Справа №-613/1416/17 Провадження №-3/613/645/17
27 грудня 2017 року
Суддя Богодухівського районного суду Харченко С.М. розглянувши матеріали, що надійшли від заступника начальника Богодухівського ВП ГУНП України в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2,-
за ст.124 КУпАП,-
Згідно протоколу, ОСОБА_1 3 жовтня 2017 року о 15 год. 50 хв. на а/д Харків-Охтирка по вул.Леонова,2а м.Богодухів Харківської області керував автомобілем Форд Ескорт д/н НОМЕР_1 на автомобільній дорозі, яка має по одній полосі для руху в кожному напрямку, при відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки або відповідних дорожніх знаків, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем Фольксваген Пасат д/н It FRT930, під управлінням гр.ОСОБА_2, в результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п.11.3 ПДР України, відповідальність за що передбачена ст.124 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з»явився, про місце день та час проведення судового засідання був повідомлений, відповідно до змісту наданого ним письмового клопотання водій транспортного засобу VOLKSWAGEN PASSAT здійснив виїзд на проїжджу частину (головна дорога) по вул.Леонова з території ринку. При цьому, як зафіксовано на відео вказаний водій при під»їзді до дороги зупинився, тобто об»Єктивно мав можливість оцінити дорожню обстановку, та з урахуванням дорожніх умов (світла пора доби, відсутність опадів чи інших факторів, які обмежують видимість) водій транспортного засобу міг чітко побачити знак 3.1 «рух заборонено» який забороняє рух усіх транспортних засобів. Дія вказаного знака не поширюється лише: на транспортні засоби, що рухаються за встановленими маршрутами; на водіїв - інвалідів, що керують мотоколяскою або автомобілем, позначеним розпізнавальним знаком «Інвалід»; на транспортні засоби, що обслуговують громадян чи належать громадянам, які проживають або працюють у цій зоні, а також на транспортні засоби, що обслуговують підприємства, які розташовані у позначеній зоні. У таких випадках транспортні засоби повинні виїжджати до позначеної зони і виїжджати з неї на найближчому перехресті до місця призначення. Під вказані критерії автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT не підходить. Тобто знак 3.1 забороняв рух вказаному автомобілю по вказаній вулиці під знак. Водій даного транспортного засобу розуміючи, що починає рух у напрямку у якому рух йому заборонено, знехтував елементарними правилами безпеки та створив небезпеку іншим учасникам руху у результаті чого сталося ДТП. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що його дії повністю відповідають вимогам ПДР України. Відповідно до п.1.4 ПДР України кожен учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що ї інші учасники виконають ці Правила. Згідно п.11.1,11.2 ПДР України кількість смуг на проїжджій частині для руху нерейкових транспортних засобів визначається дорожньою розміткою або дорожніми знаками 5.16, 5.17.1, 5.17.2, а за їх відсутності - самими водіями з урахуванням ширини проїжджої частини відповідного напрямку руху, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів між ними. Також уточнив, що відразу після виявлення небезпеки для руху, яка виражалася у зміні дорожньої обстановки, зокрема появі транспортного засобу VOLKSWAGEN PASSAT, який рухався у межах його смуги назустріч загальному потоку він відповідно до п.12.3 ПДР України негайно вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу при цьому вивернув кермо у право, щоб уникнути лобового зіткнення.
Дослідивши наявні матеріали справи, вважаю необхідним закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП з наступних підстав:
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи та схеми місця ДТП від 03.10.2017 року, доданої до протоколу, ділянка дороги, по якій рухався автомобіль Форд Ескорт, під керуванням водія ОСОБА_1 має односторонній рух, останній при цьому рухався в дозволеному ПДР України напрямку, при цьому інший транспортний засіб, з яким сталося зіткнення, рухався назустріч, з порушенням вимог дорожнього знаку «Рух заборонено».
Також слід зазначити, що водій ОСОБА_1, рухаючись по своїй полосі, вжив необхідних заходів, направлених на уникнення дорожньо-транспортної пригоди, а саме: вжив заходів для зменшення швидкості до зупинки транспортного засобу при цьому вивернув кермо у право, щоб уникнути лобового зіткнення.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що в матеріалах даної справи відсутні об»єктивні, достатні та допустимі докази, які б вказували на те, що дорожньо-транспортна пригода сталася саме з вини водія ОСОБА_1
Також слід зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 та матеріали справи в їх сукупності, не підтверджують прямий причинно-наслідковий зв»язок між вказаним в протоколі порушенням п.11.3 ПДР України та фактом і наслідками даної дорожньо-транспортної пригоди.
Зважаючи на викладене вище,також приймаючи до уваги, що ні схема місця ДТП ні інші наявні матеріали справи не містять жодних достатніх відомостей на підтвердження факту скоєння вказаного в протоколі порушення, зважаючи на письмові пояснення ОСОБА_1, які фактично та вцілому не протирічать наявній схемі місця ДТП суд вважає, що він діяв відповідно до положень ПДР України, не перевищуючи швидкості, намагаючись уникнути пригоди, але такої можливості не мав.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Відповідно до ст. 62 Конституції України "Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь".
Така позиція КСУ відповідає і правовій позиції ЄСПЛ, який у своєму рішенні Маліге проти Франції від 23.09.1998 року визнав кримінально - правовий зміст адміністративного правопорушення , за яке передбачена санкція у виді позбавлення права керування транспортним засобом, що вимагає додержання процедурних гарантій, визначених Конвенцією і викладених у Рекомендації No R (91), зокрема: забезпечення права особи на захист, в тому числі: знати про можливість застосування адміністративної санкції та про факти, які ставляться їй у провину; мати достатньо часу для підготовки свого захисту; отримати інформацію про характер доказів, зібраних проти неї; обов»язок адміністративного органу нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов»язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розглянуте, а розпочате підлягає закриттю в зв»язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Згідно ч.2 ст. 284 КУпАП, постанова про закриття виноситься при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
Тому, враховуючи, що в матеріалах справі відсутні беззаперечні, допустимі та належні докази вини ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП, суд дійшов висновку, що справа підлягає закриттю, в зв»язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись п.1 ст.247, п.3 ст.284 КУпАП,-
Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП - закрити, в зв»язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Харківської області протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя