15 грудня 2017 року справа № 214/4318/17
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю,
суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В. ,
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Дніпрі
апеляційну скаргу Криворізького центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області
на постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 жовтня 2017 року (головуючий суддя Гриня С.Г.)
у справі № 214/4318/17
за позовом ОСОБА_1
до Криворізького центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області
третя особа: військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України
про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчини певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Криворізького центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, за участю третьої особи: військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії, в якому просила:
визнати недійсними рішення відповідача від 22.03.2017 (протокол № 10) та від 09.06.2017 (протокол № 19) про відмову ОСОБА_1 в призначенні на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсії по втраті годувальника після смерті батька ОСОБА_3 ;
зобов'язати відповідача призначити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію у зв'язку з втратою годувальника після смерті батька ОСОБА_3 , починаючи з 07 лютого 2017 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має право на призначення пенсії по втраті годувальника, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволено.
Постанова мотивована тим, що оскільки відсутність відомостей в системі персоніфікованого обліку щодо звітності по сплаті страхових внесків подавалася військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України не по кожній особі окремо, а загальною сумою без виділення кожної застрахованої особи, то відповідно й не залежала від дій самого ОСОБА_3 та не є провиною позивача, а тому оспорюване рішення відповідача є неправомірним та підлягає скасуванню.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відповідач зазначає, що відповідно до відомостей персоніфікованого обліку стосовно ОСОБА_3 , відсутні відомості щодо сплати за період з 05.03.2012 по 18.09.2014 страхових внесків, тому у відповідача відсутні підстави для зарахування вказаного періоду до страхового стажу.
Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 27 вересня 2013 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с. 6).
Відповідно до свідоцтва від 01.02.2016 серія НОМЕР_2 вищезазначене на той час подружжя мають доньку ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7).
Як вбачається з копії свідоцтва про смерть (а.с. 8), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
05 березня 2012 року ОСОБА_3 зараховано на військову службу за контрактом до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, а 18 вересня 2014 року звільнено за станом здоров'я, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_3 (а.с. 9), копією тимчасового посвідчення № НОМЕР_4 (а.с. 12), копією обліково-послужної картки за формою № 6 (а.с. 13), копіями довідок про дохід за період з березня 2012 року по вересень 2014 року, виданих військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (а.с. 33-34).
13 березня 2017 року та повторно 13 квітня 2017 року позивач звернувся до Криворізького центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області із заявою про призначення ОСОБА_2 пенсії у зв'язку із втратою годувальника.
Рішенням комісії для розгляду питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою) пенсії відповідно до вимог чинного законодавства Криворізького центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області від 22.03.2017 позивачеві відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ст. 36 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі Закон № 1058-IV) у зв'язку з відсутністю у померлого годувальника страхового стажу необхідного для призначення даного виду пенсії. Вказано, що страховий стаж ОСОБА_3 складає 11 місяців 10 днів, а потрібно 3 роки (а.с. 47-48).
Також рішенням комісії для розгляду питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою) пенсії відповідно до вимог чинного законодавства Криворізького центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області від 09.06.2017 відмовлено позивачу в призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» через відсутність у померлого годувальника страхового стажу, необхідного для призначення даного виду пенсії. Вказано, що на теперішній час в системі персоніфікованого обліку відсутні дані про годувальника і його страховий стаж недостатній для призначення ОСОБА_2 пенсії по втраті годувальника (а.с. 49 - 50).
Також встановлено, що відповідачем в страховий стаж померлого враховано лише період перебування на обліку в Криворізькому міському центрі зайнятості, що становить 11 місяців 10 днів (а.с. 20)
При цьому, з протоколу № 19 від 09.06.2017 вбачається, що за період з 2000 по 2017 рік на ОСОБА_3 відсутня інформація по обліковій картці.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням відповідача, позивач оскаржив їх до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає, що статтею 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі Закон № 1058-ІV) визначено умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, згідно з якими пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років.
Відповідно до частини 1 статті 37 Закону № 1058-ІV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Необхідною умовою для призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника є наявність страхового стажу.
Відповідно до ст. 24 Закон № 1058-ІV - страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
У відповідності до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у редакції частини 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до ст.11 Закону Закон № 1058-ІV загальнообов'язковому пенсійному страхуванню підлягають військовослужбовці, особи рядового і начальницького складу, а також особи, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, Службі безпеки України, інших, утворених відповідно до законів України військових формуваннях, а також в органах Міністерства внутрішніх справ України. Відповідно вказані періоди служби зараховуються до страхового стажу.
Так, згідно письмових пояснень представника військової частини № НОМЕР_1 , у період до 01 червня 2016 року до органів Пенсійного фонду страхувальники, які нараховують та сплачують єдиний внесок за осіб із числа військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу подають таблицю 4 додатка 4 загальною сумою без виділення кожної застрахованої особи, а оскільки цим особам нараховується грошове забезпечення, тому таблиця 6 додатка 4 про сплату єдиного внеску до Пенсійного фонду не подається на зазначених осіб (а.с. 54 - 56)
Відповідно до копії трудової книжки, ОСОБА_3 проходив службу у військовій частині № НОМЕР_1 Національної гвардії України у період з 05.03.2012 по 18.09.2014, а у період з 18.03.2015 по 11.03.2016 перебував на обліку у Криворізькому міському центрі зайнятості (а.с. 9).
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними посилання пенсійного органу про відсутність у померлого годувальника необхідного страхового стажу (4 роки) на момент смерті, оскільки належними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи підтверджено наявність у померлого страхового стажу.
З огляду на викладене, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Криворізького центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області залишити без задоволення.
Постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 жовтня 2017 року у справі № 214/4318/17 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 Кодексу адміністративного судочинства України, може бут оскаржена в порядку, встановленому ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: І.Ю. Добродняк
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: Я.В. Семененко