11 грудня 2017 рокуСправа № 921/575/17-г/7
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Стадник М.С.
розглянув справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільоблгаз" вул. Чернівецька, 54А, м.Тернопіль, Тернопільська область, 46006
про cтягнення 32 378 338,51 грн., з яких: 22 000 000,00 грн. - основний борг, 4 571 845,04 грн. - пеня, 1 060 162,47 грн. - 3% річних, 4 746 331,01 грн. - інфляційні нарахування.
За участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, довіреність №14-65 від 14.04.17р.;
відповідача - ОСОБА_2, довіреність №17 від 30.12.16р., ОСОБА_3, довіреність №71 від 18.10.16р.
Суть справи:
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільоблгаз" про cтягнення 32 378 338,51 грн., з яких: 22 000 000,00 грн. - основний борг, 4 571 845,04 грн. - пеня, 1 060 162,47 грн. - 3% річних, 4 746 331,01 грн. - інфляційні нарахування.
Ухвалою суду від 11.10.2017р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 17.11.2017р.
Ухвалами суду від 17.11.2017р. та 05.12.2017р., за клопотанням відповідача, розгляд справи відкладався до 05.12.2017р. та 11.12.2017р. відповідно, для надання можливості сторонам подати витребувані судом матеріали.
Позивач в процесі розгляду справи підтримав позовні вимоги та просить їх задовольнити як підтверджені актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2016р. та від 31.03.2016р., підписаними представниками сторін без заперечень. На обґрунтування позовних вимог посилається на норми чинного законодавства, згідно яких відповідач у разі порушення грошових зобов'язань повинен, на вимогу кредитора, сплатити суму нарахованих інфляційних відрахувань, 3% річних та пені. На запитання суду щодо методу нарахування інфляційних втрат (зокрема, позивачем нараховано інфляцію на суму боргу разом із сумою інфляційних втрат за попередній період), представник позивача пояснив, що таким чином налаштована програма, за допомогою якої здійснювався даний розрахунок.
Відповідач визнав позовні вимоги позивача та заявив суду клопотання про зменшення розміру пені до 45 718,45 грн. (на 99%). Неможливість своєчасно погасити вартість одержаного газу за рахунок власних коштів пояснив неплатоспроможністю товариства у зв'язку з тим, що установи та організації, що фінансуються із державного та місцевих бюджетів вчасно не розрахувались із ТОВ «Тернопільоблгаз», зокрема за період з 01.01.2016р. по 31.03.2017р. (завершення опалювального сезону) сума заборгованості становить 23 045 671,88 грн., на підтвердження чого надав оборотну-сальдову відомість підприємства за даний період та рішення господарського суду Тернопільської області, як доказ на підтвердження наявності суми боргу у зазначених установ та організацій. Представники відповідача пояснили, що товариством здійснювалися всі необхідні заходи для своєчасного проведення розрахунків, у зв'язку з чим просять клопотання про зменшення пені задовольнити та здійснити перерахунок інфляційних втрат. При цьому, на запитання суду чи виконані рішення суду, надані відповідачем, та які докази підтверджують неспроможність своєчасно провести розрахунок, представники не пояснили.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши в процесі розгляду справи пояснення представників сторін, судом встановлено:
- між ПАТ Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі директора Департаменту реалізації газу ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності №14-121 від 15.12.2015р. (далі - Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільоблгаз", в особі заступника директора ОСОБА_5, який діє на підставі довіреності від 24.06.2015р. № 2356 (далі - Покупець), укладено 30.12.2015р. Договір №16-181-Б на купівлю-продаж природного газу, та додаткові угоди до нього: №1 від 01.02.2016р., №2 від 26.02.2016р., №4 від 29.04.2016р., №5 від 25.05.2016р., №6 від 27.07.2016р., №7 від 30.08.2016р., №8 від 29.09.2016р., №9 від 31.10.2016р., №10 від 30.11.2016р., якими вносилися зміни щодо ціни газу, а також додаткова угода №3 від 31.03.2016р., якою внесено зміни щодо порядку та умов передачі газу та проведення розрахунків, зокрема погоджено, що у разі неповної оплати, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем реалізації газу.
Відповідно до умов Договору, сторони взяли на себе зобов'язання:
- Продавець зобов'язується передати по актах приймання-передачі у власність Покупцю з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. імпортований природний газ в обсягах 14 900 тис. куб. м. (січень - 2 100, лютий - 3 000, березень - 2 200, квітень - 1 000, травень - 60, червень - 40, липень - 30; серпень - 30; вересень - 40; жовтень - 900; листопад - 2 000; грудень - 3 500) виключно для подальшої реалізації установам та організаціями, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, які є кінцевими споживачами газу, а Покупець зобов'язується оплатити цей природний газ по цінах, зазначених у п.п. 5.1-5.4 умов Договору (п.п. 1.1-1.2, 2.1, 3 Договору);
- оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. У разі неповної сплати, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу (відповідно до додаткової угоди №3 від 31.03.2016р., яка набирає чинності із 01.04.2016р. - до 14-го числа (включно)), на підставі підписаного Сторонами акту приймання-передачі газу за розрахунковий місяць. При невиконанні Покупцем даних вимог, Продавець має право обмежити передачу газу Покупцеві або припинити передачу газу до повного погашення заборгованості за переданий газ по Договору (п.п. 6.1 - 6.2 Договору);
- згідно п. 7.2 умов Договору, у разі якщо до 14-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу (відповідно до додаткової угоди №3 від 31.03.2016р., яка набирає чинності із 01.04.2016р. - до 14-го числа (включно)) Покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за Договором природного газу, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити Продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу;
- Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін і діє в частині реалізації газу з 01.01.2016р. до 31.12.2016р., а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення (п. 11.1 Договору).
На виконання умов договору, Продавець у січні та березні 2016р. поставив Покупцю природний газ в кількості 3 244,73 тис. куб. м. на загальну суму 24 764 978,84 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 31.01.2016р. на суму 18 345 502,36 грн. та від 31.03.2016р. на суму 6 419 476,48 грн., які підписані представниками сторін без заперечень, підписи яких скріплені печатками сторін договору.
За даними здійснених операцій по Договору №16-181-Б, розрахунку позивача, проти якого не заперечив відповідач, а також акту звірки розрахунків, надісланого позивачем на адресу відповідача, який залишений останнім без розгляду, Покупцем здійснено часткову оплату за поставлений природний газ в січні 2016р.: 29.03.2016р. - в сумі 1 000 000,00 грн., 29.05.2016р. - в сумі 764 978,84 грн., 29.06.2016р. - в сумі 1 000 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками. Позивач просить стягнути основний борг, а також пеню, річні та інфляційні втрати за порушення строків проведення оплати за газ.
Відповідач, не заперечуючи несвоєчасного проведення оплати та проти нарахованих позивачем сум, подав клопотання про зменшення пені.
Суд, на підставі ст. 43 ГПК України, оцінивши подані сторонами докази, наведені в процесі розгляду справи представниками сторін доводи, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково, при цьому, суд виходив із наступного:
- укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, до якого застосовуються загальні положення про купівлю-продаж (ст. 712 ЦК України);
- відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;
- частинами 1, 3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст. 202 - 205 ГК України, ст.ст.599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем, що станом на день прийняття рішення судом сума боргу за газ становить 22 000 000,00 грн., а тому позов в цій частині стягнення основної суми боргу підлягає до задоволення, як обґрунтовано заявлений.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід зазначити, що передбачені ст. 625 ЦК України втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі, за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, тому дані платежі не є відповідальністю за порушення грошового зобов'язання і не відносяться до санкцій.
Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України, 230 ГК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), іншими видами забезпечення встановленими договором або законом. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 6 статті 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно ст.ст. 1, 2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р., платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, при цьому розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 258 ЦК України та ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, та стягуються такі санкції протягом строку позовної давності в один рік, при цьому позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України.
Передбачений сторонами розмір відповідальності за порушення грошового зобов'язання у п. 7.2 Договору відповідає розміру встановленому Законом та ч. 6 ст. 231 ГК України.
Матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем, що за поставлений газ проведена оплата з пропуском встановленого договором терміну, а саме не до 14-го числа наступного за місяцем поставки (за природній газ поставлений в січні 2016р.) та не до 14-го числа включно наступного за місяцем поставки (за природній газ поставлений в березні 2016р.).
Щодо заявленої позивачем суми інфляційних нарахувань - 4 746 331,01 грн., то такі підлягають до задоволення в сумі 4 573 653,88 грн., оскільки: відповідно до п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", а також листа Верховного Суду України від 03.04.97 №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
Згідно розрахунку суми позову, на період березень-липень 2017р., позивачем нараховано інфляцію на суму боргу разом із сумами інфляційних втрат за попередні періоди.
Суд, керуючись вищезазначеними нормами, перевіривши на відповідність розрахунок суми заявлених позивачем позовних вимог по інфляційних нарахуваннях - 4 746 331,01 грн., встановив правомірність нарахування таких на суму 4 573 653,88 грн., а тому в позові в частині стягнення 172 677,13 грн. інфляційних нарахувань відмовляється, як надмірно заявлені.
Також, суд, перевіривши на відповідність розрахунок суми простроченої заборгованості за період з лютого 2016р. по серпень 2017р., встановив правомірність нарахованої позивачем суми 1 060 162,47 грн. 3% річних, які підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені та підтверджені матеріалами справи.
Щодо заявленої суми пені - 4 571 845,04 грн., то суд, керуючись вищезазначеними нормами законодавства, перевіривши на відповідність розрахунок суми заявлених позивачем позовних вимог, встановив правомірність її нарахування.
Разом з тим, суд, розглянувши клопотання відповідача про зменшення пені до 45 718,45 грн., вважає за можливе задовольнити його частково, стягнувши 3 657 476,03 грн. При цьому, суд виходив із наступного:
- відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Отже, зменшення розміру неустойки - це право суду, і суд може прийняти рішення про зменшення розміру неустойки як за власною ініціативою, так і за клопотанням відповідача, однак, в останньому випадку відповідач, що звертається з клопотанням, повинен довести наявність підстав для зменшення неустойки. Дана процесуальна норма може застосовуватись судом виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме ч. 3 ст. 551 ЦК України і ст. 233 ГК України (такої правової позиції дотримуються Вищий господарський суд в п.3.17.4 постанови Пленуму ВГС України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" та Верховний суд України "Судова практика з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів (2009 - 2012 рр.)").
Так, за приписами п. 1 ст. 233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. В даному випадку береться до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Зазначена норма ГК кореспондується з ч. 3 ст. 551 ЦК України, згідно якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам (наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків), поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.
Так, відповідач не надав доказів причин невиконання грошового зобов'язання, а дані оборотно-сальдової відомості по рахунку 3614 за січень 2016р. - березень 2017р. (кінець опалювального періоду), згідно якої ТОВ "Тернопільоблгаз" надало послуги з постачання газу для установ та організацій із державним/місцевим бюджетним фінансуванням, та які, за поясненнями представників, несвоєчасно провели розрахунки, що потягло за собою порушення строків оплати перед позивачем, а саме сальдо станом на березень 2017р. становить 23 045 671,88 грн. заборгованості, не підтверджені належними документами (фінансова звітність підприємства (баланс (звіт про фінансовий стан), звіт про фінансові результати)). Разом з тим, суд, враховуючи клопотання відповідача та за власною ініціативою, зменшує суму пені на 20%, а тому така становить 3 657 476, 03 грн.
У частині стягнення 914 369,00 грн. пені - відмовити.
Судовий збір у сумі 238 704,00 грн. покладається на відповідача згідно ст. 49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених вимог, при цьому, судом враховано правову позицію викладену у п. 2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", згідно якої судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 82, п. 3 ст. 83, ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільоблгаз" (вул. Чернівецька, 54А, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46400, ідентифікаційний код - 39555103) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код - 20077720) 22 000 000 (двадцять два мільйони) грн. 00 коп. - основного боргу, 3 657 476 (три мільйони шістсот п'ятдесят сім тисяч чотириста сімдесят шість) грн. 03 коп. - пені, 1 060 162 (один мільйон шістдесят тисяч сто шістдесят два) грн. 47 коп. - 3% річних, 4 573 653 (чотири мільйони п'ятсот сімдесят три тисячі шістсот п'ятдесят три) грн. 88 коп. - інфляційних нарахувань, 238 704 (двісті тридцять вісім тисяч сімсот чотири) грн. 00 коп. - судового збору.
3. У частині стягнення 172 677,13 грн. інфляційних нарахувань та 914 369,00 грн. пені відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання рішення через місцевий господарський суд.
Повне рішення складено "20" грудня 2017 року
Суддя М.С. Стадник