19 грудня 2017 рокуЛьвів№ 876/10626/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гінди О.М.
суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.
за участю секретаря судових засідань - Чопко Ю.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року (суддя Подлісна І.М.) у м. Тернополі, у справі № 819/1362/17 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
позивач ОСОБА_2 18.08.2017 звернулася в суд із адміністративним позовом до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі Тернопільської області у якому просить зобов'язати відповідача сформувати та подати до третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача подання про повернення їй суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 3057 грн та стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на її користь понесені нею витрати на правову допомогу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 11.08.2017 позивач звернулася до відповідача з вимогою про повернення їй збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від його вартості, а саме 3057 грн. Однак, листом від 14.08.2017 № 14040/07 Тернопільським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Тернопільської області відмовлено в поверненні вище вказаного збору, посилаючись на те, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.09.2017 позов задоволено та повернено з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на користь позивача судовий збір у сумі 640 грн та 500 грн витрат на правову допомогу.
Із цією постановою не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що чинним законодавством передбачено вичерпний перелік випадків, коли збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна не сплачується. При цьому, Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно, тому відмова Управління повернути позивачу збір на обов'язкове державне пенсійне страхування є правомірною.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
У відповідності до ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 КАС України неприбуття сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 01.08.2017 між ОСОБА_2 (покупець) та ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ріелті-Актив» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрованого в реєстрі за №732, згідно якого позивачем придбано квартиру № 29 за адресою АДРЕСА_1, м. Тернопіль, Тернопільська область.
21.07.2017 позивачем було сплачено 3057 грн збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, що підтверджується квитанцією № № 18 від 27.07.2017.
Позивач 11.08.2017 звернулася до відповідача з вимогою про повернення їй збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від його вартості, а саме 3057 грн.
Однак, листом від 14.08.2017 № 14040/07 Тернопільським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Тернопільської області відмовлено в поверненні вище вказаного збору, посилаючись на те, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов належить задовольнити, оскільки 01.08.2017 позивач вперше придбала житло і при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу безпідставно сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від його вартості в сумі 3057 грн, який підлягає поверненню. Також суд компенсував позивачу витрати на правову допомогу у розмірі 500 грн.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування регулюється Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 № 400/97-ВР.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платники збору, визначені п.п. 6, 7, 9 і 10 ст. 1 цього Закону, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачують до Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України.
Згідно із п. 2 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачується платниками на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до загального фонду державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі.
За змістом п. 15-1 вказаного Порядку та п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше; нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Пунктом 15-3 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій передбачено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 02.08.2017 вбачається, що ОСОБА_2 є власником квартири за адресою: Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Бродівська (Заводська), будинок 23, квартира № 29 на підставі договору купівлі - продажу нерухомого майна від 01.08.2017.
Відповідно до довідки Зборівського районного бюро технічної інвентаризації від 13.09.2017 ОСОБА_2 згідно обліку технічної інвентаризації в с. Серетець Зборівського району Тернопільської області не має зареєстрованого права власності на нерухоме майно.
Згідно довідки від 13.09.2017 № 117.22-33/441/19471/2017-19 виданої Тернопільським обласним управлінням АТ «Ощадбанк», ОСОБА_2 у списках на приватизацію житла не перебуває та житлові чеки не використовувала.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач звільнений від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, як такий, що придбаває житло вперше, а тому помилково сплачений ним збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 3057 грн, під час укладання договору купівлі-продажу квартири, підлягає поверненню.
Щодо стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 понесених нею витрат на правову допомогу, то суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі підлягають стягненню на користь позивача у розмірі 500 грн на підставі ст. 90 КАС України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), з урахуванням норм ст.ст. 5, 122 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) КАС України.
Як встановлено судом першої інстанції представництво інтересів позивача в суді під час розгляду цієї адміністративної справи здійснювалось адвокатським об'єднанням «Сила права» в особі керуючого партнера ОСОБА_4 на підставі договору про надання правової допомоги від 02.08.2017.
Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до додатку № 1 від 02.08.2017 до договору про надання правової допомоги від 02.08.2017 за одну годину участі адвоката адвокатського об'єднання «Сила права» у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, клієнт сплачує адвокатському об'єднанню «Сила права» гонорар у розмірі 500,00 грн. Загальний розмір гонорару залежить від кількості затрачених адвокатом адвокатського об'єднання «Сила права» годин у цій справі, але в будь-якому випадку не може бути меншим 2000,00 грн.
У матеріалах справи містяться надані позивачем документальні підтвердження витрат на правову допомогу, зокрема акт № 1 від 06.09.2017 обсягу надання правової допомоги до договору про надання правової допомоги від 02.08.2017 та квитанція № 0.0.838567808.1 від 30.08.2017 на суму 2000,00 грн.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) розмір компенсації витрат на правову допомогу, зокрема в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
З огляду на викладене, враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, щодо компенсації позивачу витрат на правову допомогу, що полягали в участі його представника в судовому засіданні 06.09.2017, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, та, як наслідок, стягннення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 500,00 грн правової допомоги.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.
Керуючись ст.ст. 243, 246, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
постановив:
апеляційну скаргу фізичної Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді В. Я. Качмар
В. В. Ніколін
Повне судове рішення складено 21.12.2017.