іменем україни
13 грудня 2017 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Євтушенко О.І.,
суддів: Євграфової Є.П., Мазур Л.М.,
Писаної Т.О., Попович О.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 травня 2016 року,
У травні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, у якому просила поновити її на роботі на займаній посаді з 27 квітня 2015 року, стягнути з публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» (далі - ПАТ КБ «Надра») середній заробіток за час вимушеного прогулу до моменту поновлення на роботі, 6 000 грн на відшкодування моральної шкоди, витрати на лікування в розмірі 2 222 грн 90 коп. та оплатити лікарняний лист.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 посилалася на те, що з 01 лютого 2013 року вона працювала у відповідача на посаді начальника відділення ПАТ КБ «Надра» № 0303, а 24 квітня 2015 року її було звільнено з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників.
Посилаючись на те, що звільнення її з роботи було проведено з порушенням вимог чинного трудового законодавства, а також зазначаючи, що через чисельні переживання у зв'язку з незаконним звільненням вона хворіла і з 27 квітня по 15 травня 2015 року знаходилася на лікарняному, ОСОБА_3 просила задовольнити позов.
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2015 року позов задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ № 91-п/ДН від 17 квітня 2015 року про звільнення ОСОБА_3 у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_3 на роботі на посаді начальника Відділення
№ 0303 ПАТ «КБ Надра» Дніпропетровську РУ.
Стягнуто з ПАТ КБ «Надра» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 10 392 грн (сума зазначена без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів).
Стягнуто з ПАТ КБ «Надра» на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди в розмірі 2 000 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду допущено до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_3 на роботі та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за 1 місяць в розмірі 4 767 грн 40 коп. (сума зазначена без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів).
Не погодившись з вказаним рішенням ПАТ КБ «Надра» звернулося до суду з апеляційною скаргою, у якій просило скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Останнім рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 травня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «Надра» задоволено.
Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2015 року в оскарженій частині скасовано.
Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 6 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що наказ про звільнення ОСОБА_3 з роботи було видано 17 квітня 2015 року, тобто до ознайомлення її з переліком вакантних посад, і відповідачем не надано доказів про відмову позивача від будь-якої вакантної посади.
При новому розгляді справи, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що в день звільнення ОСОБА_3 її було ознайомлено з переліком вакантних посад, проте інформація про вакантні посади у відділенні ПАТ КБ «Надра» Дніпропетровське РУ була відсутня, оскільки для розгляду вказаної пропозиції не було необхідності надання штатного розкладу саме по Дніпропетровському РУ, а тому дії позивача свідчили про відсутність бажання зайняти будь-яку з запропонованих вакантних посад, і станом на 25 квітня 2015 року вакансії саме у відділенні ПАТ КБ «Надра» Дніпропетровського РУ були відсутні, дійшовши висновку про відсутність порушень трудового законодавства при звільнені позивача із займаної посади.
Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалено із дотриманням норм матеріального і процесуального права з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 з 01 лютого 2013 року перебувала із ПАТ КБ «Надра» у трудових відносинах, працюючи на посаді начальника відділення № 0303 ПАТ КБ «Надра».
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 26 від 05 лютого 2015 року у ПАТ КБ «Надра» запроваджено тимчасову адміністрацію, згідно рішення № 85 від 23 квітня 2015 року продовжено строки здійснення тимчасової адміністрації, а рішенням № 113 від 05 червня 2015 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ КБ «Надра».
Наказом № 175 від 12 лютого 2015 року «Про внесення змін до штатного розпису та скорочення чисельності та працівників ПАТ КБ «Надра» скасовано посаду начальника відділення № 0303 Дніпропетровського районного управління ПАТ КБ «Надра».
24 лютого 2015 року ОСОБА_3 ознайомлена з попередженням про майбутнє звільнення з 24 квітня 2015 року за п. 1 ст. 40 КЗпП України та про відсутність вакантних посад.
Наказом № 91-п від 17 квітня 2015 року позивача звільнено з займаної нею посадою за п. 1 ст. 40 КЗпП України з 24 квітня 2015 року (а. с. 4, т. 1).
Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що у наказі № 91-п від 17 квітня 2015 року зазначено про звільнення ОСОБА_3 з роботи 24 квітня 2015 року, та у цей день її було ознайомлено з переліком вакантних посад, проте вона не виявила бажання зайняти будь-яку з цих посад, зробивши на пропозиції про роботу власноручний запис про те, що для розгляду пропозиції потрібно штатний розклад по Дніпропетровському РУ (а. с. 68, т. 1; а. с. 92, т. 2).
На вказаний запис 30 квітня 2015 року ОСОБА_3 було надано відповідь про те, що перелік вакантних посад у системі ПАТ КБ «Надра», які виникали протягом дії повідомлення про заплановане вивільнення від 18 лютого 2015 року, був розміщений та постійно оновлювався на внутрішньому інтернет-сайті ПАТ КБ «Надра», а також про відсутність вакансій станом на 25 квітня 2015 року саме у відділенні ПАТ КБ «Надра» Дніпропетровське РУ (а. с. 44, т. 1).
З огляду на вказане суд дійшов висновку, що оскільки в пропозиції про роботу інформація про вакантні посади у відділенні ПАТ КБ «Надра» Дніпропетровське РУ була відсутня і для розгляду вказаної пропозиції не було необхідності надання штатного розкладу по Дніпропетровському РУ, а тому дії позивача свідчать про відсутність бажання зайняти будь-яку з запропонованих вакантних посад.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, суди мають з'ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно із частинами першою та третьою статті 49-2цього Кодексу про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, яка має враховуватися судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права на підставі положень ст. 360-7 ЦПК України.
Зважаючи на вищевикладене та враховуючи, що в день звільнення позивачку було ознайомлено з переліком вакантних посад, але бажання зайняти будь-яку з цих посад вона не виявила, зробивши на пропозиції про роботу власноручний запис про те, що для розгляду пропозиції потрібно штатний розклад по Дніпропетровському РУ, а також беручи до уваги відсутність вакансій станом на 25 квітня 2015 року у відділенні ПАТ КБ «Надра» Дніпропетровське РУ, при новому розгляді справи апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність порушень трудового законодавства при звільненні позивача із займаної посади.
Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом попередньої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновком суду апеляційної інстанції щодо їх оцінки.
Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 травня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.І. Євтушенко
Судді: Є.П. Євграфова
Л.М. Мазур
Т.О. Писана
О.В. Попович