20 грудня 2017 року справа № 317/2417/17(2-а/317/93/2017)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.,
суддів: Дурасової Ю.В. Богданенка І.Ю. ,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького районного суду Запорізької області від 31.10.2017 року (суддя Сакоян Д.І.) ухвалену в Запоріжжі у справі за позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти 1 батальйону 4 Управління патрульної поліції у м. Запоріжжі Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення -,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Інспектора роти 1 батальйону 4 Управління патрульної поліції у м. Запоріжжі Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_2 в якому просив скасувати постанову АР№645947 від 08.08.2017 року по справі про адміністративне правопорушення.
Постановою Запорізького районного суду Запорізької області від 31.10.2017 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
ОСОБА_1, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняте нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на те, що в постанові відсутній будь-який запис про використання відповідачем хоч якихось технічних засобів з можливістю відео фіксації. Також, апелянт зауважив, що на даний час відсутні нормативно-правові акти МВС України, яким би регулювалось наявність технічних або будь-яких спеціальних засобів для відео фіксації, щодо їхнього використання посадовими особами національної поліції або МВС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 08.08.2017 року Інспектором роти 1 батальйону 4 Управління патрульної поліції у м. Запоріжжі Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_2 було прийнято постанови серії АР №645947 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі.
Відповідно до вказаної постанови, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mersedes Benz Sprinter номерний знак НОМЕР_1 без обов'язкового комплектування, а саме: медичної аптечки та вогнегасника, чим порушив вимоги п.п.31.4.7 «є» Правил Дорожнього руху.
На підставі вказаного, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.125 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді попередження.
Не погодившись з обґрунтованістю прийняття вказаної постанови, Позивач оскаржив її до суду.
Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що інспектор поліції при винесенні оскаржуваної постанови діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені чинним законодавством, що свідчить про відсутність підстав для її скасування.
Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеними висновками з огляду на наступні обставини.
Відповідно до ст.9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст.222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 441, частина друга статті 106 1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116 2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121 1, 121 2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124 1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128 - 129, стаття 132 1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133 1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164 4, статтею 175 1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181 1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189 2, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Приписами ст.125 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121 - 128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу, - тягнуть за собою попередження.
В свою чергу, відповідно до Відповідно до пп.31.4.7 п.31.4 Правил Дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001, № 1306 Забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, зокрема інших елементів конструкції, а саме відсутні медична аптечка з нанесеними на неї відомостями про тип транспортного засобу, для якого вона призначена, - на мотоциклі з боковим причепом, легковому, вантажному автомобілі, колісному тракторі, автобусі, мікроавтобусі, тролейбусі, автомобілі, що перевозить небезпечний вантаж; працездатний вогнегасник на легковому, вантажному автомобілі, автобусі.
Аналіз вказаних правових норм вказує на те, що Національна поліція України уповноважена через своїх працівників притягувати осіб до адміністративної відповідальності за вчинення ними визначених законом адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, зокрема за керування транспортним засобом без обов'язкових елементів конструкції, а саме вогнегасника та аптечки.
При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме наданого Відповідачем відеозапису нагрудної камери, позивач керуючи транспортним засобом Mersedes Benz Sprinter номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по Прибережній магістралі в м. Запоріжжі в напрямку вул. ОСОБА_3, порушив вимоги ПДР України, здійснивши поворот ліворуч на вул. Запорізьку (де цей поворот було заборонено з огляду на визначення руху транспортного засобу прямо та праворуч).
На підставі викладеного, працівником поліції було зупинено транспортний засіб, яким керував Позивач та повідомлено про причину зупинки.
Відповідно до ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби зокрема у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху. Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Отже, зупинка транспортного засобу, яким керував Позивач була здійснена працівниками поліції з дотриманням приписів чинного законодавства.
В свою чергу, як вбачається з наданого Відповідачем відеозапису, працівниками поліції було здійснено перевірку документів Позивача та наявності транспортних комплектуючих, а саме медичної аптечки та вогнегасника, які на вимогу інспектора на огляд надані не були, що в свою чергу свідчить про їх відсутність.
Отже, Відповідачем було виявлено скоєння Позивачем адміністративного правопорушення, ознаки якого підпадають під дію ст.125 Кодексу України про адміністративні правопорушення та за скоєння якої встановлюється адміністративна відповідальність.
Також, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними посилання апелянта на неможливість врахування наданого Відповідачем відеозапису з бодікамери з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, відеозапис скоєння Позивачем адміністративного правопорушення був отриманий з нагрудної камери працівника поліції, розміщеної на видному місці та про роботу якої Позивача було попереджено неодноразово.
Також, в оскаржувані постанові було зазначено, що до неї додається відеозапис.
Отже, наявний в матеріалах справи відеозапис скоєння Позивачем адміністративного правопорушення в даному випадку є належним та допустимим доказом та має враховуватись судом.
Також, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності посилань апелянта на незабезпечення йому права на правову допомогу, оскільки положення ст.268 КУпАП визначають право особи на залучення адвоката або іншого фахівця в галузі права для надання правової допомоги під час розгляду справи про адміністративне правопорушення без визначення обовязку субєкта владних повноважень забезпечувати особі права на правову допомогу шляхом перенесення розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Як видно з запису події 08.08.2017 р. відповідач надав позивачу можливість реалізувати його право на правову допомогу.
Отже, виходячи з зазначених обставин справи, в даному випадку наявна належна доказова база, яка підтверджує факт скоєння Позивачем адміністративного правопорушення та як наслідок обґрунтовує правомірність притягнення його до адміністративної відповідальності, що в свою чергу свідчить про обґрунтованість прийняття Відповідачем оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення та відсутності підстав для її скасування.
Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи та приписів чинного законодавства, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що постанова Запорізького районного суду Запорізької області від 31.10.2017 року була прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для її скасування.
Керуючись ст. 243, ст.308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Запорізького районного суду Запорізької області від 31.10.2017 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя: Ю.М. Дадим
Суддя: Ю.В. Дурасова
Суддя: І.Ю. Богданенко