221/774/17
2-а/221/69/2017
14 грудня 2017 року м. Волноваха
Волноваський районний суд у складі
головуючого судді Мохова Є.І.,
за участі секретаря Бридня О.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач 24.02.2017 звернувся до суду, вказуючи, що з 11.11.1984р. по 14.02.1987р. проходив військову службу на території Демократичної Республіки Афганістан.
17.02. 2012 року йому було встановлено інвалідність третьої групи в наслідок травми отриманої при виконанні обов"язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії.
У 2015 року позивач звернувся до Військового комісаріату Донецької області із заявою про призначення одноразової грошової допомоги, у зв"язку з отриманням інвалідності третьої групи, яке пов"язане з виконання військової служби в Демократичній Республіці Афганістан відповідно до п.4 ч.2 ст.16 Закону України" Про соціальний і правовий захист військослужбовців та членів їх сімей.
06.07.2015 року Донецький обласний військовий комісаріат направив подані позивачем документи до Департаменту фінансів Міністерства оборони України листом № Ф3 40922.
16.01.2017 року у відповідь на адвокатський запит Департамент фінансів Міністерства оборони України листом № 248/3/6/12 від 03.01.2017 відповів, що підстав для подання пропозицій Міністру оборони України, щодо призначення одноразової грошової допомоги позивачу немає. Оскільки, документи були поданівідповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України " 975 від 25.12.2013р, яка набула чинності після встановлення інвалідності та документи подані позивачем були повернуті до Донецького обласного військового комісаріату.
Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 12.04.2007 року № 168 розгляд документів по призначенню одноразової грошової допомоги здійснюється постійною комісією з розгялду питань, пов"язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі ( смерті), каліцтва або інвалідності військослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби.
Всупереч ч.6 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військослужбовців та членів їх сімей" та наказу Міністерства оборони України від 12.04.2007 року № 168, документи позивача не було розглянуто по суті та не було прийнято рішення про призначення, або про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги позивачу постійною комісією,тому просив суд:
- зобов'язати Міністерство оборони України розглянути заяву щодо призначення одноразової грошової допомоги та прийняти рішення по суті згідно п.4 ч.2 ст.16 Закону України" Про соціальний і правовий захист військослужбовців та членів їх сімей.
-встановити судовий контроль за виконанням данного судового рішення, зобов"язавши відповідача в місячний термін надати до Волноваського районного суду Донецької області звіт про його виконання.
Позивач та представник позивача в судове засідання не з"явились, представник позивача надав письмові пояснення, просив справу розглянути бе його участі, позов підтримав та просив його задовольнити.
Відповідач Міністерство оборони України в судове засідання не з"явився, надав заяву про проведення судового засідання без участі представника Міністерства оборони України, надав запереченння проти позовних вимог позивача.
Представник третьої особи до суду не з"явився, причину неявки суду не повідомив, про час розгляду справи був сповіщений належним чином.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Згідно витягу із протоколу № 2274 від 22.12.2011 засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця, поранення, контузія, захворювання, так, пов'язане з виконання ОСОБА_1 , обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 68). В подальшому позивачу була встановлена ІІІ група інвалідності, що настала в результаті поранення, контузії і захворюванням, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби в країнах де велись бойові дії, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААБ № 270169 від 16.02.2012р. та серія 10 ААВ № 496677 від 16.12.2014 (а.с. 66-67).
Із довідки до акта огляду МСЕК серії 10 ААБ № 270169 від 16.02.2012р. та серія 10 ААВ № 496677 від 16.12.2014 вбачається, що позивачу з 17.02.2012 встановлена третя група інвалідності, що настала в результаті поранення, контузії і захворюванням, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби в країнах де велись бойові дії (а.с. 67).
З метою вирішення питання по виплату одноразової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії, ОСОБА_1 звернувся до Військового комісаріату Донецької області з відповідною заявою та надав копії необхідних документів. Донецький ОМВК надіслав документи ОСОБА_1 до Департаменту фінансів Міністерства оборони України, для вирішення питання щодо можливості призначення виплати одноразової грошової допомоги.
З листа Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 03.01.2017 № 248/3/6/12, адресованого адвокату Дасюку В.В., що після розгляду документів ОСОБА_1 встановлено, що підстав для подання пропозиції Міністерству оборони України щодо призначення одноразової грошової допомоги немає, оскільки оформлені та подані в Департамент відповідно до норм постанови КМУ від 25.12.2013 № 975, яка набула чинності після встановлення ОСОБА_1 групи інвалідності, а не до норм чинних на 2012 рік. Документи ОСОБА_1 повернуті без реалізації до Донецького ОВК.
Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
У відповідності до частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі Закон № 2232-ХІІІ).
Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України від 20.12.1991 №2011- XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011- XII).
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом № 2011-ХІІ.
Розділом ІІ цього Закону, зокрема, встановлені права військовослужбовців щодо грошового забезпечення.
Позивач перебував у статусі військослужбовця строкової служби з 11.11.1984р. по 14.02.1987 року. Приймав участь в період бойових дій у складі діючої армії на території Демократичної Республіка Афганістан з 11.11.1984р. по 14.02.1987 року, де отримав поранення та з 17.02.2012 року йому призначена третя група інвалідності, у зв"язку з пораненнями пов"язаними з виконанням обов"язків військової службипри перебуванні в країнах де велись бої.
Згідно висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи Київського міського бюро судово-медичної експертизи № 1066/ж від 15.12.2011 року ОСОБА_1 має рубці які є слідством загоєння ран, які могли утворитися внаслідок осколкових поранень, які могли бути отримані в період бойових дій у Республіці Афганістан в 1986 році. (а.с 69 ).
Частиною другою статті 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
З аналізу наведених норм Закону вбачається, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.
Виходячи з буквального тлумачення статті 16 Закону № 2011-ХІІ суд дійшов висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.
Аналогічний правовий висновок у спорі цієї ж категорії вже був висловлений Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 справа № 21-446а14 та від 21.04.2015 справа № 21-135а15.
Суд зазначає, що застосування статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності, внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби, а тому доводи Донецького обласного військового комісаріату про є безпідставними.
Позивач отримав право на призначення вказаної допомоги з 17.02.2012р, а тому має право на її призначення та виплату відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", затвердженого Постановою КМ України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок № 975)
Згідно п. 13. Порядку № 975, керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Як встановлено в судовому засіданні, за результатами розгляду заяви позивача листом Управлінням організаційного, соціального забезпечення та тарифікації Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 03.01.2017 за підписом начальника цього управління представнику позивача адвокату Дасюку В.В. було повідомлено про відсутність права на виплату вказаної допомоги.(а.с.65).
Такий лист не можна розцінювати як рішення Міністерства оборони України про результати розгляду звернення Позивача.
Зазначене свідчить, що звернення позивача у 2015р. щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності, визначеної Порядком N 975, Міністерством оборони України у встановлені законодавством строки не розглянуто. При розгляді такого звернення позивача відповідачем допущена протиправна бездіяльність, яка призвела до порушення прав Позивача, передбачених статтями 16-16-3 Закону N 2011-XII.
Суд вважає, що порушені права позивача підлягають судовому захисту виключно шляхом визнання протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі інвалідності та зобов'язання Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги в разі інвалідності у відповідності до вимог Порядку № 975.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано доказів правомірності своїх дій та прийнятого рішення щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги, з огляду на що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -,
постановив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі інвалідності.
Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги в разі інвалідності у відповідності до вимог постанови КМ України від 25 грудня 2013 року № 975.
Віншій решті позовних вимог - відмовити за безпідставністю.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Волноваський районний суд Донецької області протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Є.І.Мохов