21 грудня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/2143/17
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Супруна Є.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання - Лисака С.В.,
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправними рішення та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
01 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (надалі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області) , в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача з приводу ненадання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області;
- визнати протиправними відмови відповідача №8506/6-17 від 23.06.2017 та №13333/6-17 від 20.09.2017, якими учаснику АТО ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- зобов'язати відповідача надати ОСОБА_1 відповідний дозвіл на розроблення проекту землеустрою.
Позивач обґрунтовує свій позов тим, що він, як учасник бойових дій, має право на отримання земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства. У зв'язку з цим звертався до відповідача з численними заявами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки, однак щоразу отримував необґрунтовані відмови. Додав, що до цього, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.10.2016 по справі №816/1376/16, яка набрала законної сили, суд вже визнавав протиправною відмову відповідача за подібних обставин та зобов'язував останнього розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Проте, позитивного результату це так і не принесло.
Відповідач заперечував проти позову. Заперечення аргументоване тим, що земельна ділянка, дозвіл на виготовлення документації щодо якої просить позивач, накладається своїми межами із земельною ділянкою, яка належить іншій особі, що є неприпустимим. Щодо позовної вимоги про зобов'язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою вказував, що це є дискреційним повноваженням суб'єкта владних повноважень та виключно компетенцією уповноваженого органу. Тому вважає, що позовна заява є безпідставною, необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Ухвалою судді від 04.12.2017 відкрито провадження в адміністративній справі за вказаним позовом.
З 15.12.2017 діє нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України пунктом 10 Розділу VII "Перехідні положення" якого визначено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Тож вирішення даної справи суд здійснює за правилами Кодексу адміністративного судочинства України в редакції після 15.12.2017.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
З матеріалів справи суд встановив, що ОСОБА_1 є учасником антитерористичної операції (надалі АТО), що підтверджено наявною в матеріалах справи копією посвідчення учасника бойових дій серії МВ № 022107 (а.с. 10).
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.10.2016 по справі №816/1376/16 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Ковалівська сільська рада Полтавського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Полтавській області викладену в листі від 22.08.2016 6479/6-16, якою відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. Зобов'язано ГУ Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки на території Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області (а.с. 42-45).
Рішення суду набрало законної сили 16.11.2016.
Після того, як рішення набрало законної сили, позивач звернувся з листом від 02.12.2016 до відповідача з проханням повторно розглянути його заяву від 01.08.2016 про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою відповідно до ст. 25 Закону України "Про землеустрій" щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації. До листа позивач серед іншого додав копію постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 25.10.2016 (а.с. 12).
Однак, рішенням у формі листа від 22.12.2016 ГУ Держгеокадастру у Полтавській області фактично відмовило у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, вказавши, що за інформацією Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області (лист від 30.11.2016), вказана в клопотанні земельна ділянка входить в масив орієнтовною площею 77,00 га, на якому розміщена меліоративна система. Враховуючи вимоги законодавства у сфері меліорації земель та з метою з'ясування наявності обмежень і обтяжень у використанні вищезазначеного земельного масиву, інформації про здійснення меліоративних заходів, порядку використання зазначених земель за цільовим призначенням та можливість їх передачі у власність, зокрема для ведення особистого селянського господарства, 20.12.2016 за №8-16-7777.3-8800/2-16 направлено відповідного листа до Полтавського обласного управління водних ресурсів. Вказано, що після отримання відповіді клопотання ОСОБА_1 буде повернуто до повторного розгляду (а.с. 14).
14.06.2017 позивач знову звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою відповідно до ст. 25 Закону України "Про землеустрій". До заяви позивач додав викопіювання з графічного матеріалу, на якому зображено бажане місце розташування земельної ділянки, зазначений її орієнтовний розмір, копії паспорта, ідентифікаційного номеру, а також постанову Полтавського окружного адміністративного суду по справі №816/1376/16 (а.с. 35-36).
Рішеннями ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 23.06.2017 за вих. №8506/6-17 позивачу фактично відмовлено у наданні дозволу. При цьому повідомлено, що за інформацією Відділу Держгеокадастру у Полтавському районі міськрайонного управління у Полтавському районі та м. Полтава ГУ Держгеокадастру у Полтавській області на зазначену земельну ділянку надано дозвіл на розробку проекту землеустрою іншій особі (а.с. 37).
Не погоджуючись з таким рішенням, вважаючи, що відповідно до публічної кадастрової карти України станом на 06.09.2017 дана земельна ділянка вільна, позивач знову звернувся до ГУ Держгеокадастру із заявою від 18.09.2017 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою (а.с. 38). До заяви додав викопіювання з графічного матеріалу, на якому зображено бажане місце розташування земельної ділянки, зазначений її орієнтовний розмір, копії паспорта, ідентифікаційного номеру та документ, що посвідчує учасника бойових дій.
Однак, в чергове, відповідач своїм рішенням від 20.09.2017 №13333/6-17 фактично відмовив ОСОБА_1 у наданні дозволу з посиланням на норми частини сьомої статті 118 та частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України. Роз'яснено, що Головним управлінням сформовано перелік земельних ділянок із зазначенням площ, які можуть бути передані в межах норм безоплатної приватизації на території області, насамперед учасникам антитерористичної операції, інформація про перелік земельних ділянок оприлюднена на офіційному веб-сайті Головного управління: http://poltavska.land.gov.ua. (а.с. 40).
Позивач вважає, що бездіяльність та дії відповідача щодо невиконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 25.10.2016 у справі №816/1376/16, а також численні відмови ГУ Держгеокадастру у Полтавській області порушують його права та інтереси щодо одержання земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, у зв'язку з чим ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд вказує на таке.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність встановлюються нормами Земельного кодексу України.
Відповідно до частин шостої та сьомої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Частина сьома статті 118 Земельного кодексу України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.
Надаючи правову оцінку рішенню відповідача від 23.06.2017 №8506/6-17, суд виходить з наступного.
За змістом рішення ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 23.06.2017 за вих. №8506/6-17 позивачу фактично відмовлено у наданні дозволу з підстави надання на зазначену земельну ділянку дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі.
Верховний Суд України у постанові від 10.12.2013 у справі №21-358а13 зазначив, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 Земельного кодексу України органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.
Як наслідок, сам лише факт надання іншій особі дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи користування, якби навіть такий факт був доведений у судовому засіданні, не є безумовною підставою для відмові іншій особі щодо надання аналогічного дозволу.
Із пояснень представника відповідача суд встановив, що ГУ Держгеокадастру у Полтавській області відмовив ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки листом від 23.06.2017 №8506/6-17, оскільки земельна ділянка, дозвіл на виготовлення проектної документації щодо якої просить надати позивач, накладається своїми межами із земельною ділянкою, яка належить іншій особі.
Суд витребував у відповідача інформацію щодо третьої особи, яка претендує на спірну земельну ділянку (а.с. 51-53). Встановлено, що наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 18.05.2017 №4878сг гр. ОСОБА_4 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за межами населених пунктів (а.с. 53).
До теперішнього часу проект землеустрою на затвердження до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області ОСОБА_4 не подавався.
Відтак, спірна земельна ділянка до теперішнього часу правоустановлюючими титулами третіх осіб не обтяжена, а тому на цю ділянку може претендувати необмежене коло осіб.
З огляду на цей факт, а також ту обставину, що вказана відповідачем у рішенні від 23.06.2017 №8506/6-17 підстава не належить до підстав, передбачених ч. 7 ст.118 Земельного кодексу України, за наявності яких особі може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, рішення ГУ Держгеокадастру суд визнає протиправним та скасовує.
Надаючи правову оцінку рішенню Держгеокадастру у Полтавській області від 20.09.2017 №13333/6-17, суд виходить з такого.
Відповідь ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 20.09.2017 №13333/6-17 не містить чіткого висновку про задоволення заяви щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи про відмову. Натомість в ньому наведено перелік норм, з яких неможливо зрозуміти чітку позицію суб'єкта владних повноважень з приводу порушених у заяві питань. При цьому вказано, що Головним управління сформовано перелік земельних ділянок із зазначенням площ, які можуть бути передані в межах норм безоплатної приватизації на території області, насамперед учасникам антитерористичної операції.
Таким чином, вказана відповідачем підстава є проявом дискримінації відносно позивача, що свідчить про його протиправність.
Підсумовуючи наведене, суд вважає, що оскаржувані рішення ГУ Держгеокадастру в Полтавській області у формі листів від 23.06.2017 №8506/6-17 та від 20.09.2017 №13333/6-17 не містять підстав, передбачених ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, за наявності яких можливо було б відмовити позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, тобто не ґрунтуються на вимогах закону, а відтак є протиправними та підлягають скасуванню.
Заперечуючи проти задоволення позову, представник відповідача зауважив, що вирішення питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
У зв'язку з цим суд зазначає, що втручання у дискреційні повноваження полягає у підміні одного органу іншим, про що вданому випадку може свідчити прийняття судом відповідного рішення замість уповноваженого на те державою спеціальним органом.
Відповідно до частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Як встановив суд, позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, однак щоразу отримував відмови з різних підстав (а.с. 13-14).
Така поведінка відповідача є по суті зловживанням своїми повноваженнями та вимагає застосування судом ефективного способу відновлення порушеного права позивача.
За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення КСУ від 30.01.2003 №3-рп/2003 та від 02.11.2004 №15-рп/2004).
Верховенство права, будучи одним з основних принципів демократичного суспільства, передбачає судовий контроль над неправомірним втручанням у право кожної людини.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
У зв'язку із зазначеним суд, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, вважає за необхідне зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Полтавській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою, що по своїй суті ніяким чином не підміняє компетенцію суб'єкта владних повноважень, а лише зобов'язує його самостійно прийняти рішення у визначений законом спосіб.
Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративній справі врегульовано розділом ІV Кодексу адміністративного судочинства України, де не передбачено можливості вирішення в порядку позовного провадження вимог, що випливають з обставин невиконання або неналежного виконання судового рішення в іншій справі.
Отже, вимога про визнання протиправними дій та бездіяльності ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, якими проігноровано вимоги постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 25.10.2016 по справі №816/1376/16, задоволенню не підлягає.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 36001, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 39767930) задовольнити частково.
Рішення Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за межами населених пунктів у формі листа №8506/6-17 від 23.06.2017 та листа №13333/6-17 від 20.09.2017 визнати протиправними та скасувати.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за межами населених пунктів.
В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням положень п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складений 29.12.2017.
СуддяОСОБА_5