Справа № 802/292/17-а
Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк А.Ю.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
21 грудня 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Ватаманюка Р.В. Совгири Д. І.
за участю:
секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,
позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, треті осіби, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство юстиції України, Кабінет Міністрів України про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії,
В лютому 2017 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Департаменту ДВС ВП №50963031 від 24.01.17 року про закінчення виконання виконавчого листа №802/3745/15-а та зобов'язати Департамент ДВС Міністерства юстиції України усунути порушення прав позивача шляхом здійснення контролю та забезпечення виконання Додаткових заходів індивідуального характеру, в частині виконання рішення Замостянського районного суду від 01.03.04 року, зобов'язального і майнового характеру, згідно законодавства та зведеного виконавчого провадження, що перебуває на виконанні у Печерському РВДВС м. Києва та встановити судовий контроль за виконанням постанови суду шляхом звіту протягом місяця з дня прийняття постанови суду .
Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 26.05.2017 року у задоволенні вказаного позову відмовив.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, решта осіб у судове засідання не з'явилися.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, виходячи з наступного.
Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що відповідно до п. 5 рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 року у справі № 25663/02 у справі "ОСОБА_2 та інші проти України", де ОСОБА_2 є одним із заявників, постановлено, що:
а) упродовж трьох місяців держава Україна має виконати рішення національних судів, ухвалених на користь заявників, які підлягають виконанню та сплатити 2000 євро кожному із заявників (або його правонаступникам), наведених у додатку, в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди та компенсації судових витрат та інших з урахуванням будь-яких податків, що можуть нараховуватись заявникам на вищезазначені суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
б) із закінченням зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Згідно з Додатком до вищезазначеного рішення Європейського суду з прав людини за заявою ОСОБА_2 підлягають виконанню:
- рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004 р.;
- рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 28.03.2006 р.;
- рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 16.10.2006 р.;
- рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 06.04.2007 р.;
- рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 27.11.2006 р.
Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби ОСОБА_3 від 13.08.2014 р. відкрито виконавче провадження ВП № 44360795 з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_2 та інші проти України" та зобов'язано боржника добровільно виконати таке рішення у строк, встановлений Законом України "Про виконавче провадження" та Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
В свою чергу, постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18.04.2016р. у справі №802/82/16-а, що набрала законної сили, встановлено, що Департаментом ДВС виконано рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 р. у справі "ОСОБА_2 та інші проти України" в частині, яка стосується виконання рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 28.03.2006 р., рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 16.10.2006 р. та рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 06.04.2007 р. Крім того, судом в даній постанові також зазначено, що заочне рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 27.11.2006 р. у справі № 2-4319/06, яким стягнуто з ДАК "Укрресурси" на користь ОСОБА_2 середньомісячний заробіток за сумісництво посад за період з 01.03.2002 р. по 01.01.2003 р. з врахуванням компенсацій при інфляції за затримку розрахунку на суму 7564,50 грн. та зобов'язано відповідача звільнити ОСОБА_2 з посади головного бухгалтера заводу "Модуль" з 01.12.2006 р. на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України з проведенням повного розрахунку по дату звільнення, було скасоване рішенням апеляційного суду Вінницької області від 11.09.2007 р., залишеним без змін ухвалою Верховного Суду України від 24.06.2008 р. А відтак, вказане судове рішення не підлягає виконанню.
Окремо рішенням адміністративного суду встановлено, що сума заборгованості, яка підлягає виплаті ОСОБА_2 згідно з рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004 р. та на виконання РЄСПЛ, є визначеною (станом на жовтень 2015 року) і становить 1900147,03 грн. При цьому, беручи до уваги факт виплати ОСОБА_2 коштів на загальну суму 711 209,73 грн., які входять в суму повного розрахунку при звільненні з ДАК "Укрресурси" станом на жовтень 2015 року, тобто в суму 1 900 147,03 грн., останньому необхідно виплатити заборгованість в сумі 1 188 937, 30 грн.
Департаментом фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Міністерства юстиції України було підготовлено та направлено до Державної казначейської служби України (далі - Казначейство) платіжне доручення № 7141 від 02.10.2014 року на суму 32603,10 грн. (гривневий еквівалент 2000 євро згідно курсу Національного банку України) для перерахування коштів справедливої сатисфакції на особовий рахунок ОСОБА_2 Згідно виписки Казначейства списання коштів з рахунку Міністерства юстиції України на особовий рахунок ОСОБА_2 проведено 24.10.2014 року.
Департаментом ДВС Мін'юсту України 15.08.2016 року сформовано вимогу державного виконавця № 65/23, якою розраховано пеню, у зв'язку з несвоєчасною сплатою державою-відповідачем належної суми (справедливої сатисфакції) заявникові в розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку (0,25%) плюс три відсотки з моменту закінчення трьохмісячного строку і до моменту повного розрахунку. Справа "ОСОБА_2 та інші проти України". Рішення Європейського суду з прав людини № 25663/02 від 17.07.2014 року. Рішення набрало законної сили 17.07.2014 року, кінцева дата виконання рішення - 17.10.2014 року, рішення № 25663/02 в частині виплати справедливої сатисфакції виконано 24.10.2014 року в сумі 32603,10 грн. (еквівалент 2000 євро). Кількість днів затримки платежу - 7 днів. Сума пені - 32603,10:365х3,25%х7=20,37 грн. Загальна сума пені, що підлягає сплаті - 20,37 грн.
Вказаною вимогою Департамент ДВС вимагав від Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Міністерства юстиції України в десятиденний строк провести дії, спрямовані на виконання рішення № 25663/02 від 17.07.2014 року Європейським судом з прав людини у справі "ОСОБА_2 та інші проти України", сплатити на користь ОСОБА_2 вищевказану заборгованість (пеню) за несвоєчасне виконання рішення суду.
Згідно платіжного доручення Міністерства юстиції України № 3225 від 22.08.2016 року ОСОБА_2 виплачена пеня в сумі 20,37 грн. та зарахована на його особистий рахунок 25.08.2016 року.
Відповідно до вимоги державного виконавця № 65/23 від 01.08.2016 року Департаментом фінансового забезпечення Мін'юсту було підготовлено та направлено до Казначейства платіжне доручення від 03.08.2016 року № 2994 на суму 1188937,30 грн. для перерахування заборгованості за рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004 року на особовий рахунок ОСОБА_2 Згідно виписки Казначейства списання коштів з рахунку Мін'юсту на особовий рахунок позивача проведено 04.08.2016 року.
Згідно вимоги державного виконавця від 03.10.2014 року № 1481 /16 Департаментом фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Міністерства юстиції України було підготовлено та направлено до Казначейства платіжне доручення від 08.10.2014 року № 7330 на суму 12387,28 грн. для перерахування заборгованості за рішеннями національного суду на особовий рахунок ОСОБА_2 Згідно виписки Казначейства списання коштів з рахунку Мін'юсту на особовий рахунок ОСОБА_2 проведено 28.10.2014 року.
Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Згідно п. 9 ч. 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" №606-ХІV (чинного на момент відкриття виконавчого провадження) примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, в тому числі рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (Закон № 3477-15).
При цьому, відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( 995_004 ) і протоколів ( 994_535, 994_059, 994_802, 994_804, 994_170, 994_171, 994_536, 994_537, 994_180, 994_527 ) до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України регулюються Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV ( далі - Закон № 3477-IV).
Згідно ч.1 ст. 1 Закону № 3477-IV, Рішення - а) остаточне рішення Європейського суду з прав людини у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( 995_004 );
б) остаточне рішення Європейського суду з прав людини щодо справедливої сатисфакції у справі проти України; в) рішення Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання у справі проти України; г) рішення Європейського суду з прав людини про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України.
Стягувач - а) особа, за заявою якої Європейським судом з прав людини постановлено Рішення; б) її представник, правонаступник; в) особа (група осіб), на користь якої рішенням Європейського суду з прав людини визначено обов'язок України в міждержавній справі.
Відшкодування - а) сума справедливої сатисфакції, визначена рішенням Європейського суду з прав людини відповідно до статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( 995_004 ); б) визначена у рішенні Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання або у рішенні Європейського суду з прав людини про схвалення умов односторонньої декларації сума грошової виплати на користь Стягувача.
За змістом статей 2-3 Закону № 3477-IV, є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, виконання рішення здійснюється за рахунок Державного бюджету України.
Порядок виконання Рішення визначається цим Законом, Законом України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ), іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 3477-15 протягом десяти днів від дня одержання повідомлення про набуття Рішенням статусу остаточного орган представництва готує та надсилає для опублікування в газеті "Урядовий кур'єр" стислий виклад Рішення українською мовою, який має включати: а) офіційну назву Рішення мовою оригіналу та в перекладі українською мовою; б) номер заяви до Суду; в) дату постановлення Рішення; г) стислий виклад фактів у справі; д) стислий виклад питань права; е) переклад резолютивної частини Рішення.
Статтею 5 вказаного Закону встановлено, що протягом десяти днів від дня одержання повідомлення про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва надсилає стислий виклад Рішення Стягувачеві, Уповноваженому Верховної ОСОБА_4 України з прав людини, всім державним органам, посадовим особам та іншим суб'єктам, безпосередньо причетним до справи, за якою постановлено Рішення.
За змістом положень статті 7 Закону № 3477-15, протягом десяти днів від дня отримання повідомлення Суду про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва:
а) надсилає Стягувачеві повідомлення з роз'ясненням його права подати до державної виконавчої служби заяву про виплату відшкодування, в якій мають бути зазначені реквізити банківського рахунка для перерахування коштів;
б) надсилає до державної виконавчої служби оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України. Автентичність перекладу засвідчується Органом представництва.
Державна виконавча служба упродовж десяти днів з дня надходження документів, зазначених у пункті "б" цієї частини, відкриває виконавче провадження. Неподання Стягувачем заяви про виплату відшкодування не є перешкодою для виконання Рішення.
Статтею 8 Закону № 3477-15, встановлено, що виплата Стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у Рішенні.
У разі порушення строку, зазначеного в частині першій цієї статті, на суму відшкодування нараховується пеня відповідно до Рішення.
Протягом одного місяця від дня відкриття виконавчого провадження за Рішенням Орган представництва надсилає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, постанову про відкриття виконавчого провадження та документи, передбачені у пункті "б" частини першої статті 7 цього Закону.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом 10 днів від дня надходження зазначених у частині третій цієї статті документів здійснює списання на вказаний Стягувачем банківський рахунок, а в разі його відсутності - на депозитний рахунок державної виконавчої служби коштів з відповідної бюджетної програми Державного бюджету України. Порядок збереження коштів на депозитному рахунку державної виконавчої служби визначається Законом України "Про виконавче провадження".
Підтвердження списання відшкодування, отримане від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та підтвердження виконання всіх вимог, зазначених у резолютивній частині остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, резолютивній частині остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, у рішенні Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, у рішенні Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України, є для державної виконавчої служби підставою для закінчення виконавчого провадження.
Державна виконавча служба протягом трьох днів надсилає Органу представництва постанову про закінчення виконавчого провадження та підтвердження списання коштів.
З аналізу зазначеного слідує, що порядок виконання рішень Європейського суду з прав людини в України визначений Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", яким в свою чергу передбачена певна процедура, тобто послідовність дій зокрема державних органів спрямована на виконання відповідного рішення Європейського суду.
При цьому, згідно з ч.1 ст. 1 Закону № 3477-15, виконання Рішення це - а) виплата Стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру.
Таким чином, державні органи, що здійснюють дії спрямовані на виконання відповідного рішення ЄСПЛ зобов'язані вчиняти дії відповідно до вимог вказаних нормативно-правових актів, зокрема орган державної виконавчої служби може закрити відповідне виконавче провадження тільки у випадку виконання Рішення, яке відповідно до статті ст. 1 Закону № 3477-15, вважається виконаним саме з моменту виплата Стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру та вжиття заходів загального характеру.
Тобто, виконання Рішення лише в частині виплати особі відшкодування без вжиття додаткових заходів індивідуального характеру та заходів загального характеру не є належним виконанням Рішення та не може бути підставою зокрема для закриття виконавчого провадження по виконавчому листу виданому на підставі такого Рішення.
За змістом статті 10 Закону № 3477-15, з метою забезпечення відновлення порушених прав Стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру, якими згідно ч.2 цієї ж статті є:
а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який Стягувач мав до порушення Конвенції ( 995_004 ) (restitutio in integrum);
б) інші заходи, передбачені у Рішенні.
Отже, з метою вчинення дій спрямованих на завершення процедури виконання рішення, а саме прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження спочатку необхідним є перевірка фактичного виконання Рішення у повному обсязі, зокрема і виконання його в частині вжиття заходів індивідуального характеру.
Згідно з матеріалами справи, під час виконання вказаного Рішення, його не було належним чином, зокрема не було вжито всіх заходів індивідуального характеру, а саме здійснено видачу трудової книжки позивача з порушенням порядку внесення до неї відповідних записів про звільнення та дати її видачі, крім того не перевірено виконання у повному розмірі Рішення в частині виплати суми заборгованості з урахування фактичної дати звільнення та дати видачі трудової книжки.
Колегія суддів зазначає, що саме на державу, зокрема і відповідача покладений обов'язок здійснювати дії спрямовані на виконання та контроль за здійсненням виконання відповідних Рішень ЄСПЛ, а тому відповідач був зобов'язаний перед прийняттям оскаржуваної постанови перевірити наявність підстав та можливість її прийняття.
Відповідно матеріалам справи, приймаюче оскаржуване рішення відповідач керуючись до п. 9,12 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", згідно якого виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, зазначив та якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини, що "Рішення суду виконано фактично у повному обсязі згідно з виконавчим документом за виконавчими провадженнями № 44360795, 49014939.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що з урахуванням обставин справи та відсутності факту повного виконання Рішення, державний виконавець приймаючи оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження передчасно дійшов висновку про наявність підстав та можливість закінчення виконавчого провадження з підстав фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з його виконавчим документом.
При цьому колегія суддів вважає про необґрунтованість та як наслідок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог стосовно зобов'язання відповідача здійснити контроль за виконання вказаного рішення та встановлення судового контролю з огляду на наступне.
Щодо вимоги про встановлення строку виконання постанови, суд зазначає наступне. Положення ч.1 ст.267 КАС України передбачають, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Тобто, з метою забезпечення повного, правильного і своєчасного виконання рішення суду передбачено повноваження адміністративного суду щодо здійснення контролю за його виконанням.
Керуючись наданим правом, а не обов'язком, суд, за наслідками встановлених обставин та досліджених доказів, не вбачає підстав для встановлення судового контролю шляхом надання строку виконання рішення суду відповідачем, з урахування чого, заявлена вимоги задоволенню не підлягає.
Також, колегія суддів зазначає, що судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання. Воно не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин, а тому не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача здійснювати відповідні дії спрямовані на контроль за виконанням рішення, оскільки після поновлення виконавчого провадження на підставі рішення суду у відповідача з'явиться обов'язок здійснювати такий контроль, який він може і виконати в повному обсязі самостійно, а тому суд не може використовувати такий спосіб захисту, як зобов'язання вчинення дій у майбутньому вчинення яких залежить від волі відповідача як суб'єкта владних повноважень, у такому випадку суд може визнати такі дії відповідача протиправними у разі наявності на те таких підстав.
Згідно статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, не правильно застосував норми матеріального права, у зв'язку із чим, ухвалив рішення, яке підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 310, 315, 317, 321, 325 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Департаменту ДВС ВП №50963031 від 24.01.2017 року про закінчення виконавчого провадження згідно виконавчого листа №802/3745/15-а.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 27 грудня 2017 року.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5