Справа № 161/14299/17
Провадження № 2/161/4058/17
18 грудня 2017 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Олексюка А.В.,
при секретарі - Шолом С.І.,
з участю позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ківерцівського медичного коледжу про скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення коштів за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Ківерцівського медичного коледжу про скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення коштів за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 01.09.1979 року працював викладачем фізичного виховання Ківерцівського медичного училища, яке в подальшому реорганізувалось в Ківерцівський медичний коледж.
01.09.2015 року між ним та відповідачем укладено контракт, згідно умов якого він призначається на посаду викладача коледжу та зобов'язується виконувати покладені на нього обов'язки, визначені контрактом та законодавством про працю, на строк з 01.09.2015 року по 01.07.2016 року. Додатковою угодою № 1 до вказаного контракту від 04.05.2016 року строк дії контракту продовжено до 30.06.2017 року.
Наказом директора Ківерцівського медичного коледжу № 95к/тр від 23.08.2017 року його 26.08.2017 року звільнено з посади викладача навчально-допоміжного та господарського апарату Ківерцівського медичного коледжу в зв'язку з закінченням строку трудового договору згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України.
П. 6.1. контракту від 01.09.2015 року визначено, що контракт може бути припинений або розірваний з підстав, передбачених чинним законодавством та умовами самого договору.
Однією з підстав розірвання контракту є закінчення строку його дії (п. 6.2.1.). При цьому директор коледжу і працівники повинні за угодою сторін, не пізніше як за два місяці, визначитись у такому: контракт припиняє свою дію, контракт продовжується або укладається на новий термін. Контракт не може «переходити» в договір на невизначений строк відповідно до п. 2 ст. 36 КЗпП України коли кожна із сторін не поставила питання про його припинення. Якщо у цей термін сторони не визначились, то контракт продовжується на новий термін.
Позивач вважає, що відповідач звільнив його незаконно, оскільки жодних пропозицій зі сторони останнього щодо припинення чи продовження дії контракту йому не надходило. При цьому, зазначає, що з 01.07.2017 року по 26.08.2017 року він перебував у щорічній відпустці, тому, вважав, що трудові відносини тривають.
В зв'язку з незаконним звільненням він перебував у вимушеному прогулі.
Крім того, порушення його прав через незаконне звільнення призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, він змушений був докласти додаткових зусиль для організації свого життя.
З врахуванням уточнених позовних вимог, просить суд скасувати наказ директора Ківерцівського медичного коледжу № 95к/тр від 23.08.2017 року про його звільнення з 26.08.2017 року з посади викладача навчально-допоміжного та господарського апарату Ківерцівського медичного коледжу в зв'язку з закінченням строку трудового договору згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України, поновити його на посаді викладача навчально-допоміжного та господарського апарату Ківерцівського медичного коледжу з 26.08.2017 року, стягнути з відповідача в його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та 10000,00 грн. за завдану моральну шкоду.
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, наведених в позовній заяві та в заяві про уточнення позовних вимог. Просили суд уточнені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги не визнали, просили суд відмовити в задоволенні позову, з підстав викладених в письмових запереченнях.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, свідків, оцінивши та дослідивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 01.09.1979 року по 26.08.2017 року працював на посадівикладача фізичного виховання Ківерцівського медичного училища, яке в подальшому реорганізувалось в Ківерцівський медичний коледж, що підтверджується копією трудової книжки позивача (а.с. 3-7).
01.09.2015 року між сторонами укладено контракт, згідно умов якого ОСОБА_1 призначається на посаду викладача коледжу та зобов'язується виконувати покладені на нього обов'язки, визначені контрактом та законодавством про працю, на строк з 01.09.2015 року по 01.07.2016 року. Додатковою угодою № 1 до вказаного контракту від 04.05.2016 року строк дії контракту продовжено до 30.06.2017 року (а.с. 8-11).
Згідно наказу директора Ківерцівського медичного коледжу № 100к/тм від 16.06.2017 року з 01.07.2017 року по 26.08.2017 року ОСОБА_1 перебував у щорічній відпустці за період роботи з 01.09.2016 року по 31.08.2017 року (а.с. 12-13).
Наказом директора Ківерцівського медичного коледжу № 95к/тр від 23.08.2017 року його 26.08.2017 року звільнено з посади викладача навчально-допоміжного та господарського апарату Ківерцівського медичного коледжу, в зв'язку з закінченням строку трудового договору згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України.
Відповідно до ст. 43 Конституції України, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно ст. 5-1КзпП України, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до ст. 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Згідно ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Вимогами ст. 23 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, зокрема може бути укладений на визначений строк, встановлений за погодженням сторін. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Підстави припинення трудового договору встановлено ст. 36 КЗпП України.
П. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України передбачено, що підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і кожна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.
Пунктом 6.1 контракту визначено, що контракт може бути припинений або розірваний з підстав, передбачених чинним законодавством та умовами самого контракту.
Підстави розірвання контракту визначені п. 6.2. контракту. Так, підставою для розірвання контракту є закінчення строку його дії (п. 6.2.1.). При цьому директор коледжу і працівники повинні за угодою сторін, не пізніше як за два місяці, визначитись у такому: контракт припиняє свою дію, контракт продовжується або укладається на новий термін. Контракт не може «переходити» в договір на невизначений строк відповідно до п. 2 ст. 36 КЗпП України коли кожна із сторін не поставила питання про його припинення. Якщо у цей термін сторони не визначились, то контракт продовжується на новий термін.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 39-1 КЗпП України, після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на визначений строк.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України.)
Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Відтак з врахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та беручи до уваги саме обов'язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, суд розглядає справу по наявних у ній доказах.
Представником відповідача не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що відповідач повідомляв позивача про припинення дії контракту. Крім того, фактичне тривання трудових відносин між сторонами до 26.08.2017 року обумовлено перебуванням позивача у щорічній відпустці, яка надана йому на підставі наказу від 16.06.2017 року після закінчення дії контракту, починаючи з 01.07.2017 року, що свідчить про невизначенність сторін про його припинення, а тому на думку суду контракт продовжився на новий термін.
При цьому, суд не бере до уваги пояснення допитаних в судовому засіданні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5, оскільки з пояснень останніх не встановлено, що сторони визначились, що контракт припиняє свою дію.
Таким чином, суд вважає, що наказ директора Ківерцівського медичного коледжу № 95к/тр від 23.08.2017 року про звільнення з 26 серпня 2017 року ОСОБА_1 з посади викладача фізичного виховання навчально-допоміжного та господарського апарату Ківерцівського медичного коледжу в зв'язку з закінченням строку трудового договору згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України підлягаю скасуванню, а позивача слід поновити на посаді викладача фізичного виховання навчально-допоміжного та господарського апарату Ківерцівського медичного коледжу з 26.08.2017 року.
Згідно з вимогами ч.1, 2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше як за один рік.
При розрахунку середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу суд керується нормами Постанови КМУ від 08.02.1995 р. №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (надалі - «Порядок») і тлумачить їх наступним чином. Середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують дню звільнення працівника з роботи (абз. 3 п. 2 Порядку). Основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна заробітна плата працівника. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком (п. 5 розділу IV Порядку).
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за два місяці на число робочих днів (п. 8 Порядку). Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, встановленим з дотриманням вимог законодавства, (абз. 3 п. 8 Порядку). Середня місячна заробітна плата, визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат, обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Види виплат, що включаються у розрахунок середньої заробітної плати, наведено в розділі III Порядку.
Розмір середньоденного заробітку, визначений позивачем в наданому ним письмовому розрахунку вказаний 322,75 грн. Визначаючи середньоденну заробітну плату, стороною позивача взято два останні календарні місяці роботи перед звільненням - червень-липень 2017 року (41 робочий день), та середній заробіток за ці місяці - 13233,14 грн.
Відповідно до абз. 4 п. 2 розділу ІІ Порядку, якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Згідно довідки Ківерцівського медичного коледжу № 694 від 23.11.2017 року, ОСОБА_1 відпрацював у Ківерцівському медичному коледжі згідно табеля робочого часу, у травні 2017 року 20 днів, у червні 2017 року 20 днів, останній робочий день 30.06.2017 року, з 01.07.2017 року по 26.08.2017 року перебував у щорічній відпустці і отримав матеріальну допомогу на оздоровлення.
Тому, визначений стороною позивача розмір середньоденного заробітку суд є невірним та не приймається судом до уваги.
Із довідки Ківерцівського медичного коледжу № 473 від 01.12.2017 року, вбачається, що розмір середньоденного заробітку ОСОБА_1 за березень-серпень 2017 року становить 228,27 грн.
ОСОБА_1 звільнений з 26.08.2017 року. Станом на день ухвалення рішення час вимушеного прогулу становить 80 робочих днів.
Отже, середній заробіток позивача у справі за весь час вимушеного прогулу (з 26.08.2017 року по 18.12.2017 року включно) склав 18261,60 грн. (228,27 грн. х 80 днів).
Виходячи із цього сума середнього заробітку, яка підлягає стягненню на користь позивача за час вимушеного прогулу складає 18261,60 грн.
Стаття 237-1 КЗпП України передбачає, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівникові провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відмовляючи позивачу в задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди, суд керується ч. 1 ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.
Позивачем не наведено факту заподіяння моральної шкоди діями відповідача та не подано про це належних доказів.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України суд вважає за необхідне допусти дане рішення в частині поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць до негайного виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні звернення до суду позивач був звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ( в редакції чинній на день звернення до суду) за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою сплачується 0,4 розміру заробітної плати.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Так, на день подачі даного позову позивачу необхідно було б сплатити 640,00 грн. за вимогу немайнового характеру та 640,00 грн. за вимогу майнового характеру, за подання позову майнового характеру 1% ціни позову.
Таким чином, з відповідача в користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 1280,00 грн.
На підставі ст. 43 Конституції України, ст.ст. 36, 39-1, 172, 235, 237-1 КЗпП України керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 12, 13,76, 78, 79, 80, 81, 89, 133, 141, 263, 264, 265 ЦПК України , суд, -
Позов задовольнити частково.
Скасувати наказ директора Ківерцівського медичного коледжу № 95к/тр від 23.08.2017 року про звільнення з 26 серпня 2017 року ОСОБА_1 з посади викладача фізичного виховання навчально-допоміжного та господарського апарату Ківерцівського медичного коледжу в зв'язку з закінченням строку трудового договору згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України.
Поновити ОСОБА_1 на посаді викладача фізичного виховання навчально-допоміжного та господарського апарату Ківерцівського медичного коледжу з 26.08.2017 року.
Стягнути з Ківерцівського медичного коледжу на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 26.08.2017 року по 18.12.2017 року в розмірі 18261 (вісімнадцять тисяч двісті шістдесят однієї) гривні 60 копійок.
Стягнути з Ківерцівського медичного коледжу на користь держави судовий збір в сумі 1280 (однієї тисячі двісті вісімдесят) гривень.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України допусти дане рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць до негайного виконання.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду у Волинській області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб які були відсутні під час проголошення рішення, з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Луцького міськрайонного суду А.В.Олексюк
Повний текст рішення складено 26.12.2017 року.