Справа № 672/1377/17
Головуючий у 1-й інстанції: Федорук І.М.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
22 грудня 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Совгири Д. І.
суддів: Курка О. П. Полотнянка Ю.П. ,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Городоцького районного суду Хмельницької області від 02 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Городоцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про визнання неправомірними дій стосовно відмови у переведенні на щомісячне довічне грошове утримання,
Позивач звернувся до Городоцького районного суду Хмельницької області з позовом до Городоцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про визнання неправомірними дій стосовно відмови у переведенні на щомісячне довічне грошове утримання.
Постановою Городоцького районного суду Хмельницької області від 02 листопада 2017 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з даною постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
За приписами частини першої статті 311 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За таких умов, згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно копії постанови Верховної Ради України «Про звільнення суддів» № 598-VI від 25.09.2008 року суддю місцевого Чемеровецького районного суду Хмельницької області ОСОБА_2 звільнено у зв'язку з поданням заяви про відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню виконання обов'язків.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач звільнений з посади судді в період дії Закону України "Про статус суддів" № 2862-ХІІ в редакції 1992 року та відповідно до п.4 ст. 43 цього Закону йому призначено пенсію на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу".
28.08.2017 року позивач звернувся до Городоцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області з заявою про переведення його з пенсії, призначеної як державному службовцю, на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
Однак відповідачем відмовлено позивачу в переведенні на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, оскільки ОСОБА_2 має стаж роботи на посаді судді менше 20 років.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Згідно п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України.
Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Зазначена стаття Конституції акцентує свою позицію саме на відповідальності особи, тобто саме відповідальність особи скасовується та пом'якшується з прийняттям нового закону.
Натомість, у правовідносинах, що виникли у даній справі, не ставиться питання щодо відповідальності особи. Вирішенню підлягає питання, чи може розповсюджувати свою дію закон, який втратив чинність (ст. 43 ЗУ "Про статус суддів" № 2862-ХІІ) на правовідносини, які продовжуються в межах дії іншого закону.
Питання щодо дії нормативно-правових актів у часі розглядалося Конституційним Судом України. Так, у п. 2 Рішенні від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, котре є обов'язковим до виконання на території України, зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
В даній справі правовідносини виникли в момент дії ЗУ "Про статус суддів" № 2862-ХІІ, однак, правовідносини з приводу отримання пенсії позивачем не закінчилися, вони продовжуються по даний час. Проте, законодавство щодо даних правовідносин набуло змін.
В силу положень ч.ч. 1, 4 статті 43 Закону № 2862-ХІІ суддя мав право на відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню виконання обов'язків; при цьому передбачено також право отримання щомісячного грошового утримання суддею у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку , розмір котрого обчислювався пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді.
Таким чином, на час виходу ОСОБА_2 у відставку за станом здоров'я згідно норм діючого на той час Закону, останній не мав права на отримання щомісячного грошового утримання як суддя у відставці, оскільки, маючи стаж роботи на посаді судді менше 20 років, не досяг 55-річного віку. Позивач скористався своїм правом щодо одержання пенсії державного службовця.
Із набранням чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VІ з 1 січня 2011 року положення статті 43 Закону № 2862-ХІІ втратили чинність. Оскільки правовідносини не закінчилися з прийняттям закону № 2453-VІ, то норми останнього можуть бути застосовані до правовідносин, які продовжуються.
Частиною 5 ст. 126 Конституції України визначено дві самостійні підстави для звільнення судді : неспроможність виконувати повноваження за станом здоров'я (п. 1); подання заяви про відставку (п.4).
Отже, на даний час норма, яка давала правові підстави для призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за станом здоров'я, відсутня.
До позивача не можуть бути застосовані і норми ч. 1 ст. 120 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VІ (в редакції, що діяла на час звернення позивача з заявою про переведення на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці ) про призначення щомісячного довічного грошового утримання у зв'язку з виходом у відставку, оскільки таке право судді на відставку обумовлене працею на посаді судді не менше 20 років. Однак, як встановлено судом, у позивача відсутній такий стаж роботи на посаді судді .
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач не може скористатися нормою, яка вже втратила чинність; а норми чинного на даний час закону про призначення щомісячного довічного грошового утримання у зв'язку з виходом у відставку до нього не можуть бути застосовані.
Крім того, як видно з дослідженої в судовому засіданні трудової книжки позивача, лише робота на посаді судді Чемеровецького районного суду Хмельницької області (15 років 9 місяців 21 день) згідно абз. 2 ч. 4 ст. 43 статті 43 Закону № 2862-ХІІ , котрий діяв на час виходу позивача у відставку, може бути включена до стажу роботи, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Врахувавши викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно відмовлено позивачу у переведенні на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання дій Городоцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області неправомірними чи незаконними.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 229, 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України , суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Городоцького районного суду Хмельницької області від 02 листопада 2017 року без змін.
Постанова суду набирає законної сили у порядку статті 325 та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 328, 329 КАС України.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4