№ 10-12-2009
Головуючий по справі: СЛОБОДЯНЮК П.Л.
Доповідач : НОВОВ С.О.
УХВАЛА Іменем України
31 березня 2009 року м. Київ
Військовий апеляційний суд Центрального регіону України в складі: головуючого - полковника юстиції ГОВОРУХИ В.І.,
суддів: полковників юстиції НОВОВА C.O. і ЗАГОРУЙКА В.В.,
при секретарі ЛОПУШНЯК І.П.,
за участю старшого прокурора відділу військової прокуратури Центрального регіону України підполковника юстиції КОНЕЦУЛА Р.В. та захисника - адвоката ОСОБА_8, розглянувши в судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою захисника на постанову військового місцевого суду Київського гарнізону від 13 березня 2009 року, винесену за скаргою ОСОБА_6 на постанову слідчого військової прокуратури Чернігівського гарнізону від 20 лютого 2009 року про порушення кримінальної справи,
встановив:
У березні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду зі скаргою на постанову слідчого військової прокуратури Чернігівського гарнізону старшого лейтенанта юстиції ПЛЕЧИКОВА О.С. від 20 лютого 2009 року про порушення стосовно ОСОБА_6 кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 424 КК України.
13 березня 2009 року, розглянувши вказану скаргу, військовий місцевий суд Київського гарнізону виніс постанову, якою залишив без задоволення скаргу ОСОБА_6 на постанову слідчого військової прокуратури Чернігівського гарнізону від 20 лютого 2009 року про порушення кримінальної справи.
Не погоджуючись з постановою суду від 13 березня 2009 року, адвокат ОСОБА_8, який представляє інтереси ОСОБА_6 подав на неї апеляційну скаргу, в якій просить зазначену постанову суду скасувати та повернути справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування цього апелянт посилається на те, що зазначена постанова є необгрунтованою та такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з
невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, а також істотним порушенням кримінально-процесуального закону.
Зокрема апелянт вважає, що висновки суду щодо наявності достатніх підстав для порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_6 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 424 КК України є помилковими та не підтверджуються доказами дослідженими в судовому засіданні.
Звертаючи увагу на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, апелянт посилається на те, що „достатні дані" про які йде мова в оскаржуваній постанові суду, аж ніяк не можуть вказувати на наявність в діях ОСОБА_6 ознак злочину, передбаченого ч. 1 ст. 424 КК України, оскільки покази військовослужбовців відділення прикордонної служби „Задеріївка", внаслідок їх залежності від командування прикордонного загону, не можуть бути визнані об'єктивними, а покази представників правоохоронних органів свідчать про їх пряму зацікавленість в обвинуваченні ОСОБА_6 у перевищенні влади чи службових повноважень, з метою прикриття своїх незаконних дій.'
Крім того, на думку апелянта суддя СЛОБОДЯНЮК П.Л. не міг розглядати скаргу ОСОБА_6 на постанову про порушення справи від 20 лютого 2009 року і підлягав відводу, з підстав, передбачених ст. 54 КПК України, оскільки під час досудового розслідування справи вирішував питання щодо продовження строку тримання ОСОБА_6 під вартою до десяти днів та розглядав скаргу останнього на постанову військового прокурора Чернігівського гарнізону від 24 січня 2009 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_6 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України.
Вказані обставини, як вважає апелянт, свідчать про те, що розгляд справи провадила особа, яка підлягала відводу, що у свою чергу є підставою для скасування постанови суду від 13 березня 2009 року через істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону.
Заслухавши доповідача, виступ захисника на підтримку апеляції та прокурора, який вважав необхідним постанову суду залишити без змін, а подану апеляцію - без задоволення, а також розглянувши представлені матеріали і обговоривши доводи апеляції, військовий апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду повинна бути залишена без змін, виходячи з наступного.
По-перше, у відповідності до вимог, передбачених ст. 236-8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення справи, суд повинен перевірити наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, а також законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи.
При цьому, всупереч доводам апеляції щодо невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова суду не могла і не містить в собі будь-яких висновків щодо фактичних обставин справи та оцінки об'єктивності тих чи інших доказів, в тому числі свідків, покази яких були оголошені в судовому засіданні, оскільки, згідно з вимогами вказаної вище статті, під час розгляду скарги на постанову про порушення справи, суд не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.
Посилання в постанові на покази свідків, з числа військовослужбовців ВПС „Задеріївка" та представників правоохоронних органів, слід розцінювати лише як підтвердження наявності джерел, які містять в собі дані, що стали підставою для порушення справи.
По-друге, як прямо передбачено законом, зокрема ст. 236-8 КПК України, суддя приймає відповідне рішення залежно від того, чи були при порушенні справи додержані вимоги ст.ст. 94, 97, 98 КПК України.
Як вбачається з представлених до апеляційного суду матеріалів, під час розгляду судом першої інстанції скарги ОСОБА_6 на постанову про порушення кримінальної справи від 20 лютого 2009 року, порушень наведених вище норм КПК України виявлено не було, а тому вказаний суд не мав правових підстав для її задоволення.
Що ж стосується посилання в апеляції на помилковість висновку суду щодо наявності істотної шкоди, яка була заподіяна діями ОСОБА_6, з точки зору наявності в діях останнього складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 424 КК України, то воно взагалі є безпідставним, оскільки відповідно до вимог закону поняття істотної шкоди є оціночним поняттям, а суд, як вже зазначалось вище, не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті, зокрема питання щодо правильності юридичної кваліфікації дій особи щодо якої порушено справу.
Більш того, оскаржувана постанова про порушення справи від 20 лютого 2009 року винесена в процесі досудового розслідування кримінальної справи, яка була порушена відносно ОСОБА_6 раніше, а саме 24 січня 2009 року.
У зв'язку з цим, питання про наявність чи відсутність в діях ОСОБА_6 ознак злочину, передбаченого ч. 1 ст. 424 КК України буде залежати не від того буде чи ні скасована постанова від 20 лютого 2009 року, а від того, яке обвинувачення йому пред'являть органи досудового слідства.
По-третє, доводи апеляції про те, що постанова суду від 13 березня 2009 року підлягає скасуванню через істотні порушення кримінально-процесуального закону, оскільки розгляд справи проводила особа, яка підлягала відводу є такими, що не ґрунтуються на нормах процесуального права.
Так дійсно, відповідно до вимог, передбачених ст. 54 КПК України, суддя не може брати участі в розгляді кримінальної справи, якщо під час досудового розслідування справи вирішував питання щодо зміни чи скасування запобіжних заходів, продовження строків тримання під вартою, або розглядав скарги на затримання чи на постанови про порушення або про відмову в порушенні кримінальної справи. Однак ці обставини, як прямо зазначено у вказаній вище нормі, виключають участь судді в розгляді кримінальної справи по суті, а не від повторної участі судді, під час досудового розслідування справи, у вирішенні тих питань, які віднесені до компетенції суду.
Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, і цей факт є беззаперечним, предметом розгляду судового засідання, яке проходило 13 березня 2009 року, під головуванням судді СЛОБОДЯНЮКА П.Л., була не кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_6, а лише чергова скаргу останнього на постанову про порушення відносно нього кримінальної справи за новою статтею КК України, що само по собі,
відповідно до вимог, передбачених ст. 54 КПК України, не може бути підставою для його відводу.
У зв'язку з цим, незважаючи на наведені в апеляції обставини, головою військового місцевого суду Київського гарнізону було прийнято цілком законне і обґрунтоване рішення щодо відмови у задоволенні заяви про відвід судді, яка була подана до суду захисником-адвокатом ОСОБА_8 під час розгляду скарги на постанову про порушення кримінальної справи від 20 лютого 2009 року.
За таких обставин постанова суду від 13 березня 2009 року не може бути визнана незаконною і скасована, оскільки військовий апеляційний суд регіону не вбачає для цього жодних правових підстав.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366, 377 і 382 КПК України, військовий апеляційний суд Центрального регіону,
Постанову військового місцевого суду Київського гарнізону від 13 березня 2009 року про залишення без задоволення скарги ОСОБА_6 на постанову слідчого військової прокуратури Чернігівського гарнізону від 20 лютого 2009 року про порушення кримінальної справи залишити без змін, а апеляційну скаргу заявника-адвоката ОСОБА_8 - без задоволення.