Справа № 645/1622/17 Головуючий 1 інстанції - Шарко О.П.
Провадження № 22ц/790/6556/17 Головуючий ІІ інстанції - Кісь П.В.
Категорія: договірні
13 грудня 2017 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого - Кіся П.В.,
суддів: - ОСОБА_1,
- ОСОБА_2,
за участю секретаря - Пузікової Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 03 жовтня 2017 року по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановила:
Позивач ОСОБА_4 акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі за текстом - ПАТ «Альфа-Банк», позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по відсоткам у розмірі 5590,68 доларів США за кредитним договором № 700004756 від 19.03.2008 року.
Позов мотивований тим, що між сторонами був укладений вищевказаний кредитний договір. У зв'язку із неналежним та несвоєчасним невиконанням умов договору у боржника утворилась заборгованість по відсоткам, яка до цього часу не погашена.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 03 жовтня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 526, 598, 599, 625, 629, 631 ЦК України.
Представник відповідача подав до суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність, обґрунтованість та безпідставність вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судовим розглядом встановлено, що 19.03.2008 року між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк», правонаступником якого є ОСОБА_4 акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - Банк), та ОСОБА_3 (далі - Позичальник) було укладено кредитний договір № 700004756, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 14879,89 доларів США, під 13,5% річних, з кінцевим терміном повернення 20.03.2015 року.
Банк виконав свої зобов'язання за Договором кредиту, надавши відповідачу зазначені вище кредитні кошти.
Відповідно до умов вищевказаного кредитного договору відповідач зобов'язався погашати кредит та проценти за користування кредитом щомісячно згідно графіку платежів, не пізніше дати вказаної у графіку платежів.
В порушення умов, передбачених кредитним договором, відповідач грошові зобов'язання перед кредитодавцем належним чином не виконував, внаслідок чого виникла заборгованість.
У зв'язку з цим, рішенням Постійно діючого Третейського суду від 12.05.2011 року задоволено позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк» та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 87269,88 грн., заборгованість за відсотками у розмірі 3599,88 грн. та пеню у розмірі 2638,48 грн. за кредитним договором № 700004756 від 19.03.2008 року.
Рішення Постійно діючого Третейського суду від 12.05.2011 року набрало законної сили.
На підставі вказаного рішення Постійно діючого Третейського суду 26.09.2011 року Новозаводським районним судом м. Чернігова було видано виконавчий лист № 6-326/4.
Вказане рішення було виконано відповідачем в листопаді 2016 року, сума боргу, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження стягнуті із боржника у повному обсязі, згідно розпорядження державного виконавця Фрунзенського ВДВС м. Харкова ГТУЮ в Харківській області, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 22.11.2016 року, ВП № 32773955.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив того, що з ухваленням рішенням постійно діючого третейського суду від 12.05.2011 року мало місце дострокове стягнення всієї кредитної заборгованості, тому строк дії кредитного договору закінчився, а між сторонами існують лише невиконані зобов'язальні правовідносини. Тому банк втратив право на стягнення з боржника відсотків та інших платежів за користування кредитом.
Судова колегія не може погодитися з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно із ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягомякогосторониможутьздійснитисвоїправаівиконатисвоїобов'язкивідповіднододоговору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України.
Виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України та змісту кредитного договору можна зробити висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника від зобов'язання по сплаті процентів, належних кредитору відповідно до статті 1048 цього Кодексу у розмірі, встановленому договором.
Відповідний правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 року (справа №6-157цс16)
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності права позивача на стягнення з ОСОБА_3відсотків у розмірі, визначеному кредитним договором № 700004756.
Водночас, як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_3, він просив стягнути заборгованість по відсотках, яка утворилась у період з 2011 року по 20.08.2014 року.(а.с. 12)
Згідно штемпелю поштового відправлення з даним позовом до суду ПАТ «Альфа-Банк» звернулося 05.04.2017 року.
Відповіда чем до суду першої інстанції було подано заяву про застосування строків позовної давності до вимог ПАТ «Альфа-Банк».
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність установлюється тривалістю в три роки (стаття 257 ЦК України).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права чи про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Аналізуючи норми статей 261, 530, 631 ЦК України, слід дійти висновку про те, що в разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, кредитор може стягнути щомісячні платежі в межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Перебіг позовної давності буде починатись залежно від закінчення строку сплати кожного зі щомісячних платежів.
Отже, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначене періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 6 листопада 2013 року (№ 6-116цс13), 19 березня 2014 року (№ 6-20цс14), 18 червня 2014 року (№ 6-61цс14) та від 03.06.2015 року (№6-31цс15).
Отже, враховуючи дату звернення ПАТ «Альфа-Банк» до суду з даним позовом, задоволенню підлягають його вимоги щодо стягнення з ОСОБА_3 заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, яка виникла у період з 05.04.2014 року по 20.08.2014 року у розмірі 577, 37 доларів США.
Решта позовних вимог задоволенню не підлягає через сплив позовної давності.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновків, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про часткове задоволення позовних вимог ПАТ «Альфа-Банк».
Судові витрати підлягаю розподілу відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, а саме - судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» задовольнити частково.
Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 03 жовтня 2017 року скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог.
Позов публічного акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за відсотками задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» 577,37 доларів США (п'ятсот сімдесят сім доларів 37 центів США).
Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» судові витрати у розмірі 493 (чотириста дев'яносто три) грн.. 30 коп.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий - П.В. Кісь
Судді: О.А. Кружиліна
ОСОБА_2