27 листопада 2017 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
ЄвтушенкоО.І., Євграфової Є.П., Мостової Г.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики,
за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Херсонської області від 31 травня 2017 року,
У серпні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 19 червня 2009 року між нею та ОСОБА_5 укладено договір позики на суму 7 370 дол. США, про що ОСОБА_5 складено розписку, проте відповідачка зобов'язання за договором не виконала, суму грошей не повернула.
Ураховуючи наведене, з урахуванням уточнень, ОСОБА_4 остаточно просила стягнути з ОСОБА_5 на свою користь заборгованість в розмірі 198 284 грн 70 коп., проценти в розмірі 18 009 грн 58 коп. та
3 % річних в розмірі 3 503 грн 74 коп.
Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від
12 квітня 2017 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором позики в розмірі 198 284 грн 70 коп., проценти в розмірі
18 009 грн 58 коп. та 3 % річних в розмірі 3 503 грн 74 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Херсоснької області від 31 травня
2017 року рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від
12 квітня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду Херсонської області від 31 травня 2017 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність судового рішення в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що всупереч вимогам закону та в порушення умов договору ОСОБА_5 взяті на себе зобов'язання не виконала, внаслідок чого у неї перед позивачем утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача. Крім того, суд дійшов висновку, що з відповідачки на користь позивачки підлягає стягненню 3 % річних з простроченої суми та відсотки за користування коштами.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_4 пропущено строк позовної давності звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості за договором позики.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що станом на 01 березня 2009 року ОСОБА_5 позичила у ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 7 370 дол., які зобов'язалась повернути 19 червня 2009 року.
З даним позовом ОСОБА_4 звернулась до суду 12 серпня
2016 року.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
За змістом ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною 2 ст. 1047 ЦК України встановлено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року справа № 6-63цс13.
Відповідно до норм ст. ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року справа № 6-79цс14.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки
(ст. 257 ЦК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Судом встановлено, що представником ОСОБА_5 - ОСОБА_6 в суді першої інстанції заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.
Згідно роз'яснень викладених в абз. 3 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «про судове рішення у цивільній справі» встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики, оскільки встановили, що ОСОБА_4 пропущено строк позовної давності.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
Перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення апеляційного суду Херсонської області від 31 травня 2017 року, тому що судове рішення законне та обґрунтоване.
Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення апеляційного суду Херсонської області від 31 травня
2017 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:О.І. Євтушенко Є.П. Євграфова Г.І. Мостова