Справа № 2-а-501/09
17 листопада 2009 року м. Корсунь-Шевченківський
Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області в складі
головуючого - судді Савранського О.А.
за участю - секретаря Порпленко Л.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Корсуні-Шевченківському адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області про перерахування та виплату пенсії по інвалідності ,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до суб'єкта владних повноважень і просить визнати дії відповідача незаконними та зобов'язати його зробити перерахунок та виплатити йому, як інваліду третьої групи по захворюванням, пов'язаним з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС з 1 червня 2008 року пенсію посилаючись на те, що відповідач не нараховує та не виплачує йому відповідний розмір пенсії який становить 7 566,26 грн. .
До початку розгляду справи по суті він змінив вимоги і просить зобов'язати відповідача зробити перерахунок та виплатити йому пенсію з 22 травня 2008 року.
В суд позивач ОСОБА_1 не з'явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутністю в порядку письмового провадження.
Представник відповідача Ільченко Ю.О. у суд також не з'явився, надавши письмове заперечення вимог позивача посилаючись на те, що позивачем пропущений строк на звернення до суду з позовом. Крім того, йому пенсія виплачується відповідно до Законів України «Про державний бюджет на 2008 і 2009 р.р.» та розміру прожиткового мінімуму на час виплати пенсії згідно Постанови КМУ № 1293 від 27.12.2005 р. «Про підвищення розміру пенсій деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зокрема, інвалідам 3 групи з числа учасників ліквідації аварії на ЧАЕС встановлено її розмір 467 грн.. Виходячи з Постанови КМУ №1 від 03.01.2002 р. про мінімальний розмір пенсії, який даною постановою визначений в сумі 19.10 грн., а від 13.07.2004 р. згідно постанови КМУ №894 він визначений в сумі 22.30 грн.. Тобто, виходячи з цих сум і проводилось нарахування та виплата позивачу основної та додаткової пенсій. Відповідач вважає,що на розмір пенсії,що визначений ст.28 Закону № 1058 не поширюється Закон № 796-ХІІ. Представник відповідача посилається ще і на те, що фінансування виплат пенсій проводиться із Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, а тому відповідач виконав вимоги вказаного Закону, належні до виплати пенсії виплатив, прав позивача не порушив. А тому, у задоволенні позову просить відмовити, справу розглянути без його участі.
Враховуючи заявлені клопотання сторін про розгляд справи за їх відсутністю, судовий розгляд справи здійснений в порядку письмового провадження.
Суд, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності вважає, що позов підлягає до часткового задоволення в силу наступного.
У суді встановлено, що спеціальним Законом який установлює правовий статус громадян постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначає основи їх соціального захисту, гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки є Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28 лютого 1991 року (надалі Закон № 796-ХІІ ).
Згідно п.1 ст.14 Закону № 796-ХІІ для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи - інвалідам з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, потерпілим від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - категорія 1; { Пункт 1 частини першої статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2400-III ( 2400-14 ) від 26.04.2001 }.
З наданої суду світлокопії посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 від 23 жовтня 2003 року вбачається що ОСОБА_1 є таким постраждалим категорії 1.
З наданої суду світлокопії довідки Черкаської обласної МСЕК № 042908 від 21 жовтня 2004 року позивач являється інвалідом третьої групи загального захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а тому повинен одержувати пенсію по інвалідності на підставі ст. 54 та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю на підставі ст. 50 Закону №796-ХІІ.
У травні 2009 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області із заявою про проведення перерахунку його пенсії з розрахунку, що основна пенсія повинна становити 6 мінімальних прожиткових мінімумів + додаткова 50% мінімального прожиткового мінімуму для непрацюючих, але відповідач відмовив у такому перерахунку, надавши письмову відповідь про відсутність підстав для цього та з посиланням на ті ж Закони, що і в запереченні на позов.
Згідно ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 р. мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно ст.58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. № 107-VI прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність встановлений : з 1 січня - 470 грн.,з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.. Ст.54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» установлено в розмірі - 498 грн..
Тому суд вважає таку відмову відповідача незаконною.
Ст. 49 Закону №796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до 1,2,3 та 4 категорій встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду,заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на пенсію.
Відповідно до ч.4 ст. 54 цього Закону у редакції ст. від 28.12.2007 р., яка набрала чинності 01.01.2008 р., у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою (далі ЧК), не можуть бути нижчими шести мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі ст. 50 вказаного Закону особам, віднесеним до 1 категорії призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема, інвалідам третьої групи, захворювання яких пов'язане з наслідками Чорнобильської катастрофи у розмірі 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Тобто, відповідач і керувався цими змінами і нарахував та виплатив позивачу щомісячно пенсію у 2008 році в розмірі: з січня по березень - по 1045,52 грн.; з квітня по червень - по 1051,24 грн.;з липня по вересень - по 1056,10 грн.; з жовтня по грудень - по 1156,54 грн.. У 2009 році вона становила: з січня по березень - по 1156,54 грн.; з квітня по червень - по 1164,04 грн.; з липня по вересень - по 1170,74 грн.; жовтень - 1184,94 грн..
В той же час зміни до ст. 50 Закону № 796-ХІІ рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. N10-рп/2008 визнано такими що не відповідають Конституції України, тобто є неконституційними.
Відповідно до ст.152 Конституції України закони і інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.
А тому, в зв'язку з цим діє редакція ст. 50 Закону, що набрала законної сили 20.06.1996 р., а саме: згідно аб. 4 ст. 50 Закону №796-ХІІ інвалідам 3 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи призначається щомісячна додаткова пенсія в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з ч. 3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІУ від 09.07.2003 р. (далі Закон №1058-ІУ) встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Суд вважає,що положення Закону №1058-ІУ не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки ч.1 цієї статті передбачено лише один мінімальний розмір пенсії за віком.
Враховуючи це, відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачу у 2008 році пенсію в такому розмірі: з 01.06.08 по 01.07.08 - 3126,50 грн. (481х6+481х0,5); з 01.07.08 по 01.10.08 - 9399 грн. ( 482х6+482х0,5)х3); з 01.10.08 по 01.01.09 - 6474 грн. (498х6+498х0,5)х2). Загальна сума становить - 18 999,50 грн.. Він же отримав в загальній сумі 14084,74 грн.. Різниця складає 4914,76 грн..
У 2009 році відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачу пенсію в розмірі: з 01.01. по 01.11 -32370 грн. (498х6+498х0,5)х10). Він же отримав в загальній сумі 11721,60 грн.. Різниця складає 20648,40 грн..
Тобто, за період з 01.06.2008 року по 01.11.2009 року розмір не дотриманої пенсії позивача становить 25563,16 грн..
Суд погоджується з доводами відповідача про те, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до с. 72 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІУ від 09.07.2003 р. (надалі Закон № 1058-ІУ) одним з джерел формування коштів Пенсійного фонду є кошти Державного бюджету. Крім того, ст.113 цього Закону передбачено покриття дефіциту коштів Пенсійного фонду за рахунок коштів Державного бюджету України.
Суд зазначає, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб'єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, судом до уваги не приймається. Так, у справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Таким чином, невиконання або неналежне виконання законів, якими передбачено певні соціальні гарантії та зобов'язання держави щодо їх виконання, через відсутність коштів для їх виплати не є підставою для виправдання дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В той же час Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788 від 05.11.1991 р. та Законом № 1058-ІУ, а саме: ст.ст. 46,87 встановлено, що пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
За таких обставин, суд не знаходить підстав для застосування положень Кодексу адміністративного судочинства України що регулюють питання, пов'язані зі строками звернення до суду.
Суд, вирішуючи даний спір, виходить з того, що головним обов'язком держави, згідно зі ст. 3 Конституції України (254к/96-ВР), є утвердження і забезпечення прав і свобод людини.
Ст.71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову; якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. Такі права суд сторонам роз'яснив при винесенні ухвали про відкриття провадження та призначення справи до судового розгляду з попереднього судового засідання.
Враховуючи, що відповідач не виконав покладені на нього обов'язки суд вважає, що мало місце порушення принципу законності встановленого ст. 19 Конституції України (254к/96-ВР), відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.129 Конституції України одним із основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
За таких обставин, суд визнає дії Управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області щодо нарахування і виплати позивачу пенсії в період з 01.06.2008 року по 01.11.2009 року протиправними та зобов'язує відповідача за вказаний період здійснити перерахунок та виплату основної пенсії, як інваліду третьої групи по захворюванню, пов'язаному з наслідками ЧК в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, оскільки суд не може підміняти інші органи влади та самостійно здійснити таке нарахування.
При цьому суд бере до уваги, що протягом спірного періоду позивачу частково здійснювались відповідні виплати, а тому ці виплати мають бути враховані при прийнятті рішення.
Таким чином суд встановив, що мали місце обставини, якими позивач обґрунтував вимоги, частково підтвердив їх доказами, а тому суд знаходить вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню за період з 01.06.2008 року по 01.11.2009 року. При цьому суд бере до уваги період з 01.06.2008 року, а не з 22.05.2008 року, оскільки пенсії підлягають перерахунку з першого числа місяця.
Протягом всього часу судового розгляду позивач н е змінив підставу або предмет адміністративного позову, зменшив розмір позовних вимог та не відмовився від адміністративного позову.
Підстав для звернення постанови до негайного виконання не має.
Заходи забезпечення адміністративного позову судом не вживалися.
Відповідно до статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
В даній справі судові витрати відсутні.
Керуючись ст.ст.9,11,18ч.1,19ч.2,49,51,69,70,71,87,94,99,104,118,122,128,158ч.1,159,160,161,162,163, 186,254,256 і ч.3 Прикінцевих та Перехідних Положень Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 49,50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Рішенням Конституційного Суду України N10-рп/2008 від 22.05.2008 року, ст.129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд
Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області про перерахування та виплату пенсії по інвалідності .
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного Фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати ОСОБА_1 основної пенсії, як особі віднесеній до 1 категорії, інваліду третьої групи по захворюванню, пов'язаному з наслідками ЧК та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю .
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1, проживаючому АДРЕСА_1 щомісячної пенсії відповідно до вимог ст. ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28 лютого 1991 року як особі віднесеній до 1 категорії, інваліду третьої групи по захворюванню, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розміру 50 % мінімальної пенсії за віком за період з 01.06.2008 року по 01.11.2009 року з урахуванням проведених за цей період виплат.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано Київському апеляційному адміністративному суду через Корсунь-Шевченківський районний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а апеляційну скаргу на постанову суду може бути подано протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий - підпис