Справа № 352/1273/17
Провадження № 1-кп/352/206/17
28 грудня 2017 року м. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12017090250000299 про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , з вищою освітою, офіційно не працюючого, розлученого, військовозобов'язаного, депутатом не обирався, українця, громадянина України, не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 164 ч. 1 КК України,-
Підсудний ОСОБА_4 , будучи батьком, злісно ухиляється від утримання неповнолітньої дитини, яка перебуває на його утриманні та сплати встановлених рішенням суду коштів (аліментів) на утримання неповнолітньої дитини - дочки ОСОБА_5 .
Вказаний злочин підсудний вчинив при таких обставинах:
Тисменицьким районним судом Івано-Франківської області 07.10.2013 року постановлено рішення про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_6 в користь потерпілої ОСОБА_7 на утримання неповнолітньої дитини дочки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 аліментів в розмірі 600 грн. щомісячно, Стягнення розпочато з 08.08.2013 р. і зобов'язано проводити до досягнення дитиною повноліття.
У Тисменицькому РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області 16.10.2013 відкрито виконавче провадження по виконавчому листу Тисменицького районного суду Івано-Франківської області виданого 09.10.2013 за № 352/2148/13-ц про стягнення з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , аліментів на користь ОСОБА_7 у розмірі 600 (шістсот) грн. щомісячно на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У період з серпня 2013 року по червень 2017 року ОСОБА_4 не маючи обмежень до фізичної праці та протипоказань по стану здоров'я, ніде на офіційну роботу не влаштовувався, на обліку в Тисменицькому центрі зайнятості не перебував. Однак, ОСОБА_4 здійснював господарські роботи на територіїІвано-Франківської області та як водій здійснював пасажирські перевезення з території України в Республіку Польща. За виконані роботи ОСОБА_4 отримував грошову винагороду, та у порушення ст. 51 Конституції України, де закріплено обов'язок батьків утримувати своїх дітей до їх повноліття, а також ст. ст. 150, 155 Сімейного кодексу України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», здійснив виплату аліментів в грудні 2013 року в сумі 300 грн. та в лютому 2014 року в сумі 600 грн., після чого виплату аліментів взагалі не здійснював.
Враховуючи викладене, ОСОБА_4 з серпня 2013 року по червень 2017 року внаслідок умисної бездіяльності, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи ухилитись від сплати аліментів, незважаючи на неодноразові попередження Тисменицького РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області, систематично і наполегливо не сплачував кошти на утримання неповнолітньої дитини, тобто не виплачував грошових коштів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_8 .
Крім того, ОСОБА_4 як батько неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_8 , не надавав їй необхідних для їх існування коштів, їжі та одягу.
Внаслідок злісного ухилення від сплати аліментів на утримання ОСОБА_8 утворилась заборгованість у сумі - 27140 (двадцять сім тисяч сто сорок) грн.
Таким чином, ОСОБА_4 з серпня 2013 року по червень 2017 року проживаючи окремо від своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_8 , будучи її батьком по крові, всупереч вимог ст. 180 Сімейного Кодексу України, маючи обов'язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття, та всупереч вимог Закону України «Про охорону дитинства» - 2001 року, умисно життям дитини не цікавився, вихованням не займався, з дитиною не спілкувався, матеріально не забезпечував.
Загальна сума заборгованості по аліментних платежах боржника ОСОБА_4 станом на 01.07.2017 становить 27140 (двадцять сім тисяч сто сорок) грн.
. В судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину у вчиненні пред'явленого йому в обвинувальному акті злочину визнав повністю, в скоєному щиро розкаявся і дав суду показання про те, що дійсно знаючи про покладене на нього згідно рішення суду зобов'язання по сплаті аліментів в користь ОСОБА_7 на утримання його неповнолітньої дитини дочки ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , від проведення сплати аліментів ухилявся, проте мав матеріальну можливість таку сплату здійснювати, оскільки працював на приватних новобудовах на території Івано-Франківської області і виконував як водій пасажирські перевезення з території України в республіку Польща та регулярно отримував грошову винагороду в формі заробітної плати. Просить суд суворо його не карати.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 , в судовому засіданні вину визнав повністю, а також те, що він не оспорює фактичні обставини вказані в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів, розуміє неможливість в подальшому оскаржувати дані фактичні обставини в апеляційному порядку, а тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, дослідження доказів відносно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, судом визнано недоцільним та обмежено обсяг доказів, що підлягають дослідженню, допитом підсудного та дослідженням доказів, які характеризують його особу. Обвинувачений та учасники процесу не заперечували проти обмеженого порядку дослідження доказів, при цьому суд переконався, що останні правильно розуміють зміст ст. 349 КПК України.
Таким чином, аналізуючи здобуті в судовому засіданні докази, суд вважає, що дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковано за ст. 164 ч. 1КК України, так як він будучи батьком, злісно ухиляється від утримання неповнолітньої дитини, яка перебуває на його утриманні та сплати встановлених рішенням суду коштів (аліментів) на утримання неповнолітньої дитини - дочки ОСОБА_5 .
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує характер і ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також те, що покарання має бути необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів і те, що згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених
Обтяжуючі відповідальність підсудного обставини відсутні.
До пом'якшуючих обставин суд відносить те, що підсудний у вчиненому щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину.
Окрім того, вирішуючи питання про призначення покарання підсудному, суд також враховує і думку потерпілої ОСОБА_7 , яка просила суд покарати останнього на власний розсуд, як і те, що ОСОБА_4 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності не притягувався, по місцю проживання характеризується позитивно, працюючи займається суспільно-корисною працею, на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває.
Таким чином, беручи до уваги всі вищеперелічені обставини, дані про особу винного, суд вважає доцільним призначити підсудному покарання у виді громадських робіт, яке буде необхідним і достатнім для виправлення і перевиховання підсудного та попередження скоєння ним нових злочинів.
Питання про речові докази по даному кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Цивільний позов по даному кримінальному провадженні не заявлявся.
Судові витрати по даному кримінальному провадженні відсутні.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 342-376 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.164 КК України, та призначити йому покарання у виді ста двадцяти годин громадських робіт.
Речові докази по даному кримінальному провадженні : матеріали виконавчих проваджень, які знаходяться при матеріалах даного кримінального провадження повернути Тисменицькому РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області.
На вирок протягом 30 днів з моменту його проголошення може бути подана апеляційна скарга до судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області через Тисменицький районний суд з підстав, передбачених ч. 3 ст. 394 КПК України.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги, якщо така скарга не буде подана учасниками провадження у вказаний строк. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Копію вироку суду вручити прокурору, потерпілій та обвинуваченому негайно після його проголошення.
Головуючий: ОСОБА_1