Справа № 2-А-240/11/2414
Головуючий у 1-й інстанції: Мамчин П.І.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
27 лютого 2012 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Совгири Д. І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці на постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці про перерахунок пенсії,
ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці про визнання відмови відповідача протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсії з 01.08.2010 року по 31.01.2011 року.
Постановою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 14 лютого 2011 року позов задоволено частково, а саме: визнано неправомірною відмову відповідача щодо нарахування і виплати позивачу щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.08.2010 року по 31.01.2011 року; зобов'язано відповідача донарахувати та виплатити у відповідності до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивачу державну соціальну допомогу "Діти війни" у розмірі 20% мінімальної пенсії за віком, визначеної ст.28 ЗУ "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" за період з 01.08.2010 року по 31.01.2011 року . В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та відмовити в задоволені позовних вимог посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, позивач має статус дитини війни та відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Ст. 7 вказаного Закону передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене колегія суддів не приймає до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій призначених згідно з цим законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсій за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної державної соціальної 30 % доплати до пенсії, як дитині війни.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється, у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Право позивача на отримання підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, таке право надане державою і закріплено Законом України “Про соціальний захист дітей війни”.
Оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава, через створені нею органи, в даному випадку органи Пенсійного фонду України, і несе обов'язок по своєчасній та повній виплаті підвищення до пенсії саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.
Як вбачається з матеріалів справи, на момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" відповідачем не здійснено. Всупереч положенням вищенаведеної норми права позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України “Про соціальний захист дітей війни” має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача донарахувати та виплатити у відповідності до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивачу державну соціальну допомогу "Діти війни" у розмірі 20% мінімальної пенсії за віком ухвалив правильне по суті рішення, але із помилковим застосуванням норм матеріального права.
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає за необхідне змінити постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14.12.2010 року, зобов'язавши відповідача нарахувати та виплатити у відповідності до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивачу державну соціальну допомогу "Діти війни" у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної ст.28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 01.08.2010 року по 31.01.2011 року.
Відповідно до ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема змінити постанову суду.
За ч.1 ст.201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга -підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції зміні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці задовольнити частково .
Постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці про перерахунок пенсії, - змінити .
Абзац 3 постанови Шевченківського районного суду м.Чернівці від 14 лютого 2011 року викласти в такій редакції :
"Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці нарахувати та виплатити у відповідності до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року ОСОБА_2 державну соціальну допомогу "Діти війни" у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за період з 01.08.2010 року по 31.01.2011 року".
В решті постанову залишити без змін.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Мельник-Томенко Ж. М.
ОСОБА_3