Справа № 815/6705/17
28 грудня 2017 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши заяву про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: 65121, АДРЕСА_1) до Головного управління Держпраці в Одеській області (місцезнаходження: пр. Шевченка, 2, м. Одеса, 65044) про визнання протиправною та скасування постанови,-
18.12.2017 року до Одеського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Держпраці в Одеській області, в якому просить суд:
визнати протиправною та скасувати постанову від 17.11.2017 року № 40 про накладення штрафу уповноваженими особами на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1).
Підстава звернення до суду - позивач вважає, що рішенням від 17.11.2017 року № 40 про накладення штрафу уповноваженими особами на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1), суб'єкт владних повноважень порушив його права.
Ухвалою суду від 26.12.2017 року відкрито провадження у справі.
26.12.2017 року позивач надав до суду заяву про забезпечення позову (Вхід. № 36000/17).
У заяві про забезпечення позову, ОСОБА_1 просить суд забезпечити позов шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення відповідача.
Обґрунтовуючи клопотання, позивач посилається на те, що оскаржуване рішення може бути передано відповідачем до виконавчої служби щодо стягнення з позивача штрафних санкцій.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суддя зазначає наступне.
Відповідно до приписів ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 “Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008року №2 “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ” при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Також, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, а також має враховувати співрозмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам, та обставинам справи.
Суд зазначає, що на момент розгляду заяви про забезпечення позову, позивачем не надано доказів та не наведено достатніх аргументів, які б підтверджували існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі та неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів. Не наведено, в тому числі, і очевидних ознак протиправності рішення відповідача. В той же час, наведені позивачем доводи судом не приймаються, оскільки такі є надуманими та базуються лише на припущеннях останнього й спрямовані на припущеннях дій відповідача у майбутньому.
Окрім того, суд вказує на те, що питання про забезпечення позову може бути вирішено на будь-якій стадії розгляду справи, у разі встановлення відповідних підстав для цього.
Таким чином, враховуючи обсяг заявленого позову, виходячи з принципу співрозмірного вжиття заходів забезпечення позову та з огляду на приписи статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову в даній адміністративній справі- слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 150, 243, 248 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала підлягає оскарженню у встановлений статтями 295, 297 та Перехідних положень КАС України строк і порядок. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С.М.Корой