233 № 233/6507/17
27 грудня 2017 року
приміщення суду за адресою: 85113, м. Костянтинівка, пр. Ломоносова, 157
Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого судді Каліуш О. В., за участі секретаря Франчук А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа Костянтинівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про встановлення факту народження дитини,
Звернувшись до суду з заявою, ОСОБА_1 просить встановити факт народження ІНФОРМАЦІЯ_6 в Україні у м. Єнакієве Донецької області дитини чоловічої статі - ОСОБА_2, матір'ю якого є громадянка України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком - громадянин України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2; посилаючись на те, що вона з 11 липня 2014 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3.
ІНФОРМАЦІЯ_6 у медичному закладі м. Єнакієве Донецької області вона народила дитину чоловічої статі ОСОБА_2, про що їй було видано медичне свідоцтво про народження № 396 від 13.12.2017 року.
Проте, у подальшому їм стало відомо, що медичне свідоцтво про народження дитини, видане на не підконтрольній Україні території є незаконним та не створює правових насідків на території України відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та постанови ВРУ від 17.03.2015 року № 2245-УШ «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями».
З метою реєстрації факту народження дитини та отримання свідоцтва про народження дитини, вона звернулись до Костянтинівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану, однак у реєстрації та отриманні свідоцтва про народження дитини їй було відмовлено на підставі невідповідності медичного свідоцтва про народження дитини встановленим вимогам законодавства України.
Народження дитини на тимчасово окупованій території України унеможливлює здійснення в законодавчо визначеному порядку реєстрації народження дитини, як на те зобов'язує ст. 144 СК України.
Заявник ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 у судове засідання не з'явились, в заяві про встановлення факту просили розглянути справу у їх відсутність.
Представник заінтересованої особи Костянтинівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Донецькій області, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, відзив на заяву ОСОБА_1 не надав.
Дослідивши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою постановою ВРУ № 789-ХП від 27.02.1991 року, дитина має бути зареєстрована одразу після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави - учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов'язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.
Відповідно до ч.1 ст. 144 СК України батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» - державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження (ч.3). Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження (абз.1 ч.4) та за відсутності документа закладу охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження (абз.5 ч.4).
Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно п.7 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.
Відповідно до ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь - якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника (ч.1).Справи про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду (ч.2).У рішенні про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, зокрема, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків (ч.3). Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню. Рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Оскарження рішення не зупиняє його виконання (ч.4). Копія судового рішення видається учасникам справи, негайно після проголошення такого рішення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження або смерті особи (ч.5).
Судом встановлено, що заявником у даній справі є громадянка України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Єнакієве Донецької області, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_2, виданим 30 жовтня 2015 року Орджонікідзевським РВ у м. Маріуполі ГУ ДМС України в Донецькій області (а.с.4).
Заявник ОСОБА_1 з 11 липня 2014 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб від 11 липня 2014 року (а.с.9).
За твердженням заявника, вона ІНФОРМАЦІЯ_6 в медичному закладі м. Єнакієве Донецької області народила дитину чоловічої статі - ОСОБА_2.
На підтвердження факту народження дитини заявником надані:
- копія медичного свідоцтва про народження №396 від ІНФОРМАЦІЯ_6, виданого КУ «Міська лікарня № 2 м. Єнакієве» (а.с.7);
-копія обмінної карти пологового будинку, полового відділення лікарні, відомості про новородженого ОСОБА_1 (а.с.10);
- копія обмінної карти пологового будинку, пологового відділення лікарні, відомості про породіллю ОСОБА_1 (а.с.11);
- фототаблиця із зображенням заявника у стані вагітності, та заявника з чоловіком та дитиною (а.с.12-14).
Даючи оцінку допустимості документам, що видані установою на тимчасово окупованій території України, суд керується ч.2 ст. 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. Крім того, суд враховує норму статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» якою встановлено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Разом з тим, вирішуючи питання щодо оцінки вищезазначеного доказу, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права. Так, суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини, зокрема «Loizidou v.Turkev», «Cyprus v.Turkev», а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v.the Republik of Moldova and Russia»), де ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПО наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди маж бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження дитини для реалізації особистих майнових та немайнових прав заявника, суд, як виняток, приймає до уваги копію медичного свідоцтва про народження 396 від ІНФОРМАЦІЯ_6 та оцінює його в сукупності з медичними документами ОСОБА_1 під час пологів та наданою фото таблицею, та вважає, що заявлені вимоги слід задовольнити, встановивши факт народження ІНФОРМАЦІЯ_6 у м. Єнакієве Донецької області Україна громадянкою України ОСОБА_1 від громадянина України ОСОБА_3 дитини чоловічої статі - ОСОБА_2, що надасть заявнику можливість отримати видане державним органом України свідоцтво про народження дитини.
Керуючись ст. ст. 315-318 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, заінтересована особа Костянтинівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, ідентифікаційний код 21969090, м. Костянтинівка, вул. Театральна, 5, про встановлення факту народження дитини задовольнити.
Встановити факт народження ІНФОРМАЦІЯ_6 у м. Єнакієве Донецької області Україна громадянкою України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженкою м. Єнакієве, Донецької області, від громадянина України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Єнакієве, Донецької області, дитини чоловічої статі - ОСОБА_2.
Допустити негайне виконання судового рішення.
Повний текст рішення складено 27 грудня 2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справа, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Суддя: О.В. Каліуш