Справа № 2-А-122/11/2414 Головуючий у 1-й інстанції: Мамчин П.І.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
27 лютого 2012 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Залімського І. Г.
суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Білоуса О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці на постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 04 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці про перерахунок пенсії,
В січні 2011 року Позивач звернулася до Шевченківського районного суду м. Чернівці з позовом про визнання дій Відповідача неправомірними; зобов'язання Відповідача нарахувати та виплатити щомісячну доплату до пенсії у вигляді державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року з урахуванням виплачених сум.
Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 04 лютого 2011 року позов задоволено: визнано протиправною відмову управління Пенсійного фонду в Шевченківському районі м.Чернівці щодо нарахування та виплати щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком; зобов'язано Відповідача донарахувати та виплатити Позивачу як дитині війни недоплачену державну соціальну допомогу в розмірі згідно зі ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 02 липня 2010 року по 31 грудня 2010 року з урахуванням фактично виплачених сум.
Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці, як таку, що винесена з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, прийнявши нову постанову про відмову у задоволенні позову Позивачу.
Згідно зі ст.ст.183-2, 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження.
Таким чином, колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, Позивач є пенсіонером за віком та має статус дитини війни в розумінні статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до положень статей 1, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" Позивач звернулася із письмовою заявою до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці про нарахування та виплату 30% надбавки до пенсії як дитині війни.
Відповідач відмовив Позивачу в здійсненні вказаного перерахунку пенсії, мотивуючи свою відмову відсутністю фінансування для забезпечення виплати вказаних надбавок до пенсії.
Своїми діями Відповідач допустив звуження змісту та обсягу прав та свобод позивача, передбачених статтею 22 Конституції України, в якій зазначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст.ст. 6, 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за рахунок коштів Державного бюджету України.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 від 09.07.2003 року, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Як вбачається з матеріалів справи, на момент звернення Позивача до суду, нарахування доплати до її пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" Відповідачем не здійснено. Всупереч положенням вищенаведеної норми права Позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
В свою чергу, з огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України "Про соціальний захист дітей війни" має вищу юридичну силу ніж постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, що дає підстави зробити висновок про неправомірність виплати Відповідачем щомісячного підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Таким чином, виходячи з приписів частини 2 статті 152 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 10-рп-/2008 від 22.05.2008 р., колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо наявності у Відповідача обов'язку нараховувати та сплачувати Позивачу доплату до пенсії, передбачену статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Проте, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає за необхідне вказати на те, що суд першої інстанції, дійшовши обґрунтованого висновку про законність вимог Позивача на перерахунок та виплату доплати до її пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, помилково застосував норми процесуального права, а саме: задовольняючи позов в частині проведення перерахунку доплати до його пенсії, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" суд першої інстанції не вірно визначив період часу, за який порушене право Позивача підлягає відновленню, задовольняючи здійснити перерахунок та виплату 30% надбавки до пенсії Позивачу за період з 02 липня 2010 року по 31 грудня 2010 року.
Враховуючи строки звернення до суду, визначені ч. 1, 2 ст. 99 КАС України, право Позивача на отримання щомісячної державної соціальної допомоги у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком підлягає захисту за період з 05.07.2010 року, оскільки позов подано до суду 05.01.2011 року.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст.198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, у задоволенні апеляційної скарги Відповідача про скасування рішення суду у справі слід відмовити.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 201 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду з підстав: правильне по суті вирішення справи чи питання, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; вирішення не всіх позовних вимог або питань.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці задовольнити частково.
Постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 04 лютого 2011 року змінити.
Абзац третій резолютивної частини постанови Шевченківського районного суду м. Чернівці від 04 лютого 2011 року викласти наступним чином:
«Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці нарахувати та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії як дитині війни, відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 05.07.2010 року по 31.12.2010 року з урахуванням виплачених сум.»
В іншій частині постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 04 лютого 2011 року залишити без змін.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий /підпис/ ОСОБА_1
Судді /підпис/ ОСОБА_3
/підпис/ ОСОБА_4
З оригіналом згідно:
секретар