ун. № 759/9495/17
пр. № 2/759/4275/17
06 листопада 2017 рокуСвятошинський районний суд м. Києва у складі суду: суддя Величко Т.О., при секретарі : Забела А.В.
розглянувшиу відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки, інфляційних витрат та трьох відсотків річних,-
В червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки, інфляційних витрат та трьох відсотків річних, посилаючись на те, що 1 березня 2013 року, був укладений договір купівлі-продажу квартири з ОСОБА_2 (далі- Відповідач), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клітко В.В. за реєстровим номером № 961, за умовами якого Позивач продав та передав, а Відповідач купила та прийняла квартиру АДРЕСА_2. Сторони договору домовилися, що ціна квартири визначена у сумі в гривнях, еквівалентно 30 000 доларів США за офіцийним обмінним валютним курсом Національного банку України, встановленим на момент оплати. Пунктом 3 Договору передбачено, що Покупець (Відповідач по справі) зобов'язується сплатити Продавцю (Позивачу по справі) суму у гривнях, еквівалентну 30 000 доларів США за офіцийним обмінним валютним курсом Національного банку України, встановленим на момент оплати, не пізніше 1 березня 2015 року.
Позивач зазначив, що Відповідач невчасно виконала грошове зобов'язання, що за своєю правовою природою є простроченням виконання грошового зобов'язання та створило правові наслідки для застосування і нарахування інфляцийних витрат, 3% річних та пені. Таким чином, позивач зазначає, що загальний обсяг вимог до Відповідача становить: інфляційні збитки - 93 207,69 грн + 12 314,69 грн= 105 522 грн, 3% річних - 4 857,44 грн. + 3536,92 грн. + 289,81 грн.= 8 684 грн., пеня - 95 997,65 грн. + 32 446,51 грн. + 3 148,92 грн. = 131 595 грн., загальна сума: 105 522 грн. + 8 684 грн. +131 595 грн. = 245 800 грн.
В судове засідання представник позивача з'явився, позов підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання з'явився, проти позову заперечував, посилаючись на те, що 01 березня 2013 року під час перебування в офіційно зареєстрованому шлюбі, але в процесі розподілу подружнього майна між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. За домовленістю сторін ціна квартири була визначена грошовій одиниці гривні із зазначенням суми, еквівалентной 30 000,00 доларів США, яку Відповідач зобов'язалась сплатити Позивачу не пізніше 01 березня 2015 року. Згідно із ч.2 п. 3 укладеного Договору факт розрахунку сторін повинен бути підтверджений заявою продавця, справжність підпису на якій засвідчується нотаріально.
Представник відповідача вказувала, що на виконання умов Договору, Відповідач передала
Позивачу грошові кошти: 28 жовтня 2013 року 82 000,00 грн., що на день розрахунку склалало 10250,00 доларів США, 28 жовтня 2014 року 7017,00 доларів США, що на день розрахунку складало 100 000,00 грн., 20 серпня 2015 року 6410,00 доларів США, що на день розрахунку складало 150 000,00 грн., 23 червня 2016 року 3300,00 доларів США, що на день розрахунку складало 82 137,00 грн.; 08 серпня 2016 року 3250, 00 доларів США, що на день розрахунку складало 80 600, 00 грн., а всього 30227,00 доларів США, що підтверджується розписками виданими .Позивачем після отримання кожної частини сплати за квартиру та є сумою, що на 227 доларів США, перевищує суму, що була обумовлена Договором.
Представник відповідача зазначив, що дата кожного чергового платежу узгоджувалася з Позивачем телефоном, він сам визначав коли та де він буде отримувати кошти та жодних претензій Відповідачу з цього приводу не заявляв. Через вісім місяців після сплати повної суми, а саме 03 квітня 2017 року, на прохання Відповідача, Позивач надав останній в обмін на оригінали розписок про отримані ним грошові кошти нотаріально засвідчену заяву, в якій було зазначено, що сума за квартиру АДРЕСА_3 отримана ним в повному обсязі в розмірі, еквівалентному 30000,00 доларам США та будь-яких претензій до ОСОБА_2 він з цього приводу не має. Вказувала,що в Договорі купівлі продажу квартири від 01.03.2013 року ціна продажу була визначена в іноземній валюті, а саме в доларах США. У зв'язку з цим і свої зобов'язання за Договором Відповідач виконувала у долларах США з урахуванням курсу валют на дату кожного розрахунку по відношенню до національної валюти гривні, про що Позивачем особисто вказувалось у власноруч написаних ним розписках, де він зазначав, яку суму отримав в доларах США та також вказував її гривневий еквівалент.
Представник відповідача зазначив, що відповідно до положень ч. 2 ст. 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Порядок та правила використання іноземної валюти на території України встановлені Декретом від 19 лютого 1993 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Правилами використання готівкової іноземної валюти на території України, затвердженими Постановою Правління Національного банку України від 30 травня 2007 р. № 200; зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 червня 2007 р. за № 656/13923, Положенням про порядок здійснення операцій з чеками в іноземній валюті на території України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 29 грудня 2000 р. № 520; зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 лютого 2001 р. за № 152/5343 та іншими документами. Разом з тим, незалежно від фіксації еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Разом з тим, як передбачено нормами Закону від 3 липня 1991 р. № 1282- XII «Про індексацію грошових доходів населення», індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти. Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору,індексації не підлягає (рішення Верховного Суду України від 28 березня 2012 р. у справі 6-36736вов10). Тому норми ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, яке визначене у гривні, а тому, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 1 березня 2013 року, між сторонами, був укладений договір купівлі-продажу квартири посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального
округу Клітко В.В. за реєстровим номером № 961, за умовами якого Позивач продав та передав, а Відповідач купила та прийняла квартиру АДРЕСА_2 ( а.с.10).
Судом встановлено, що позивач отримав від відповідача в рахунок оплати по договору купівлі продажу квартири від 01.03.2013 року -28 жовтня 2013 року 82 000,00 грн., що на день розрахунку склалало 10250,00 доларів США, 28 жовтня 2014 року 7017,00 доларів США, що на день розрахунку складало 100 000,00 грн., 20 серпня 2015 року 6410,00 доларів США, що на день розрахунку складало 150 000,00 грн., 23 червня 2016 року 3300,00 доларів США, що на день розрахунку складало 82 137,00 грн.; 08 серпня 2016 року 3250, 00 доларів США, що на день розрахунку складало 80 600, 00 грн., а всього 30227,00 доларів США, що підтверджується розписками ( а.с.11-15).
Судом встановлено, що згідно нотаріально посвідченої заяви (а.с.43) від 03.04.2017 року позивач стверджує, у відповілдності до п. 3 Договору купівлі-продажу квартири посвідченого Клітко В.В., приватнима нотаріусом КМНО,01.03.2013 року №961, ОСОБА_1 отримано від ОСОБА_4 всю суму грошей, за яку ним прродано квартиру АДРЕСА_1, що становить сумму в гривнях, еквивалент 30000,00 доларів США. Будь-яких претензій до ОСОБА_2 з цього приводу не має.
Суд критично ставиться до тверджень представника позивача, про те що за вищевказаним договором купівлі продажу гроши передавалися позивачу відповідачем у гривні, оскількі такі твердждення суперечать змісту самих розписок, а тому наслідки стягнення забороговнаості у порядку ст. 625 ЦК України не наступають, оскільлки такі твердження не підтверджені матеріалами справи, що підтвердждено наданими розписками ( а.с.11-15). Окрім того позивач згідно поданої нотаріально посвідченої заяви ( а.с.43) станом на 03.04.2017 року претензій по вказаному договору купівлі продажу та проведеному розрахунку до відповідача не мав.
Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.2. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.2. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.3. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України . Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.У справах про дискримінацію позивач зобов'язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача.У справах щодо застосування керівником або роботодавцем чи створення ним загрози застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) у зв'язку з повідомленням ним або членом його сім'ї про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою обов'язок доказування правомірності прийнятих при цьому рішень, вчинених дій покладається на відповідача.2. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.3. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. 4. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Судом встановлено, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами , що гршове зобов"язання між подружжям внаслідок укладення договору купівлі продажу квартри було виконано у національній валюті, а тому вимоги ст. 625 ЦК України Цивільного кодексу України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції не застосовуються до вказаних правовідносин виконаних в іноземній валюті. До заяви ( а.с.43) про відсутність претензій у позивача до відповідача щодо отримання всієї суми грошей ,суд застосовує вимоги. ч.1 ст. 61 ЦПК України, яка позивачем не відкликана.
Керуючись ст.ст. 526, 626 ЦК України, ст.ст. 1Цивільного кодексу України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, яке визначене у гривні, 57-60, 61, 88, 212-215, 293 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом десяти днів з часу його проголошення, у разі відсутності осіб, які бкеруть участь у справі з часу отримання копії рішення суду.
Суддя Т.О. Величко