповідачем отримано відповідь та копії підтверджуючих документів від ПАТ «Дельта банк» на запит податкового органу, відповідно до яких банківською установою 29.03.2013 року прийнято рішення про анулювання кредитної заборгованості ОСОБА_1, яка виникла відповідно до кредитного договору за №379-041/ФКВ-08 від 03.09.2008 року в сумі 205 739,92 грн. (а.с. 29).
Окрім того, як вбачається з наявної в матеріалах справи та дослідженої судом в якості письмового доказу по справі копії повідомлення ПАТ «Дельта банк» за №379-041/ФКВ-08 від 29.03.2013 року, анульована сума заборгованості є доходом, отриманим як додаткове благо, який підлягає до відображення у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб (а.с.31).
Відповідно до п. 75.1. ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Судом встановлено, що в період з 26.05.2017 року по 01.06.2017 року ГУ ДФС в Івано-Франківській області проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб з отриманих доходів за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року.
За результатами перевірки позивача податковим органом складений акт за №480/09-19-13-04/НОМЕР_1 від 08.06.2017 року, яким встановлено порушення пп.49.18.4, п.49.18 ст.49, п.п. 162.1.1 п.162.1 ст.162, пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.179.1, п.179.7 ст.179 ПКУ та донараховано податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 38 576,03 грн.
На підставі акту перевірки 10.07.2017 року ГУ ДФС в Івано-Франківській області прийняті податкові повідомлення-рішення: за №0018451307, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 38 576,03 грн., з них за основним платежем на суму 30 861 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 7 715,25 грн.; за №0018431307, відповідно до якого до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 170 грн.(а.с. 6-7).
За результатами адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення за №0018451307, №0018431307 залишено без змін, та збільшено грошове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі основного платежу - 3 885,4 грн., штрафної санкції - 971,35 грн. (а.с. 23-26).
За наслідками судового розгляду суд погоджується з правомірністю визначення оскаржуваними рішеннями податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, штрафних санкцій за неподання податкової декларації та правомірністю прийняття відповідачем вищевказаних податкових повідомлень-рішень, з огляду на нижчевикладене.
Згідно вимог ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства (далі- КАС) України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
В судовому засіданні встановлено, що підставою для винесення оскаржуваних рішень слугувало встановлення відповідачем факту неподання ОСОБА_1 податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік з відображенням у ній доходу у вигляді додаткового блага, отриманого від ПАТ «Дельта банк» внаслідок анулювання (прощення) останнім заборгованості в загальній сумі 205 739,92 грн. та відповідно несплати податку на доходи фізичних осіб в розмірі 34 746,44 грн. За невиконання позивачем визначеного Законом обов'язку щодо своєчасного подання податкової декларації про майновий стан і доходи та своєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб відповідачем накладено на даного платника податків штраф в сумі 8 886,6 грн. та 170 грн.
Частиною 1 статті 67 Конституції України закріплено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Суд зазначає, що правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем були врегульовані положеннями Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Згідно пункту 6.1. статті 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до пункту 8.1. статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
Згідно підпункту 9.1.2. пункту 9.1. статті 9 Податкового кодексу України до загальнодержавних податків належить податок на доходи фізичних осіб.
Підпунктом 16.1.3. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платники податків і зборів зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Відповідно до підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, що, у відповідності до статті 36 Кодексу, є податковим обов'язком. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком, збором та є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Підстави припинення податкового обов'язку, крім його виконання, визначені пунктом 37.3. статті 37 Податкового кодексу України. Згідно пункту 38.1. статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Пунктом 38.2. статті 38 Податкового кодексу України визначено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Правові засади справляння податку на доходи фізичних осіб встановлюються розділом IV Податкового кодексу України.
Підпунктом 162.1.1. пункту 162.1. статті 162 розділу IV Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку є фізична особа-резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Згідно підпункту 163.1.1. пункту 163.1. статті 163 цього Кодексу об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Відповідно до абзацу "д" підпункту 164.2.17. пункту 164.2. статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Згідно підпункту 14.1.47. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Таким чином, системний аналіз вищевказаних норм Податкового кодексу України з урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин, дозволяє зробити висновок про те, що анульований ПАТ "Дельта банк" борг позивача за Кредитним договором за за №379-041/ФКВ-08 від 03.09.2008 року в сумі 205 739,92 грн. є доходом останнього, який підлягав включенню платником податку до його річного оподатковуваного доходу, як отримане додаткове благо відповідно до абзацу "д" підпункту 164.2.17. пункту 164.2. статті 164 Податкового кодексу України. Підставами для такого включення є письмове повідомлення повідомлення ПАТ «Дельта банк» за №379-041/ФКВ-08 від 29.03.2013 року про анулювання боргу (а.с. 31).
Відповідно до пункту 179.1. статті 179 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Підпунктом 49.18.4. пункту 49.18. статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
Згідно пункту 179.7. статті 179 Податкового кодексу України фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1, як платник податку, зобов'язана була подати контролюючому органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2013 рік, в якій відобразити дохід у вигляді додаткового блага, отриманий від ПАТ "Дельта банк" внаслідок анулювання (прощення) останнім заборгованості в сумі 205 739,92 грн. та відповідно сплатити податок на доходи фізичних осіб.
У судовому засіданні встановлено, що на момент проведення контролюючим органом перевірки ОСОБА_1 нею не подано декларацію про майновий стан і доходи за 2013 рік, податок на доходи фізичних осіб з доходів, отриманих у 2013 році, не сплачено. Дана обставина також не заперечувалася позивачем в судовому засіданні.
Відповідно до підпункту 54.3.5. пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.
Згідно пункту 167.1. статті 167 Податкового кодексу ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.
Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.
Таким чином, оскільки судом встановлено факт отримання ОСОБА_1 у 2013 році доходу у вигляді додаткового блага в розмірі 205 739,92 грн., останній підлягав оподаткуванню за ставками, визначеними пунктом 167.1. статті 167 Податкового кодексу України, а отже позивач зобов'язаний був сплатити 34 746,4 грн. податку на доходи фізичних осіб.
Пунктом 123.1. статті 123 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
За таких обставин, відповідачем згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень правомірно донараховано позивачу 34 746,4 грн. податку на доходи фізичних осіб та накладено на даного платника податку штраф у розмірі 8 686,6 грн. (34 746,4 грн. х 25%) та 170 грн. штрафних (фінансових) санкцій за неподання податкової декларації за 2013 рік.
При цьому суд не приймає до уваги твердження позивача, що податковий орган не перевірив дотримання умов для застосування пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПКУ при оподаткуванні анульованого кредитором боргу як додаткове благо, зокрема не з'ясовано чи був прощений кредитором борг до закінчення строку позовної давності.
Так згідно положень ПКУ в податкового органу відсутній обов'язок щодо з'ясування підстав анулювання заборгованості, так як податковим агентом - банківською установою самостійно здійснюється прощення заборгованості і визначається ознака доходу, за якою виплачується дохід платнику податків.
Суд відхиляє доводи позивача щодо порушення податковим органом строків визначення податкових зобовязань, встановлених ст.102 ПКУ з наступних мотивів.
Як встановлено судом. податкова декларація з доходів фізичних осіб за 2013 рік ОСОБА_1 не подано.
Згідно з п.102.ст.102 Кодексу грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, в тому числі, якщо податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідачем винесено на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України та Податковим кодексом України, а тому підстави для їх скасування відсутні, а позовні вимоги є такими, що до задоволення не підлягають і в задоволенні позову слід відмовити.
На підставі пп.14.1.47 п.14.1 ст.14, пп.16.1.3, 16.1.4 п.16.1 ст.16, пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.123.1 ст.123, пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп. 164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
в задоволенні позову відмовити.
Згідно ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення встановлених строків подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Гундяк В.Д.
Постанова складена в повному обсязі 14.12.2017 року.