Справа № 2а/0270/4606/11
Головуючий у 1-й інстанції: Жданкіна Н.В.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
01 березня 2012 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Курка О. П.
суддів: Матохнюка Д.Б. Совгири Д. І.
при секретарі: Грищук С.Д.
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_2
відповідача (апелянта): ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької митниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Паллада" до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -
У жовтні 2011 року приватне підприємство "Паллада" звернулося до суду з позовом до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень форми "Р" № 33 від 02.09.2011р. та № 42 від 22.09.2011р.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року зазначений позов задоволено у повному обсязі.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням Вінницька митниця подала апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Так, відповідач зазначає, що висновки митного органу про порушення під час здійснення митного оформлення товару "мішки паперові" Додатку В.3 Конвенції про тимчасове ввезення, які полягали у неправомірному використанні умовного повного звільнення від оподаткування при розміщенні у режимі ІМ 31 даного товару відповідають обставинам справи та чинному законодавству, а тому прийняті податкові повідомлення безпідставно скасовані судом першої інстанції.
У судовому засіданні представник відповідача підтримала апеляційну скаргу за обставин, викладених у ній, та просила скасувати постанову суду першої інстанції від 21.11.2011р.
Представник позивача заперечила проти доводів апеляційної скарги у зв'язку з чим просила залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції на підставі абзацу 1 пункту 3 Порядку проведення митними органами невиїзних документальних перевірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011р. № 71, згідно наказів Вінницької митниці від 19.07.2011р. № 484 та від 08.08.2011р. № 541, робочою групою Вінницької митниці проведено невиїзну документальну перевірку по дотриманню положень законодавства України з питань митної справи ПП "Паллада" під час здійснення митного оформлення товару "Мішки паперові" за період з 20.07.2008р.-20.01.2011р.
За результатами перевірки складено акт № 0012/11/401000000/НОМЕР_1 від 11.08.2011р. яким встановлено, що під час проведення митного оформлення товару "мішки паперові" за ВМД № 401030001/2011/000036 від 19.01.2011 р., № 401030001/2010/001334 від 07.12.2010 р., № 401030001/2010/000915 від 01.09.2010 р., № 401030001/2010/000092 від 04.02.2010 р., № 401030000/2009/100027 від 23.12.2009 р., № 401030000/2009/000776 від 12.06.2009 р., № 401030000/2009/000489 від 14.04.2009 р. позивач неправомірно використав умовне повне звільнення від оподаткування при розміщенні у режимі ІМ31 товару "мішки паперові", чим порушив вимоги Додатку В.3 Конвенції про тимчасове ввезення, що призвело до несплати податків до Державного бюджету України всього на суму 166256,78 грн.
На підставі акту перевірки Вінницькою митницею прийняті податкові повідомлення форми "Р" № 33 від 02.09.2011р. яким ПП "Паллада" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 202684,89 грн. ( в т.ч за основним платежем - 166256,78 грн. та за штрафними санкціями - 36428,11 грн.); та № 42 від 22.09.2011р. про донарахування позивачу 145708,44 грн. штрафних санкцій з податку на додану вартість.
Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями, ПП "Паллада" скористалось правом на їх оскарження в адміністративному порядку, а саме звернулось із скаргою до Державної митної служби України.
Рішенням про результати розгляду скарги від 30.09.2011р. № 11.1/2-15.1/13621 оскаржувані податкові повідомлення залишено без змін, а скаргу ПП "Паллада" - без задоволення.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність винесених Вінницькою митницею податкових повідомлень № 33 від 02.09.2011р. та № 42 від 22.09.2011р., оскільки до спірних правовідносин відповідачем безпідставно застосовано норми Податкового кодексу України, який набув чинності з 01.01.2011 року. При цьому застосуванню підлягають норми Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181 від 21.12.2000 року (надалі - Закон № 2181), який визначає вичерпний перелік випадків коли контролюючий орган може самостійно визначити суму податкового зобов'язання. Як вказаним Законом № 2181 так і Митним кодексом України не передбачено визначення контролюючим органом сум податкового зобов'язання стосовно товару по якому процедура митного оформлення закінчилась. Окрім того, наявними в матеріалах справи доказами підтверджено належне оформлення позивачем всіх дозвільних документів та дотримання правил митного оформлення.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком попередньої судової інстанції зважаючи на таке.
Як вбачається з матеріалів справи ПП "Паллада" протягом 2009-2010 років згідно ВМД № 401030001/2010/001334 від 07.12.2010 р., № 401030001/2010/000915 від 01.09.2010 р., № 401030001/2010/000092 від 04.02.2010 р., № 401030000/2009/100027 від 23.12.2009 р., № 401030000/2009/000776 від 12.06.2009 р., № 401030000/2009/000489 від 14.04.2009 р. задекларовано у режимі тимчасового ввезення товар "мішки паперові для пакування деревного вугілля" з умовним повним звільненням від оподаткування податком на додану вартість, ставка ввізного мита - 0%. У такому ж порядку в 2011 році був ввезений товар за однією ВМД № 401030001/2011/000036 від 19.01.2011 р.
Даний товар поставлявся на територію України згідно зовнішньоекономічного контракту на поставку деревного вугілля, що передбачав пакування і відправку деревного вугілля іноземним контрагентам. Для цього контрагенти позивача безоплатно надали останньому зворотну тару - мішки паперові.
У третьому розділі графи 37 даних ВМД задекларовано код особливостей переміщення товарів через митний кордон України - "GE", який, відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, затвердженого наказом Держмитслужби від 12.12.2007р. № 1048, означає тимчасове ввезення (вивезення) контейнерів, піддонів, упаковок, етикеток і марок акцизного збору відповідно до положень Додатку В.3 до Конвенції про тимчасове ввезення. При митному оформленні вищезазначених ВМД застосовано умовне повне звільнення від оподаткування товару.
Будь-яких зауважень щодо правильності заповнення ВМД, класифікації та кодування товару під час митного оформлення, нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) за ВМД та застосування пільг у їх сплаті відповідно до законодавства не було, а тому митним органом було дозволено ввезення даних товарів на цих умовах.
Згідно із статтею 78 Митного кодексу України митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі цього Кодексу відповідно до заявленого митного режиму, тобто завершення операцій, пов'язаних із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів (пункт 19 статті 1 Митного кодексу України).
Відповідно до п . 35 ст. 1 Митного кодексу України, пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.
Прийняті податкові повідомлення містять посилання на п.п. 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України. Відповідно до даної норми контролюючий орган наділений повноваженнями щодо самостійного визначення суми грошових зобов'язань, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції спірні правовідносини по задекларованому протягом 2009-2010 років товару згідно ВМД № 401030001/2010/001334 від 07.12.2010 р., № 401030001/2010/000915 від 01.09.2010 р., № 401030001/2010/000092 від 04.02.2010 р., № 401030000/2009/100027 від 23.12.2009 р., № 401030000/2009/000776 від 12.06.2009 р., № 401030000/2009/000489 від 14.04.2009 р., не можуть бути врегульовані нормами Податкового кодексу України, оскільки процедуру митного оформлення товару було здійснено до набрання чинності Податковим кодексом України, який не містить положень про те, що його норми мають зворотну дію в часі.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Отже, якщо митні органи прийняли вантажні митні декларації та пропустили товар на митну територію України, цим самим вони перевірили та підтвердили відомості щодо звільнення позивача від сплати податку на додану вартість, чи з кодом товарної номенклатури, зазначеної імпортером, а тому відповідно до пункту 10.3 статті 10 Закону № 168/97 та підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 пункту Закону № 2181, митні органи не мають правових підстав для прийняття податкових повідомлень про нарахування податкових зобов'язань, в тому числі у зв'язку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури, зокрема, з посиланням на результати камеральної перевірки та на положення підпункту "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181, дія якого не поширюється на митні органи.
За таких обставин, податкове зобов'язання з ввізного мита за ставкою 0% під час митного оформлення товару на підставі ВМД вважається узгодженим в силу закону.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із тим, що відповідач при прийнятті оскаржуваних рішень не взяв до уваги положення Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., що призвело до помилкового нарахування податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій в частині їх визначення за ВМД № 401030001/2010/001334 від 07.12.2010 р., № 401030001/2010/000915 від 01.09.2010 р., № 401030001/2010/000092 від 04.02.2010 р., № 401030000/2009/100027 від 23.12.2009 р., № 401030000/2009/000776 від 12.06.2009 р., № 401030000/2009/000489 від 14.04.2009 р.
Поряд із цим митне оформлення товару за ВМД № 401030001/2011/000036 від 19.01.2011р. із застосування пільг в оподаткуванні було здійснено позивачем вже після набрання чинності Податковим кодексом України. Однак, враховуючи, що суму податкового зобов'язання згідно оскаржуваних податкових повідомлень визначено Вінницькою митницею сумарно із усіх семи ВМД по яким декларувався товар на протязі 2009-2011 років, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про неможливість виокремлення суми по ВМД № 401030001/2011/000036 від 19.01.2011р. та частково скасувати прийняті рішення.
Таким чином, податкові повідомлення форми "Р" № 33 від 02.09.2011р. та № 42 від 22.09.2011р. прийняті Вінницькою митницею про визначення позивачу податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість, а також застосування до позивача штрафних санкцій є протиправними та мають бути скасованими.
Правова позиція в даній адміністративній справі відповідає правовій позиції Верховного Суду України, що викладена у пункті 2 оглядового листа Верховного Суду України від 01.03.2010 року № 21-13/2010, постанові Верховного Суду України від 02.06.2009 року у справі № 21-474во09, постанові Верховного Суду України від 21.01.2011 року у справі № 21-64а10.
В силу статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги Вінницької митниці не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Вінницької митниці залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 06 березня 2012 року.
Головуючий /підпис/ ОСОБА_1
Судді /підпис/ ОСОБА_4
/підпис/ ОСОБА_5
З оригіналом згідно:
секретар