Іменем України
18 грудня 2017 р. № 814/1798/17
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Біоносенка В.В., розглянув упорядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1, вул. Пушкінська, 17, Новоселівка, Вітовський район, Миколаївська область, 57237
до Головного Управління Держгеокадастру України у Миколаївській області, пр. Миру, 34,Миколаїв,54034
третя особаПервомайська селищна рада Жовтневого району Миколаївської області, Первомайське, Жовтневий район, Миколаївська область, 57232
про:визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області з адміністративним позовом, з вимогами визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області щодо повернення позивачки супровідним листом від 19.07.17 №Т-6535/6-17-СГ матеріалів, що були додані до клопотання про безоплатну приватизацію земельної ділянки, зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області розглянути клопотання ОСОБА_1 про безоплатну приватизацію земельної ділянки, а саме про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, що розташована на території Первомайської сільської ради Вітовського району Миколаївської області (за межами населених пунктів поблизу с. Новоселівка).
Свої вимоги позивачка обґрунтувала тим, що вона реалізовує своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки у розмірі 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності. Відповідно до вимог ст.118 Земельного кодексу України, відповідач не може їй відмовити інакше ніж, чим з підстав невідповідності місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відмова відповідача, викладена у листі від 19.07.17 №Т-6535/6-17-СГ, таких підстав не містить.
Відповідач позов не визнав, зазначивши, наступне. Постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року № 413 «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними» затверджено Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, якою змінено правила розпорядження земельними ресурсами, що належать державі, закріплено нормативи такого розпорядження та його цілі. Зазначеною постановою встановлено обов'язок Держгеокадастру та його територіальних органів формувати перелік земельних ділянок та визначати площу земельних ділянок, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області та зобов'язано Держгеокадастр та його територіальні органи надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, насамперед учасникам антитерористичної операції. Ця норма є імперативною та не передбачає вчинення Держгеокадастром та його територіальними органами іншої дії.
Враховуючи викладене, Головним управлінням Держгеокадастру України у Миколаївській області прийнято наказ від 27.06.2017 року № 130, яким затверджено перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам України у III кварталі 2017 року, на території Миколаївської області. За таких обставин відповідачем відмовлено позивачці у наданні дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Представниками позивача та відповідача заявлені клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився.
Зважаючи на це, з урахуванням приписів ч.9 ст. 205 КАС України, суд розглянув справу в порядку письмового провадження.
Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.
В липні 2017 року ОСОБА_2 звернулись до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення розташованого в межах території Первомайської селищної ради Вітовського району Миколаївської області.
19.07.17 Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області листом за №Т-6535/6-17-СГ відмовило ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з посиланням на п.7 ст.118 Земельного кодексу України з тих підстав, що відповідачем визначено перелік земельних ділянок із зазначенням відповідного району, які можливо передати в межах норм безоплатної приватизації в ІІІ кварталі поточного року на території Миколаївської області, а земельна ділянка яку позивачка бажала отримати у власність для ведення особистого селянського господарства відсутнє у вищезазначеному переліку.
Згідно п. «а» ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство.
За приписами ст. 31 Земельного кодексу України, землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам-членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).
Відповідно до ст. 32 Земельного кодексу України, громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Частиною 1 ст. 13 Закону України «Про фермерське господарство» встановлено, що Члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано ст. 118 Земельного кодексу України.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного Кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Згідно з ч.6,7 ст.118 Земельного Кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Тобто, відповідно до ч.7 ст.118 Земельного кодексу України підставою для відмови у надання дозволу на розроблення проекту землеустрою може бути лише невідповідність місце розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Щодо посилання відповідача, що відсутність зазначеної земельної ділянки у переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам України у ІІІ кварталі 2017 року, як невідповідність місце розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів та ін. (ч.7 ст.118 ЗК України), то суд не погоджується з цим аргументом.
Взагалі Стратегія удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.17 №413 «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними», та якою власне і передбачена необхідність складення переліків земельних ділянок, не є нормативно-правовим актом, який визначає невідповідність місце розташування земельних ділянок.
Невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, це вже певна визначеність у цих документів, щодо статусу цієї земельної ділянки та планів на її подальше використання. Це може бути певна заборона щодо приватизації земельних ділянок, які розташовані в певному місці (на певній території) щодо якого існує законодавчо визначена заборона на передачу земельних ділянок для тієї чи іншої мети - заборона виділення земельних ділянок в зоні відчуження, заборона виділення земельних ділянок в прибережних смугах, захисних зонах та ін. Включення земельної ділянки до генерального плану та іншої містобудівної документації, щодо використання для певної мети, також може кваліфікуватися, як заборона визначена ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.
Разом з тим, ч.7 ст.118 Земельного кодексу України не передбачає такої підстави відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як відсутність її у переліку земельних ділянок, які можуть бути передані у власність громадянам України.
Зазначений перелік Земельним кодексом України не передбачений. А посилання у Стратегії на необхідність органам Держгеокадастру, надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, є рекомендаційним, а не імперативним.
Так, в цієї Стратегії пропонуються, враховувати позицію відповідної сільської та селищної ради під час надання (передачі) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність громадян.
Стратегія є лише очікуванням, бажанням Уряду, напрямком за яким планується побудувати управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення, а не самим регулятором.
У п.3 постанови від 07.06.17 №413 зазначено, про необхідність у шестимісячний строк внесення проектів відповідних нормативно-правових актів, спрямованих на реалізацію Стратегії, затвердженої цією постановою.
Земельний кодекс України по іншому ніж Стратегія, підходить до питання передачі у власність громадян земельних ділянок державної власності. Відповідно до Стратегії, у приватну власність громадян можуть бути передані лише ті земельні ділянки державної власності, які спеціально визначенні для цього органами державної влади. А відповідно до Земельного кодексу України, у приватну власність можуть бути передані будь-які земельні ділянки на вимогу заявника, за виключенням тих, щодо яких органами державної влади прийнято рішення про неможливість їх передачі у власність громадянам.
У будь-якому випадку, відповідно до ч.3 ст.7 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
За таких обставин, суд застосовує Земельний кодекс України, як нормативний акт, який має вищу юридичну силу по відношенню до постанови Кабінету Міністрів України №413 від 07.06.17.
Підстави визначені ч.7 ст.118 Земельного кодексу України для відмови у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою відповідач у листі від 19.07.17 не навів.
За таких обставин суд дійшов висновку, про необхідність задоволення позову в повному обсязі.
Сума сплаченого судового збору у відповідності з ст. 139 КАС України підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 КАС України, суд, -
1.Позов ОСОБА_1 (вул. Пушкінська, 17, Новоселівка, Вітовський район, Миколаївська область, 51237, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного Управління Держгеокадастру України у Миколаївській області (пр. Миру, 34, Миколаїв, 54034, код ЄДРПОУ 39825404) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Дергеокадастру у Миколаївській області щодо повернення ОСОБА_1 листом від 19.07.2017 року № Т-6535/6-17-СГ матеріалів, що були додані до клопотання про безоплатну приватизацію земельної ділянки.
3. Зобов'язати Головне управління Дергеокадастру у Миколаївській області розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої на території Первомайської сільської ради Вітовського району Миколаївської області.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Держгеокадастру України у Миколаївській області (пр. Миру, 34,Миколаїв, 54034, код ЄДРПОУ 39825404 ) судові витрати в розмірі 640,00 (шістсот сорок) гривень.
4. Апеляційна скарга на це рішення може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В. В. Біоносенко