іменем україни
26 грудня 2017 року м. Київ
Колегія суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 21 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 19 вересня 2017 року щодо ОСОБА_4 ,
Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 21 червня 2017 року
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Поті Республіки Грузії, громадянина Сполучених Штатів Америки, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн., без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Апеляційний суд м. Києва ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах від 19 вересня 2017 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_4 залишено без змін.
За вироком суду ОСОБА_4 визнано винним за те, що він 15 вересня 2016 року приблизно о 16 год. 20 хв., керуючи технічно справним автомобілем марки «Форд Мустанг» н.з. 6YLS120, в м. Києві, виїжджаючи з парковки транспортних засобів на проїзну частини проспекту В. Лобановського, був неуважним, відповідно не зреагував на зміну дорожньої обстановки, перед перестроюванням не переконався, що це буде безпечно, виїхав в ліву смугу зустрічного руху транспортних засобів при цьому не надав дорогу автомобілю марки «Хонда-Акорд» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_6 , який рухався в попутному напрямку по даній смузі, створивши цим перешкоду та небезпеку останньому, в результаті чого відбулося зіткнення вказаних транспортних засобів, чим порушив пункти 2.3б, 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України.
Порушення водієм ОСОБА_4 , вимог пунктів 2.3б, 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і її наслідками.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди, водій ОСОБА_6 отримав садна м'яких тканин голови, правого передпліччя, лівого стегна та закриту травму лівої кисті у вигляді косого перелому нижньої третини діафазу 4 п'ястної кістки, що є середньої тяжкості тілесним ушкодженням.
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_4 і направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, внаслідок м'якості. Вважає, що судом безпідставно не призначено додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. Одночасно вказує на те, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги ст. 419 КПК України, оскільки при залишенні апеляційної скарги прокурора без задоволення не надав належну оцінку всім доводам.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги прокурора, дослідивши додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Доводи касаційної скарги прокурора про порушення щодо засудженого загальних засад призначення покарання, а саме безпідставного звільнення ОСОБА_4 від додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, на думку колегії суддів, є непереконливими.
Як убачається з наданих суду касаційної інстанції копій судових рішень, при призначені засудженому покарання суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та дані про особу засудженого.
Так, обґрунтовуючи висновок щодо виду і міри покарання ОСОБА_4 та призначаючи йому покарання у виді штрафу, без призначення додаткового покарання, суд виходив з того, що засуджений раніше не судимий, під наркологічним чи психіатричним наглядом не перебуває, має постійне місце проживання, обставиною, що пом'якшує покарання є щире каяття. Одночасно судом враховано й конкретні обставини справи, зокрема, примирення засудженого з потерпілим, прокурор та потерпілий у суді першої інстанції просили призначити засудженому покарання, яке і призначив суд першої інстанції, без позбавлення права керувати транспортними засобами. Обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено.
Врахувавши, всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про можливість виправлення засудженого без призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
При розгляді апеляції прокурора, суд апеляційної інстанції перевірив її доводи щодо невідповідності призначеного покарання особі засудженого та тяжкості скоєного ним злочину, аналогічні доводам касаційної скарги, та, належним чином вмотивувавши своє рішення, обґрунтовано залишив її без задоволення. Ухвала апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що покарання засудженому, призначено відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_4 і попередження нових злочинів, та відповідає вимогам статті 65 КК України.
Отже, обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 21 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 19 вересня 2017 року щодо ОСОБА_5 .
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3