Справа № 213/1864/17 22-ц/774/2233/К/17
Справа № 213/1864/17 Головуючий в 1-ій інстанції
Провадження 22-ц/774/2233/К/17 суддя Мазуренко В.В.
Категорія - 26 ( ІІІ ) Суддя-доповідач - Зубакова В.П.
Іменем України
26 грудня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.
за участю секретаря - Кислиці І.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 17 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди.
Особи, які беруть участь у розгляді справи:
представник відповідача Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» - Матвєєва Тетяна Володимирівна, -
У липні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ПАТ «ПівдГЗК») про стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що, працюючи протягом тривалого часу у відповідача в шкідливих умовах праці, він отримав професійне захворювання, у зв'язку із чим висновком МСЕК від 20 червня 2017 року йому первинно встановлено 55% втрати професійної працездатності та визнано інвалідом третьої групи з наступним переоглядом 01.07.2019 року.
Позивач вважає, що у зв'язку з отриманим професійним захворюванням, йому з вини відповідача спричинено моральну шкоду, а тому просив суд стягнути на його користь з ПАТ «ПівдГЗК» в рахунок її відшкодування 160 000 грн.
Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 17 жовтня 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «ПівдГЗК» на користь ОСОБА_3 35 000,00 гривень на відшкодування моральної шкоди, а також на користь держави - судовий збір в розмірі 640 грн.
В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «ПівдГЗК» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування обставин справи.
Зокрема, судом помилково до спірних правовідносин застосовано норми ст.ст. 153 та 237-1 КЗпП України. В матеріалах справи відсутні докази підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди та не враховано відсутність вини підприємства у спричиненні шкоди позивачу, а також те, що позивач добровільно погодився на виконання робіт у шкідливих умовах праці, які і призвели до втрати ним частини здоров'я. Крім того, для отримання пільгової пенсії позивачу достатньо було пропрацювати у шкідливих умовах 10 років, однак він значно перевищив цей термін та не перевівся на менш шкідливу роботу, що й стало причиною виникнення професійного захворювання.
Позивач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_5, будучи завчасно (27.11.2017 року) належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи (про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення їм судової повістки про виклик в судове засідання на 26.12.2017 року - а.с. 117), в судове засідання не з'явилися і про причини своєї неявки суд не повідомили, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представника ПАТ «ПівдГЗК» - Матвєєву Т.В., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 працюючи протягом тривалого часу в умовах впливу запиленості повітря робочої зони ( 14 років 5 місяців) та вібрації (13 років 2 місяці) у параметрах, що перевищували гранично допустимі, на різних посадах на ВАТ «ПівдГЗК» та ПАТ «ПівдГЗК», отримав професійні захворювання.
Рішенням ЛЕК НДІ Промислової медицини від 31 березня 2015 року у позивача встановлена наявність професійних захворювань з діагнозами: 1). Вібраційна хвороба першої-другої стадії від дії загальної вібрації з церебрально-периферичним ангіодистонічний синдромом у поєднанні з вираженим полідикулярним синдромом, двобічним плечолопатковим періартрозом; 2). Хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пиловий бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст.), група «А». ЛН першого ст.
Висновком МСЕК від 25 червня 2015 року ОСОБА_3 встановлено стійку втрату професійної працездатності в розмірі 35% (25% - вібраційна хвороба, 10% - ХОЗЛ), який при наступному переогляді 20 червня 2017 року збільшено до 55% (40% - вібраційна хвороба, 15% - ХОЗЛ) та встановлено інвалідність третьої групи з наступним переоглядом 01 червня 2019 року (а.с. 17-18, 91-92).
Суд, частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_3 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов'язків і пов'язане з виробництвом, і наявності у зв'язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Статтею 153 КЗпП України та статтею 13 Закону України «Про охорону праці» передбачений обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Як вбачається з Акту розслідування професійного захворювання від 17 квітня 2015 року (а.с. 14-16), причиною професійного захворювання позивача є тривалий стаж роботи в умовах впливу запиленості повітря робочої зони ( 14 років 5 місяців) та вібрації (13 років 2 місяці) у параметрах, що перевищували гранично допустимі, тобто, роботодавець - ПАТ «ПівдГЗК» - допустив перевищення гранично допустимого рівня шкідливих факторів, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».
При цьому, добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов'язку виконати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини ПАТ «ПівДГЗК», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.
Спростовуються доводи відповідача щодо недоведення позивачем позовних вимог, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв'язку з отриманим ним професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити амбулаторний та стаціонарний курс лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв'язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов'язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.
Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що позивачу ОСОБА_3 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування.
Разом з тим, при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу, не врахував роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Зокрема, судом не в повній мірі враховано характер отриманого професійного захворювання, тривалий стаж роботи позивача на ПАТ «ПівдГЗК» в умовах впливу шкідливих факторів, стан здоров'я потерпілого, відсоток втрати ним професійної працездатності, який встановлено не безстроково, що свідчить про можливість відновлення попереднього стану здоров'я.
Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, внаслідок отриманих професійних захворювань, тривалості праці позивача в умовах впливу шкідливих факторів, що потягло втрату працездатності, розмір втрати професійної працездатності, який встановлено позивачу не безстроково, що свідчить про відсутність прогнозів до негативних змін (погіршення стану здоров'я, яке призведе до збільшення ступеня втрати професійної працездатності), вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і зменшити її з 35 000,00 грн. до 20 000,00 грн.
В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального закону.
Керуючись ст.ст. 367, 374, п. 1 ч. 1 ст. 376, ст..ст. 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» - задовольнити частково.
Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 17 жовтня 2017 року змінити, зменшити розмір моральної шкоди, стягнутої з Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_3 з 35000,00 гривень до 20 000 (двадцяти тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному поряду до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 02 січня 2018 року.
Головуючий:
Судді: