Справа № 161/17137/17
Провадження № 2/161/4606/17
21 грудня 2017 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :
головуючого - судді Черняка В.В.
при секретарі Заболотько Д.М.,
за участі представника позивача: ОСОБА_1,
позивача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Відділ ведення реєстру територіальної громади м.Луцька Луцької міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації, -
Позивач ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації.
Свій позов обґрунтовує тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 04.03.2016 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Крім неї, в даній квартирі зареєстрований ОСОБА_3 Вказує, що відповідач з березня 2016 року не проживає в квартирі, що підтверджується довідкою, виданою Луцьким відділом поліції ГУ НП у Волинській області від 01.11.2017 року. Відповідач не сплачує комунальних платежів, особистих його речей в квартирі немає. Посилаючись на приписи ч.1 ст.71 ЖК України, просить визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, у зв'язку з відсутністю в ньому протягом шести місяців та зобов'язати Відділ ведення реєстру територіальної громади м.Луцька Луцької міської ради зняти його з реєстрації місця проживання.
Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити з підстав, викладених в заяві.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, заперечень проти позову не надав.
Представник третьої особи в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, у вирішенні спору покладається на розсуд суду.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 04.03.2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, позивачу належить квартира АДРЕСА_2. (а.с.3-4). З представлених суду матеріалів вбачається, що право власності за позивачем зареєстроване в установленому законодавством порядку (а.с.6).
З доводів позивача, у належній їй квартирі зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_3
Позивач вказує, що з часу відчуження квартири, а саме, з березня 2017 року, відповідач не проживає в квартирі. Дана обставина підтверджується довідкою Луцького відділу поліції ГУ НП у Волинській області № 3/9635 від 01.11.2017 року (а.с. 5).
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Відповідно до ст. 319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Частиною першою статті 71 Житлового кодексу Української РСР визначено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Як визначено статтею 72 ЖК УРСР, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Оскільки ОСОБА_3 більше ніж протягом шести місяців не проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1, заперечень проти визнання його таким, що втратив право користування цієї квартирою не подав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.
Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права власності або права користування житловим приміщенням. А тому суд вважає, що вимога позивача про зняття з реєстрації відповідача до задоволення не підлягає, оскільки втрата права на житло і є підставою для внесення даних про зняття особи з реєстраційного обліку.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 10, 12, 77, 78, 263, 265, 268 ЦПК України, статтями 71, 72 ЖК УРСР, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_3.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 25.12.2017 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду Черняк В.В.