02 січня 2018 року
м. Київ
справа № 159/2882/17-ц
провадження № 61-860 ск 17
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 03 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 21 листопада 2017 року у справі за поданням старшого державного виконавця Ковельського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Фіца Миколи Мойсейовича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку,
11 грудня 2017 року ОСОБА_1 подано касаційну скаргу на ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 03 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 21 листопада 2017 року
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон від 03 жовтня 2017 року), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до пункту 11 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року заяви і скарги, подані до набрання чинності цією
редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У зв'язку із цим касаційна скарга розглядається за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу, із врахуванням вимог щодо форми та змісту касаційної скарги, які були чинними станом на час вчинення процесуальної дії - подання касаційної скарги.
Отже, оскільки касаційну скаргу подано до 15 грудня 2017 року, то застосовуються положення ЦПК України щодо форми та змісту касаційної скарги у редакції станом до 15 грудня 2017 року.
Відповідно до статті 324 ЦПК України, у редакції станом до 15 грудня 2017 року, підставами касаційного оскарження було неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно із пунктом 5 частини другої статті 326 ЦПК України, у редакції станом до
15 грудня 2017 року, у касаційній скарзі повинно бути зазначено в чому полягає неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, проте касаційна скарга ОСОБА_1 не містить такого посилання.
Таким чином, заявнику необхідно зазначити у касаційній скарзі в чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права і надіслати суду копії уточненої касаційної скарги та доданих матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Керуючись статтями 185, 392, 393, пунктом 11 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК
України у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без руху та надати для усунення зазначеного вище недоліку строк до 02 лютого 2018 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга
вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Ступак