Справа №640/6727/17 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11кп/790/1812/17 Доповідач: ОСОБА_2 Категорія: ч.1 ст.286 КК України
21 грудня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:
-головуючого ОСОБА_2 ,
-суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
-при секретарі ОСОБА_5 ,
-за участю прокурора ОСОБА_6 ,
-захисника ОСОБА_7 ,
-обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Харкові кримінальне провадження №11кп/790/1812/17 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на вирок Київського районного суду м.Харкова від 19 травня 2017 року, -
Цим вироком
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Іванівка Вовчанського району Харківської області, громадянина України, одруженого, що має на утриманні двох неповнолітніх дітей, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 , не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
засуджено за ч.1 ст.286 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 1700 грн.
Кримінальне провадження було розглянуто в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України.
Як установив суд, ОСОБА_8 22 вересня 2016 року приблизно о 09 год. 15хв., керуючи технічно справним автомобілем ГАЗ-33021 р.н. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_9 , рухався по правій полосі для руху узвозу Весніна зі сторони вул.Шевченко у напрямку вул.Пушкінська м.Харкова.
Під час руху в районі перехрестя вул.Челюскінцев та узвозу Весніна водій ОСОБА_8 грубо порушив вимоги п.п.10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України, згідно з якими:
п.10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.»;
п.10.3 «У разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі,на яку він має намір перестроїтися», не переконався у безпеці свого руху та не впевнився у тому, що сусідня смуга вільна від транспортних засобів, почав здійснювати перестроювання на ліву полосу руху де у цей час, у попутному напрямку та позаду рухався автомобіль VOLKSWAGEN POLO р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_10 , тим самим своїми діями створив небезпеку та аварійну обстановку для водія ОСОБА_10 .
Після чого водій ОСОБА_10 перебуваючи у аварійній обстановці виїхав на зустрічну полосу руху, де трапилось зіткнення автомобіля VOLKSWAGEN POLO р.н. НОМЕР_2 з автомобілем КІА SORENTO р.н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_11 , який рухався по своїй полосі руху в зустрічному напрямку та послідуючим зіткненням автомобіля VOLKSWAGEN POLO р.н. НОМЕР_2 з автомобілем АUDI 100 р.н. НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_12 .
Внаслідок даної дорожньо-транспортної події пасажиру автомобіля VOLKSWAGEN POLO р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_13 , згідно висновку судово-медичної експертизи №422-А/17 від 14.04.2017 року заподіяні тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості у вигляді перелому лонної і сідничної кісток справа із зсувом, краєвого перелому крижів справа, перелому 3-4-5-6 ребер із зсувом справа.
Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм ОСОБА_8 , виразилося в тому, що він керуючи технічно справним автомобілем ГАЗ-33021 не зорієнтувався в дорожній обстановці, не переконався у безпеці свого маневру, зманеврував вліво на полосу руху автомобіля VOLKSWAGEN POLO під керуванням ОСОБА_10 , що рухався позаду нього в попутному з ним напрямку, не надав йому переваги, створивши йому перешкоду та поставив останнього у аварійну обстановку, внаслідок чого водій автомобіля VOLKSWAGEN POLO виїхав на полосу зустрічного руху, де сталося зіткнення його автомобіля з автомобілем «КІА SORENTO» та послідуючим затіненням з автомобілем АUDІ 100, що спричинило вищевказані наслідки.
Порушення правил безпеки дорожнього руху України водієм ОСОБА_8 , згідно висновку комплексної судової автотехничної та експертизи відео-, звукозапису №12835/12836/2856 від 27.03.2017 року перебувають у прямому причинному зв'язку з подією та наслідками, що наступили.
В апеляційній скарзі прокурор ставить питання про скасування вироку в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Зазначив, що покарання ОСОБА_8 за ч.1 ст.286 КК України у виді штрафу безпідставно призначено у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, оскільки санкцією цього закону передбачено покарання у виді штрафу від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Просить ухвалити апеляційним судом вирок, яким призначити обвинуваченому ОСОБА_8 покарання за ч.1 ст.286 КК України у виді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 3400 грн. без позбавленням права керувати транспортними засобами.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , які заперечували проти задоволення скарги прокурора та просили вирок змінити, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, є обґрунтованими.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.
Санкцією ч.1 ст.286 КК України передбачено покарання у виді штрафу від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як слідує із матеріалів провадження, суд, у порушення вимог п.1 ч.1 ст.65 КК України, у резолютивній частині вироку, призначаючи ОСОБА_8 покарання у виді штрафу, визначив його розмір поза межами санкції ч.1 ст.286 КК України, тобто фактично нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання у санкції вищезазначеної статті КК України, не зазначивши при цьому мотивів свого рішення.
Зазначене свідчить про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, що згідно п.4 ч.1 ст.409 КПК України є підставою для зміни судового рішення.
В той же час, виходячи із приписів ч.2 ст.404 КПК України про право суду апеляційної інстанції вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого, ураховуючи щире каяття обвинуваченого, наявність на його утриманні двох неповнолітніх дітей, тобто обставини, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а також особу винного, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, не обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває, характеризується задовільно, колегія суддів вважає за можливе в порядку п.4 ч.1 ст.408 КПК України змінити вирок в частині призначеного покарання, застосувавши до нього положення ст.69 КК України.
Що стосується клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про застосування до нього положень п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році», то воно підлягає задоволенню.
Відповідно до п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію в 2016 році» підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей - інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.
ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, вирок щодо нього не набрав законної сили, на день набрання чинності Закону України «Про амністію у 2016 році» його дві дитини, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 , не досягли 18 років, і даних щодо позбавлення обвинуваченого батьківських прав матеріали провадження не містять.
Підстави, передбачені ст.9 Закону України «Про амністію у 2016 році» та ст.4 Закону України «Про застосування амністії в України», які унеможливлюють застосування амністії до обвинуваченого, - відсутні.
З огляду на наведене ОСОБА_8 , на підставі п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році», підлягає звільненню від відбування покарання, призначеного йому вироком Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 16 травня 2017 року.
Керуючись ст.ст. 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити частково.
Вирок Київського районного суду м.Харкова від 19 травня 2017 року щодо ОСОБА_8 змінити.
Призначити ОСОБА_8 за ч.1 ст.286 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, покарання у виді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в розмірі 1700 грн., без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання, призначеного вироком Київського районного суду м. Харкова від 19 травня 2017 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: