29 листопада 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Євтушенко О.І.,
суддів: Євграфової Є.П., Мазур Л.М.,
Завгородньої І.М., Попович О.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про розірвання кредитного договору, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Донецької області від 14 червня 2016 року,
У листопаді 2014 року публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - ПАТ «ПУМБ») звернулося до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 18 лютого 2008 року між ПАТ «ПУМБ» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, за умовами якого останньому надано кредит у розмірі 7 760 041 грн 18 коп. зі сплатою 12,5 % річних та строком користування до 18 лютого 2023 року.
Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_4 своїх зобов'язань за кредитним договором утворилась заборгованість, яка станом на
28 вересня 2014 року становила 8 273 123 грн 53 коп. та складалась з: 6 275 297 грн 14 коп. - заборгованість за сумою кредиту; 549 137 грн
29 коп. - заборгованість за несплаченими процентами; 262 511 грн 29 коп. - пеня за порушення строків виконання зобов'язань; 77 600 грн 41 коп. - штраф, передбачений п. п. 4.3.2-4.3.6 кредитного договору; 1 108 577 грн
70 коп. -штраф за порушення обов'язків щодо поновлення дії договорів страхування.
Беручи до уваги зазначене, ПАТ «ПУМБ» просило стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором у розмірі
8 273 123 грн 53 коп.
У липні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «ПУМБ», в якому просив розірвати кредитний договір від 18 лютого 2008 року у зв'язку з істотною зміною обставин, оскільки на даний час на території м. Донецька проводиться антитерористична операція і через це він не може виконувати умови кредитного договору.
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від
02 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 18 листопада 2015 року, позовні вимоги ПАТ «ПУМБ» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором від 18 лютого 2008 року в розмірі 8 273 123 грн
53 коп. та судові витрати в розмірі 3 654 грн.
У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 березня 2016 року ухвалу апеляційного суду Донецької області від 18 листопада 2015 року в частині позову ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 02 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 18 листопада 2015 року в частині зустрічного позову ОСОБА_4 до ПАТ «ПУМБ» про розірвання кредитного договору залишено без змін.
Останнім рішенням апеляційного суду Донецької області від 14 червня 2016 року рішення Селидівського міського суду Донецької області від
02 жовтня 2015 року в частині позову ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано, ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором від 18 лютого 2008 року № 6059134 у розмірі
6 832 796 грн 03 коп.
У задоволені решти позовних вимог ПАТ «ПУМБ» відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду Донецької області від 14 червня 2016 року в частині стягнення з нього заборгованості за кредитним договором у розмірі
6 832 796 грн 03 коп. та судового збору в розмірі 3 654 грн, ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення з нього на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованості за кредитним договором у розмірі 725 888 грн 48 коп. та судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Рішення судів попередніх інстанцій в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_4 до ПАТ «ПУМБ» про розірвання кредитного договору не оскаржуються, а тому не переглядаються в касаційному порядку.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, ознайомившись із запереченнями на касаційну скаргу, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «ПУМБ», суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_4 неналежним чином виконує свої зобов'язання за кредитним договором, що є підставою для стягнення заборгованості за цим договором.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та ухвалюючи в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що одночасне стягнення пені та штрафів за порушення виконання зобов'язання за кредитним договором є подвійною відповідальністю за одне й теж саме правопорушення, що суперечить ст. 61 Конституції України. Крім того, зазначав, що пеня за прострочення виконання зобов'язань підлягає стягненню лише за період до 14 квітня 2014 року відповідно до вимог Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».
Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Встановлено, що 18 лютого 2008 року між ПАТ «ПУМБ» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, за умовами якого останньому надано кредит у розмірі 7 760 041 грн 18 коп. зі сплатою 12,5 % річних та строком користування до 18 лютого 2023 року.
Станом на 28 вересня 2014 року заборгованість за кредитним договором становила 8 273 123 грн 53 коп. та складалась з: 6 275 297 грн
14 коп. - заборгованість за сумою кредиту; 549 137 грн 29 коп. - заборгованість за несплаченими процентами; 262 511 грн 29 коп. - пеня за порушення строків виконання зобов'язань; 77 600 грн 41 коп. - штраф, передбачений п. п. 4.3.2-4.3.6 кредитного договору; 1 108 577 грн 70 коп. -штраф за порушення обов'язків щодо поновлення дії договорів страхування.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Враховуючи, що ОСОБА_4 своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконував, наявну заборгованість не погашав, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту та процентами.
При цьому судом правильно враховано положення ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», зокрема щодо заборони нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами з
14 квітня 2014 року громадянами України, які зареєстровані та постійно проживають чи переселилися з населених пунктів, де проводилась антитерористична операція. Враховуючи, що відповідач проживає у
м. Донецьку, яке згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, законним та обґрунтованим є висновок апеляційного суду про стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання за кредитним договором лише за період до 14 квітня 2014 року.
Колегія суддів також погоджується із висновком суду апеляційної інстанції щодо неможливості одночасного стягнення пені та штрафів, оскільки зазначене призводить до подвійної цивільно-правової відповідальності, що суперечить ст. 61 Конституції України. Даний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15.
Суд апеляційної інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормою права, яка підлягає застосуванню, перевірив розрахунок заборгованості, надав оцінку наявним в матеріалах справи доказам, врахував вимоги ст. 61 Конституції України, ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та обґрунтовано дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками судів щодо їх оцінки.
При цьому необґрунтованими є доводи ОСОБА_4 щодо неотримання ним кредитних коштів у повному розмірі, оскільки спростовуються матеріалами справи та встановленими судами попередніх інстанцій обставинами. Крім того, кредитний договір від 18 лютого 2008 року є дійсним, відповідачем не оспорювався, більш того частково виконувався останнім.
Безпідставними є також доводи касаційної скарги щодо неправильного розподілу судом апеляційної інстанції судових витрат. Судом апеляційної інстанції було правильно застосовано положення ст. 88 ЦПК України та при визначенні суми судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача, враховано розмір заборгованості, стягнутої з ОСОБА_4 за наслідками розгляду справи.
З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про те, що наявні підстави, передбачені ст. ст. 338-341 ЦПК України, для скасування рішення суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 337, 343-345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення апеляційного суду Донецької області від 14 червня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.І. Євтушенко
Судді: Є.П. Євграфова
І.М.Завгородня
Л.М.Мазур
О.В. Попович