печерський районний суд міста києва
Справа № 757/72331/17-к
22 грудня 2017 року
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Державної фіскальної служби України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 про накладення арешту на майно в межах кримінального провадження №42014000000000931,-
01.12.2017 року в провадження слідчого судді Печерського районного суду м.ю Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Державної фіскальної служби України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, а саме: грошові кошти, які належать ТОВ "Аскор-Інвест" в частині вимог кредитора згідног рахунку обліку коштів в реєстрі кредиторів ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" за №29093184725713 н накопичувальному рахунку, відкритому ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" в Національному банку України в гривні №320721320301026 та у доларах США №32074120302, в межах кримінального провадження №42014000000000931.
В судове засідання прокурор не зявився, причини неявки суду не відомі, жодних заяв чи клопотань на адресу суду не надходило.
Дослідивши матеріали клопотання слідчий суддя дійшов до наступного висносвку.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому КПК України порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Крім того, відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Разом з тим, незважаючи на те, що кримінальне провадження № 42014000000000931 було зареєстроване ще 15.09.2014 року станом на дату розгляду клопотання будь-кому із посадових осіб ТОВ "Аскор-Інвест", ані будь-кому із посадових осіб ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку", а також третім особам не повідомлено про підозру, отже жодна особа в статусі підозрюваного, обвинуваченого не перебуває, у зв'язку з чим відсутні правові підстави арешту грошових коштів в частині вимог кредитора на накопичувальному рахунку Банку або рахунку самого Банку та (або) забороняти уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» здійснювати видаткові операції з цього накопичувального рахунку чи будь-які інші операції.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. При цьому згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Проте в клопотанні про накладення арешту на майно або у поясненнях органу досудового розслідування не зазначено про наявність достатніх і належних доказів тих обставин (в розумінні вимог ст. 132 КПК України), на які йде посилання у клопотанні про накладення арешту на майно та які б обґрунтовано підтверджували реальну необхідність в арешті зазначених грошових коштів.
Разом з тим, згідно норм Глави 10 та Глави 17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим, прокурором вноситься клопотання про накладення арешту, та відповідно накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.
Як вбачається з матеріалів провадження, будь-яких вказівок та підтверджуючих документів щодо зв'язку ТОВ "Аскор-Інвест" та ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» або посадових осіб вказаних юридичних осіб з діями, які досліджуються у даному провадженні та мають ознаки злочинів, матеріали справи не містять. Не надано також підтверджуючих документів щодо протиправності джерел набуття даних грошових коштів Товариством.
З урахуванням викладеного неможливо чітко встановити тих обставин, яке відношення арештовані грошові кошти мають до вчинення злочинів, що досліджуються в рамках кримінального провадження № 42014000000000931.
Необхідно зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. Не допускається арешт майна/коштів банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, а також майна/коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Разом з тим слідчий суддя звертає увагу на те, що Постановою Правління Національного банку України № 743 від 27.11.2014 року ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» віднесено до категорії неплатоспроможних. Окрім того, 21.12.2015 р. Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 914 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку», а виконавчою дирекцією Фонду гарантування фізичних осіб прийнято рішення від 22.12.2015 р. № 234 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВБР» та делегування повноважень ліквідатора банку».Отже банківська діяльність ПАТ «ВБР» з моменту прийняття такого рішення є припиненою.
Банк у стані тимчасової адміністрації та ліквідації у своїй діяльності керується ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Положенням «Про виведення неплатоспроможного банку з ринку», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України за № 1581/21893 від 14.09.2012 р.
Згідно із п.п. 2.17 п. 2 розділу V Положення № 1581/21893 уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку з дня призначення вживає перелік заходів для припинення діяльності банку, зокрема здійснює відкриття накопичувального рахунку.
Відповідно до п.п. 3.2 п. 3 розділу V Положення з метою забезпечення процедури ліквідації уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку ініціює відкриття накопичувального рахунку неплатоспроможного банку у національній валюті та іноземній валюті (за необхідності) в територіальному управлінні НБУ або в Операційному управлінні НБУ.
За змістом п.п. 3.3 п. 3 розділу V Положення після відкриття накопичувального рахунку за розпорядженням уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку залишок коштів із кореспондентського рахунку банку перераховується на накопичувальний рахунок і вживаються заходи щодо закриття кореспондентського рахунку такого банку та виключення його з учасників системи електронних платежів (СЕП) у порядку, визначеному нормативно-правовим актом НБУ.
У п.п. 3.4 п. 3 розділу V Положення також передбачено, що на накопичувальний рахунок банку зараховуються кошти такого банку і надходження на його користь. З цього рахунку проводяться розрахунки з кредиторами й оплата витрат на здійснення процедури ліквідації.
Таким чином, відповідно до норм ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Положенням «Про виведення неплатоспроможного банку з ринку», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України за № 1581/21893 від 14.09.2012 р. (які є спеціальними, а отже пріоритетними у застосуванні) після відкриття ліквідаційної процедури щодо банку відкривається єдиний накопичувальний рахунок в НБУ, на який переводяться усі кошти, акумульовані таким банком на кореспондентському рахунку.
Відтак протягом всього періоду ліквідації ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку», грошові кошти, що містяться на накопичувальному рахунку банку фактично становлять сукупну ліквідаційну масу банку, тобто є майном виключно цього банку. Зазначене унеможливлює встановлення у загальній ліквідаційній масі банку належність конкретних сум окремим фізичним або юридичним особам, та, як наслідок, накладення арешту на ці суми.
Крім того, чинне законодавство прямо забороняє накладення будь-яких публічних обтяжень на майно банку, що ліквідується. Зокрема п. 7 ч. 2 ст. 46 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», п.п. 2.3 п. 2 розділу V Положення передбачається, що з дня початку процедури ліквідації банку втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України не допускається арешт майна/коштів банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, а також майна/коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Згідно із п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України до повноважень слідчого судді суду першої інстанції належить здійснення у порядку, передбаченому положеннями КПК України, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
З огляду на зміст завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України, завдання слідчого судді полягає, у тому числі, у недопущенні піддання особи у такому кримінальному провадженні необґрунтованому процесуальному примусу та застосування неналежних правових процедур до учасників кримінального провадження.
Оцінюючи вказані вище обставини в їх сукупності, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність у кримінальному провадженні даних, які б виправдовували втручання держави у право на мирне володіння майном у контексті забезпечення «справедливого балансу» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту конкретної особи.
За таких обставин клопотання органу досудового розслідування про накладення арешту на грошові кошти є юридично необґрунтованим, суперечить вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим не може бути задоволено.
У задоволенні клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Державної фіскальної служби України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 про накладення арешту на майно - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали буде проголошено 27.12.2017 року о 09.45 год.
Слідчий суддя: ОСОБА_1