2/130/752/2017
130/1244/17
"26" грудня 2017 р. м. Жмеринка
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Шепеля К.А.,
за участю секретаря Бондар С.В.,
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Омельчук А.В.,
розглянувши по суті справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Прокуратури Вінницької області, Жмеринської місцевої прокуратури, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів, керівника Жмеринської місцевої прокуратури Кислова Юрія Анатолійовича - про визнання зазначення незаконності дій в мотивувальній частині рішення; визнання незаконною бездіяльність посадових осіб держави Україна при провадженні досудового слідства та надання позивачеві формальних та безпідставних відповідей на його скарги за період з 19 грудня 2016 року по 26 червня 2017 року та відшкодування моральної шкоди, -
Позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди, в якому вказав, що 19 грудня 2016 року ухвалою слідчого судді Жмеринського міськрайонного суду було скасовано постанову слідчого Жмеринського ВП про закриття кримінального провадження по заяві позивача про вчинений злочин про несплату боржником аліментів на його користь. Позивач неодноразово звертався до Жмеринської місцевої прокуратури щодо бездіяльності слідчого, однак протягом останніх півроку отримував від керівника Жмеринської місцевої прокуратури Кислова Ю.А. формальні відписки. Враховуючи те, що він є людиною похилого віку та те, що на його думку, керівник Жмеринської місцевої прокуратури Кислов Ю.А. умисно знущається таким чином на ним, просив визнати неправомірною бездіяльність керівника Жмеринської місцевої прокуратури Кислова Ю.А., стягнути з Держави Україна на користь ОСОБА_1 20000 грн. моральної шкоди.
В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити. Пояснив, що боржник по виконавчому провадженню ухиляється від сплати аліментів, а слідчому було байдуже. Керівник Жмеринської місцевої прокуратури Кислов Ю.А. не контролює хід слідства. Факт своїх моральних страждань підтверджує довідками з лікарні, які наявні в матеріалах справи.
Представник відповідача Прокуратури Вінницької області Омельчук А.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала повністю. Зазначила, що вона є процесуальним керівником по кримінальному провадженню щодо ухилення від сплати аліментів. Надає відповідні вказівки слідчому, який в свою чергу виконує їх належним чином. Позовні вимоги позивача вважає безпідставними і просила відмовити в їх задоволенні.
Представники відповідачів Державної казначейської служби України та Жмеринської місцевої прокуратури в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про час, дату та місце судового засідання. Заперечень проти позову та заяв про розгляд справи у їх відсутність суду не надали.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - керівник Жмеринської місцевої прокуратури Кислов Ю.А. в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового засідання. Причини його неявки суду невідомі. Заперечень до суду не надав. Заяви про розгляд справи у його відсутність не надходило.
Відповідно до положень пункту 1 частини третьої статті 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи вищевказані положення закону, за згодою з позивачем та представником відповідача суд розглянув справу у відсутність представників відповідача держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Жмеринської місцевої прокуратури та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів, керівника Жмеринської місцевої прокуратури Кислова Ю.А..
Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 22 червня 2017 року позов частині вимог до Жмеринської місцевої прокуратури та керівника Жмеринської місцевої прокуратури Кислова Ю.А. було залишено без розгляду на підставі заяви позивача від 21 червня 2017 року.
Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 28 вересня 2017 року в якості співвідповідачів по справі було залучено Прокуратуру Вінницької області та Жмеринську місцеву прокуратуру. В якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів залучено керівника Жмеринської місцевої прокуратури Кислова Ю.А..
Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 13 листопада 2017 року представника Жмеринської місцевої прокуратури Лук'янчука Д.О. зобов'язано в термін до 28 листопада 2017 року надати суду кримінальне провадження №42016021130000020.
Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 26 грудня 2017 року на підставі статті 19, пункту 9 частиної першої Перехідних положень ЦПК України продовжено розгляд цієї справи в порядку загального позовного провадження.
В судовому засіданні установлені такі фактичні обставини та відповідні їм спірні правовідносини.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача, як на підставу позову він вказав, що його права були порушені тим, що керівником Жмеринської місцевої прокуратури Кисловим Ю.А. за його скаргами на бездіяльність слідчого по кримінальному провадженню даються формальні відписки, не здійснюється реальний контроль за ходом досудового слідства. Предмет позову - відшкодування моральної шкоди, завданої такими діями керівника Жмеринської місцевої прокуратури Кислова Ю.А..
Позов в цивільному процесі - це письмово оформлена і адресована суду письмова вимога, яка складається з вимоги процесуального характеру (відкрити провадження по справі) і вимоги матеріального характеру (захистити невизнане, оспорюване чи порушене право).
Предмет позову - це матеріальний зміст позовних вимог позивача, проявляється в матеріально-правовій заінтересованості - отримати певне матеріальне благо.
Підстави позову - це обставини, що вказуються позивачем, з якими позивач, як з юридичними фактами, пов'язує свою матеріально-правову вимогу або правовідносини в цілому, що складають предмет позову.
Позивачем вказано, що заподіяння моральної шкоди, яку він просить стягнути з Держави Україна, пов'язане з діями керівника Жмеринської місцевої прокуратури Кислова Ю.А., який надавав позивачу формальні відписки по його скаргах на бездіяльність слідчого по кримінальному провадженню та не здійснював контролю за досудовим слідством у зв'язку з цим просить стягнути моральну шкоду.
У судовому засіданні установлено, що відповідно до довідки-розрахунку заборгованості за період з серпня 2015 року по грудень 2016 року по виконанні виконавчого листа №2/130/955/2015 від 12 жовтня 2015 року наявна заборгованість по сплаті аліментів з ОСОБА_6 на користь позивача в сумі 8000 грн. (а.с.7). По цьому факту і було відкрито кримінальне провадження №42016021130000020 від 12 серпня 2016 року за ч.1 ст. 165 КК України.
17 березня 2017 року позивач звернувся зі скаргою до керівника Жмеринської місцевої прокуратури на бездіяльність слідчого Жмеринського ВП ОСОБА_8, оскільки жодних процесуальних рішень від слідчого йому не надходило і він, відповідно, не має можливості їх оскаржити (а.с.5).
У відповідь на цю скаргу керівник Жмеринської місцевої прокуратури Кислов Ю.А. 7 квітня 2017 року надіслав позивачу листа, в якому повідомив, що досудове розслідування триває, оскаржити дії чи бездіяльність слідчого він має право в порядку, передбаченому ст.ст. 303-310 КПК України. За результатами вивчення кримінального провадження в межах здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва Жмеринською місцевою прокуратурою слідчому у кримінальному провадженні надано письмові вказівки щодо здійснення подальшого досудового розслідування, вказано на передбачену законодавством України відповідальність за невиконання вказівок прокурора. Хід досудового розслідування перебуває на контролі в Жмеринській місцевій прокуратурі (а.с.4).
31 березня 2017 року позивач повторно звернувся до керівника Жмеринської місцевої прокуратури зі скаргою на бездіяльність слідчого Жмеринського ВП ОСОБА_8 та прокурора Омельчук А.В., оскільки жодних слідчих дій по кримінальному провадженню не здійснено, а борг по стягненню аліментів становить 8000 грн, і порушена кримінальна справа щодо посадових осіб державної виконавчої служби (а.с.6).
У відповідь на цю скаргу виконуючий обов'язки керівника Жмеринської місцевої прокуратури Трачук О.В. позивачу роз'яснив його право оскаржити дії чи бездіяльність слідчого в порядку, передбаченому ст.ст. 303-310 КПК України. Вказано, що для активізації досудового розслідування процесуальним керівником надані вказівки для прийняття законного та обґрунтованого рішення, які на даний час знаходяться на виконанні (а.с.3).
Аналогічні роз'яснення містять листи керівника Жмеринської місцевої прокуратури Кислова Ю.А. від 21 березня 2017 року та від 15 травня 2017 року (а.с.19, 20-21).
З листа керівника Жмеринської місцевої прокуратури Кислова Ю.А. від 27 листопада 2017 року видно, що по кримінальному провадженні внесено вказівку щодо застосування заходів дисциплінарного впливу до слідчого СВ Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_8 (а.с.51).
Оцінюючи вищеперераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу вважає ці докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Таким чином, установлено, що позивачу було неодноразово роз'яснено про його право оскаржувати дії та бездіяльність слідчого в порядку КПК України, надавались відповіді в межах передбачених чинним законодавством, вживались заходи для активізації досудового розслідування.
Суд не приймає до уваги надані позивачем такі докази :
- копію рішення Апеляційного суду Вінницької області від 19 квітня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до керівника Жмеринської місцевої прокуратури Кислова Ю.А., третя особа Державна казначейська служба України, про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10 березня 2017 року, яким апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Жмеринського міськрайонного суду від 10 березня 2017 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні вимог ОСОБА_1 відмовлено (а.с. 29-30). У цьому рішенні колегія суддів наголошувала, що оскільки підставою позову є фактичні обставини, наведені у заяві, то зазначення позивачем конкретної правової норми в обґрунтування свого позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору;
- копію інформації голови Жмеринського міськрайонного суду від 13 жовтня 2017 року про кількість звернень ОСОБА_1 до суду на протязі 2016-2017 років на дії працівників Жмеринського ГУНП у Вінницькій області та прокурорів Жмеринської місцевої прокуратури (а.с.39). У цій відповіді вказується про реалізацію позивачем свого права на звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів;
- копію медичної карти № 2679 амбулаторного хворого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з яких вбачається, що він відвідував 24 травня 2017 року та 15 червня 2017 року лікаря окуліста, а 15 червня 2017 року невролога, а також копію реоенцефалографії від 15 червня 2017 року (а.с.40, 41, 42, 43).
Вищеперераховані докази не підтверджують факту заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру та не підтверджують наявність моральної шкоди та її розміру, не підтверджують причинний зв'язок між діями чи бездіяльністю відповідача та наслідками, а свідчать про факти, які не містять інформацію щодо предмета доказування, на їх підставі неможливо встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони не дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Вирішуючи справу по суті, суд застосовує норми права, на які посилались сторони, зокрема і ті, які регламентують порядок відшкодування моральної шкоди.
Згідно зі статтею 6 Європейської Конвенції про захист прав людини гарантує кожній особі право на справедливий суд.
Право на судовий захист гарантується також і статтею 55 Конституції України.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частини першої статті 3, статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статей 76, 77, 78 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із частиною першою статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Як передбачено пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.
Відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах, на що посилається позивач як на підставу заподіяння йому моральної шкоди, регулюється частиною першою статті 1167 ЦК України, частиною шостою статті 1176 ЦК України.
Стаття 1176 ЦК України встановлює особливий режим відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду. Частиною шостою статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Частиною 2 статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Таким чином, обов'язковою умовою застосування цієї норми закону є завдання посадовою або службовою особою органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування шкоди при здійсненні нею своїх повноважень.
Для настання відповідальності за вказаними нормами необхідно, щоб дії або бездіяльність керівника Жмеринської місцевої прокуратури були незаконними.
Незаконними ж діяннями вважають діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена.
Одночасно суд зазначає, що відповіді позивачу на його звернення керівником Жмеринської місцевої прокуратури Кисловим Ю.А. надавались в порядку, визначеному КПК України, а тому не можуть бути підставою для відшкодування моральної шкоди та не доводять незаконності дій керівника Жмеринської місцевої прокуратури.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивачем в судовому засіданні не доведено обґрунтування підставності власних позовних вимог, не надано доказів на підтвердження вказаних ним обставин, не доведено протиправність дій чи бездіяльності заподіювача моральної шкоди, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, у зв'язку з чим в позові слід відмовити.
Судом не вбачається порушення відповідачем прав, свобод та законних інтересів позивача в розумінні статті 4 ЦПК України.
Керуючись статтями 55, 56 Конституції України; статтями 4, 12, 13, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, статтями 23, 1167, 1174, 1176 ЦК України, пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Прокуратури Вінницької області, Жмеринської місцевої прокуратури, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів, керівника Жмеринської місцевої прокуратури Кислова Юрія Анатолійовича - про визнання зазначення незаконності дій в мотивувальній частині рішення; визнання незаконною бездіяльність посадових осіб держави Україна при провадженні досудового слідства та надання позивачеві формальних та безпідставних відповідей на його скарги за період з 19 грудня 2016 року по 26 червня 2017 року та відшкодування моральної шкоди, - відмовити.
На рішення може бути подана апеляція до Апеляційного суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд на протязі тридцяти днів з дня складення його повного тексту.
Головуючий К.Шепель