№10-11-2009
Постанову винесено під головуванням: СЛОВОДЯНЮКА П.Л.
Доповідач: НОВОВ C.O.
Іменем України
19 березня 2009 року м. Київ
Військовий апеляційний суд Центрального регіону в складі: головуючого генерал-майора юстиції КУЗЬМІНА А.С., суддів полковників юстиції НОВОВА C.O. і ЛАШЕВИЧА В.М., при секретарі ЛОПУШНЯК І.П, за участю старшого помічника військового прокурора Київського гарнізону майора юстиції КОЗАКА А.Т. та захисника-адвоката ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляцією захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на постанову військового місцевого суду Київського гарнізону від 12 березня 2009 року про обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту,
встановив:
12 березня 2009 року військовий місцевий суд Київського гарнізону, розглянувши подання старшого слідчого військової прокуратури Київського гарнізону старшого лейтенанта юстиції САХАНЧУКА А.Д., погоджене військовим прокурором Київського гарнізону, про зміну обраного відносно військовослужбовця військової частини А 0222 капітана ОСОБА_7, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 368, ч. 2; 189, ч. 2; 423, ч. 1 та 424, ч. 2 КК України, запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд на взяття під варту, виніс постанову, якою задовольнив вказане подання та змінив запобіжний захід, обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_7 з підписки про невиїзд на взяття під варту, з утриманням останнього на гауптвахті Центрального управління військової служби правопорядку по м. Києву та Київській області.
Не погоджуючись з постановою суду від 12.03.2009 року, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 подав на неї апеляцію, в якій просить скасувати зазначену постанову та відмовити в задоволенні подання слідчого про зміну запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, обраного відносно ОСОБА_7 на взяття під варту.
В обґрунтування поданої апеляції адвокат ОСОБА_6 посилається на те, що тяжкість пред'явленого обвинувачення не є основною
підставою для зміни запобіжного заходу з підписки про невиїзд на взяття під варту.
Крім того, суду необхідно було врахувати стан здоров'я ОСОБА_7, який неодноразово лікувався і потребує спеціальних умов для лікування, які не можуть бути створені в умовах слідчого ізолятору; перебування на утриманні обвинуваченого неповнолітньої дитини та батьків пенсіонерів, а також позитивні характеристики з місця роботи та за місцем проживання.
З урахуванням наведеного в апеляції захисника робиться висновок про те, що судом не взято до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки.
Заслухавши доповідача, виступ захисника обвинуваченого на підтримку апеляції та прокурора, який вважав необхідним оскаржувану постанову суду залишити без змін, а апеляцію захисника обвинуваченого -без задоволення, а також перевіривши надані до суду матеріали та обговоривши доводи апеляції, військовий апеляційний суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
По-перше підставою застосування до обвинуваченого будь-якого запобіжного заходу, в тому числі взяття під варту, відповідно до вимог, передбачених ч. 1 ст. 148 КПК України, є запобігання спробам обвинуваченого, у даному випадку ОСОБА_7, ухилитися від слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також забезпечення виконання ним процесуальних рішень.
По-друге, відповідно до вимог ч. 1 ст. 155 КПК України, взяття під варту як запобіжний захід застосовується в справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки.
Як вбачається з представлених до суду матеріалів, в тому числі кримінальної справи, 04 грудня 2008 року ОСОБА_7 пред'явлене обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 423, ч. 2 ст. 368 та ч. 2 ст. 424 КК України.
Всі зазначені вище злочини, за виключенням злочину, передбаченого ч. 1 ст. 423 КК України, є тяжкими злочинами, оскільки санкції ч. 2 ст. 189 та ч. 2 ст. 424 КК України передбачають покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, а санкція ч. 2 ст. 368 КК України -позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Тобто тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7, сама по собі є підставою для обрання такого запобіжного заходу, як взяття під варту.
По-третє, всупереч доводам апеляції, за результатами розгляду подання, у відповідності до вимог, передбачених ст. 165 КПК України, суд мав достатньо підстав для зміни ОСОБА_7 обраного відносно нього запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд на більш суворий, а саме на взяття під варту, оскільки для цього, як обґрунтовано зазначено в постанові суду від 12.03.2009 року, були наявні достатні дані вважати, що обвинувачений ОСОБА_7, хоча і не порушував умов підписки про невиїзд, проте намагався перешкодити встановленню істини по даній справі, шляхом вчинення тиску на підлеглих військовослужбовців, про що свідчать дані, які маються в матеріалах кримінальної справи, зокрема покази свідків
ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, а також показів колишнього підлеглого ОСОБА_7 свідка ОСОБА_12
Саме з урахуванням вказаних вище вимог процесуального закону, обставин даної конкретної кримінальної справи, а також обставин, які повинні враховуватися судом при обранні або зміні запобіжного заходу, в тому числі даних щодо особи обвинуваченого ОСОБА_7, суддя, який розглядав подання слідчого, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для залишення без змін запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, який був обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_7 .
Виходячи з цього, суд апеляційної інстанції не може погодитися з висновками апеляції про те, що суд, приймаючи рішення про зміну запобіжного заходу, не мав для цього жодних підстав.
Посилання в апеляції на те, що судом не були досліджені докази, які є в матеріалах справи щодо наявності в діях ОСОБА_7 ознак події злочину, є безпідставними, виходячи з наступного.
По-перше, розглядаючи подання слідчого про зміну запобіжного заходу на взяття лід варту, суддя не вправі досліджувати будь-які докази по справі або давати їм будь-яку правову оцінку, оскільки такі дії виходять за межі повноважень суду.
По-друге, посилання захисника на пояснення громадянина ОСОБА_9, які були долучені до відповідних матеріалів під час розгляду подання слідчого про зміну запобіжного заходу, взагалі не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідно до вимог, передбачених ст. 48 КПК України, захисник має право лише опитувати громадян, а не відбирати від них пояснення.
Що ж стосується посилань в апеляції на стан здоров'я ОСОБА_7, утримання ним неповнолітньої дитини та батьків пенсіонерів, а також позитивні характеристики з місця роботи та за місцем проживання, то вказані обставини не можуть бути визнані достатніми підставами не тільки для скасування, а й для зміни обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу на більш м'який, оскільки самі по собі вони не можуть гарантувати належну поведінку обвинуваченого під час досудового слідства та виконання ним процесуальних рішень по справі.
За таких обставин, доводи апеляції про відсутність підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах кримінально-процесуального закону та не відповідають фактичним обставинам справи, які встановлені під час досудового слідства та розгляду судом питання про зміну запобіжного заходу.
Таким чином, враховуючи наведене, військовий апеляційний суд не вбачає законних підстав для скасування постанови суду від 12.03.2009 року про зміну обраного обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд на взяття під варту, а тому вважає необхідним залишити апеляцію адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 362, 366, 377 і 382 КПК України, військовий апеляційний суд Центрального регіону
Постанову військового місцевого суду Київського гарнізону від 12 березня 2009 року про зміну запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_7, на взяття під варту залишити без змін, а апеляцію захисника останнього - без задоволення.