20 грудня 2017 рокусправа № 203/3370/17(2-аз/0203/7/2017)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Дадим Ю.М.
судді: Дурасової Ю.В. Богданенка І.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27.10.2017 року (суддя С.В. Єдаменко) ухвалену в місті Дніпро у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до Державного реєстратора відділу реєстрації майнових прав управління у сфері державної реєстрації департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради ОСОБА_3 про проведення реєстраційної дії -,
ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державного реєстратора відділу реєстрації майнових прав управління у сфері державної реєстрації департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради ОСОБА_3 про визнання нечинним внесений Відповідачем запис №19790981 від 29.03.2017 року про підставу виникнення у ОСОБА_4 права власності на підставі «рішення суду, серія та номер: б/н, справа №200/8749/15-ц виданий 05.07.2016 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетрвоська.
Також, Позивачем була подана заява про забезпечення позову шляхом заборони відчужувати квартиру №6 в буд.3, житловий масив Тополя-3 в місті Дніпро (об'єкт нерухомого майна реєстраційний номер 1214918012101), зареєстрованої 20.09.2017 року за ОСОБА_5 до набрання законної сили судовим рішення у даній справі.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27.10.2017 року в задоволенні заяви Позивача було відмовлено.
ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_6, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушенням судом норм процесуального права, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняте нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суд першої інстанції неповно дослідив заяву і матеріали справи, зокрема, не встановив зв'язку між забезпеченням прав дитини, в інтересах якої подано позов і наслідками, що можуть настати в разі відмови суду забезпечити позов.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні клопотання про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, про які просить позивач, обмежує права власника квартири ОСОБА_5, який до участі у справі не залучений.
Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно ч.ч. 1, 4 ст.117 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Адміністративний позов може бути забезпечено шляхом зупинення рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень.
Отже, підставами для забезпечення позову є: 1) наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; 2) наявність неможливості захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав, свобод та інтересів позивача в разі невжиття таких заходів; 4) очевидність ознак протиправності рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.
Забезпечення позову допускається, якщо не вжиття цих заходів може ускладнити або привести до неможливості виконання рішення суду.
В свою чергу, відповідні підстави, згідно п. 1 ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України, повинні бути зазначені та обґрунтовані у клопотанні особи щодо забезпечення позову.
Як вбачається з заяви про забезпечення адміністративного позову, Позивач обґрунтовує необхідність його задоволення посиланням на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме суд не встановив зв'язок між забезпеченням прав дитини в інтересах, якої подано позов.
Так, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що заходи забезпечення адміністративного позову мають бути належними та відповідними заявленому адміністративному позову та мати персоніфікований характер, а саме стосуватись прав та охоронюваних законом інтересів саме позивача у справі, не порушувати прав інших осіб, та прийматись виключно за наявності підстав очевидної протиправності дій, рішень суб'єкта владних повноважень, неможливості захисту порушених прав після ухвалення рішення або необхідності докладення значних зусиль для їх відновлення.
В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, Позивачем не було зазначено, які саме його права можуть бути порушенні без забезпечення адміністративного позову.
Також, заявлений Позивачем захід забезпечення адміністративного позову має наслідком обмеження прав іншої особи, а саме ОСОБА_5, який до участі у справі долучений не був.
Окрім того, Позивачем не було доведено та документально не підтверджено обставини, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову завдасть значної шкоди правам Позивача або в подальшому унеможливить захист їх поновлення.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для забезпечення заяви про забезпечення позову.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27.10.2017 року є обґрунтованою та законною, а підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст. 243, ст.308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27.10.2017 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя: Ю.М. Дадим
Суддя: Ю.В. Дурасова
Суддя: І.Ю. Богданенко